Толерантність до ризику — це рівень ризику, який організація готова прийняти для досягнення своїх цілей,результат, якого має бути досягнуто Примітка 1: Ціль може бути стратегічною, тактичною або операційною. Примітка 2: Цілі можуть стосуватися різних дисциплін (таких як фінансові цілі, цілі у сфері охорони здоров’я та безпеки, а також екологічні цілі) і застосовуватися на різних рівнях (таких як стратегічний, загальноорганізаційний, проєктний, продуктовий та процесний). Примітка 3: Ціль може бути сформульована іншими способами, наприклад як запланований результат, призначення, операційний критерій, як ціль системи управління або з використанням інших слів із подібним значенням (наприклад, прагнення, мета, цільовий показник). перш ніж виникне необхідність вжити заходів для зменшення ризику. Вона являє собою баланс між потенційними перевагами інновацій та загрозами, які неминуче приносить зміна. Це поняття допомагає визначити підхід організації до управління ризиками. Ставлення до ризику є одним із чинників критеріїв ризику організації, які використовуються для оцінювання ризиків.
Визначення ISO 31000 визначає схильність до ризику як «обсяг і тип ризику, який організація готова переслідувати або зберігати».
Схильність до ризику обтяжена непослідовними або неоднозначними визначеннями, але ретельні дослідження управління ризиками допомогли усунути брак консенсусу. У решті цього розділу стандартизоване визначення схильності до ризику порівнюється з іншими спорідненими термінами.
Поріг ризику Оскільки схильність до ризику може бути розподілена за рівнями ризику, поріг ризику можна визначити як верхню межу схильності до ризику. Поріг ризику також можна визначити як максимальну експозиціюextent to which an organization and/or interested party is subject to an event до того, як стане необхідним оброблення ризику (тобто вжиття заходів для зменшення ризику).
Термін «схильність до ризику» часто використовується неоднозначно для позначення або всіх рівнів ризику нижче порогу, або лише самого порогового рівня.
Схильність до ризику Схильність до ризику — це підхід організації до ризику (його оцінювання та, зрештою, прагнення прийняти, зберегти, взяти на себе або відмовитися від нього). Схильність до ризику — це обсяг і тип ризику, який організація готова переслідувати, зберігати або брати на себе.
Згідно з моделлю схильності до ризику та ставлення до ризику (RARA), ці два поняття «виступають посередницькими чинниками між широким спектром вхідних даних і ключовими результатами», що сприяє ухваленню рішень. Схильність до ризику виражається через пороги ризику, тоді як ставлення до ризику впливає на вибір порогів ризику.
Толерантність до ризику Якщо схильність до ризику визначає, який обсяг ризику організація готова на себе взяти, то толерантність до ризику визначає, який обсяг ризику організація здатна на себе взяти. Тому поріг ризику організації завжди менший або дорівнює її толерантності до ризику. Експозицію понад межу толерантності до ризику (не слід плутати її з порогом ризику) іноді називають «неприйнятним ризиком», оскільки вона не пройде прийняття ризику.informed decision to take a particular risk
Note 1: Risk acceptance can occur without risk treatment or during the process of risk treatment.
Note 2: Accepted risks are subject to monitoring and review.
Для простого прикладу розглянемо організацію, яка готова попросити позику в розмірі 50 000 доларів, але здатна попросити 100 000 доларів. У цьому контексті 50 000 і 100 000 доларів є рівнями ризику; перша сума є порогом, друга — толерантністю; можна також розглядати кожен інтервал у 10 000 доларів (до 50 000 доларів) як окрему схильність до ризику. Позика на суму понад 100 000 доларів (або кілька позик, загальна сума яких становить те саме, тобто кілька ризиків) вважається неприйнятним ризиком. Цей приклад поєднує якісне та кількісне вимірювання ризику.
Управління ризиками
Між управлінням ризиками та схильністю до ризику часто виникає плутанина, причому ретельність першого нині частково відновлює втрачені позиції через розмитість другого. Якщо схильність до ризику визначена правильно, вона є наслідком ретельного аналізу управління ризиками, а не його передумовою. Прості методи управління ризиками розглядають вплив небезпечних подій, але це ігнорує можливість побічних наслідків несприятливого результату, таких як, наприклад, технічне банкрутство. Обсяг, який можна піддати ризику, залежить від доступного покриття на випадок збитків, і належний аналіз враховує це. «Схильність» логічно випливає з цього аналізу. Наприклад, організація повинна бути «схильною до ризику», якщо вона має більш ніж достатнє покриття порівняно зі своїми конкурентами, і тому повинна мати змогу отримувати більші прибутки на ринку від високоризикових проєктів.
Примітки