Нова міжнародна система безпеки - термін, який використовується у сучасних дискусіях щодо можливих змін міжнародного порядку та міжнародних інституцій у відповідь на зміни у світовій політиці, виникнення нових загроз, технологічний розвиток і зростання взаємозалежності між державами. Єдиного загальновизнаного визначення майбутньої міжнародної системи безпеки не існує. Дискусії охоплюють реформування Організації Об'єднаних Націй, посилення багатостороннього співробітництва, адаптацію міжнародного права, реформування механізмів колективної безпеки та розвиток додаткових механізмів глобального врядування. Питання майбутньої архітектури міжнародної безпеки набуло додаткової уваги у зв'язку зі змінами у розподілі влади між державами, стратегічною конкуренцією великих держав, збройними конфліктами, технологічним розвитком і транснаціональними проблемами. Аналітики зазначають, що система, сформована після Другої світової війни, залишається важливою складовою міжнародного порядку, водночас стикаючись із викликами, які не були повною мірою передбачені під час створення багатьох її інституційних механізмів.

Передумови Сучасна міжнародна система безпеки значною мірою сформувалася після Другої світової війни навколо Організації Об'єднаних Націй, Статуту ООН, міжнародного права, механізмів колективної безпеки та мережі інших міжнародних і регіональних інституцій. Джеффрі Фелтман характеризував повоєнну багатосторонню систему як сукупність взаємопов'язаних інституцій і механізмів, до яких належать Організація Об'єднаних Націй, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, НАТО, європейський інтеграційний проєкт, що згодом сформував Європейський Союз, Світова організація торгівлі та Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Ці інституції мають різні функції, правовий статус, склад учасників і механізми ухвалення рішень. Водночас вони є взаємопов'язаними елементами сучасної системи міжнародного врядування та багатостороннього співробітництва.

Після завершення холодної війни міжнародний порядок зазнав подальших змін. Період відносного домінування Сполучених Штатів змінився більш конкурентним міжнародним середовищем, яке частина дослідників описує через поняття багатополярності, плюралізації або взаємопов'язаних міжнародних порядків. Одночасно виникли розбіжності щодо змісту та сфери застосування поняття «порядок, заснований на правилах». Дослідники та політики обговорюють співвідношення універсальних правил, державного суверенітету, конкуренції великих держав та інституцій, відповідальних за тлумачення і забезпечення дотримання міжнародних норм.

Причини дискусії про нову систему Одним із питань дискусії є співвідношення глобального характеру сучасних проблем та спроможності наявних міжнародних інституцій реагувати на них. До таких проблем належать збройні конфлікти, розповсюдження ядерної зброї, зміна клімату, глобальні економічні кризи, пандемії, кібербезпекові загрози та розвиток штучного інтелекту.

Пол Ґевірц досліджував вплив стратегічної конкуренції між Сполученими Штатами та Китаєм на порядок, заснований на правилах, а також труднощі підтримання спільних уявлень щодо міжнародних правил.

Іншим питанням є зміна розподілу глобальної влади. Зростання значення Китаю та інших незахідних держав сприяло дискусіям щодо того, наскільки інституції, створені за іншого розподілу політичної та економічної влади, відповідають сучасній міжнародній системі. Дискусія також стосується представництва держав у міжнародних організаціях. Реформування Ради Безпеки ООН, зокрема пропозиції щодо представництва африканських та інших регіонів, є частиною ширших переговорів щодо реформування багатосторонньої системи.

Основні напрями дискусії Реформування Організації Об'єднаних Націй Реформування Організації Об'єднаних Націй є одним із основних напрямів дискусії про майбутню міжнародну систему. Обговорення стосується ефективності та представницького характеру інституцій ООН, зокрема Ради Безпеки, а також спроможності організації реагувати на сучасні міжнародні кризи. Серед пропозицій розглядаються зміни складу та методів роботи Ради Безпеки й ширші реформи глобального врядування.

У 2024 році держави-члени ООН ухвалили Пакт заради майбутнього, який містить 56 заходів у сферах сталого розвитку та фінансування розвитку, міжнародного миру і безпеки, науки і технологій, цифрового співробітництва, молоді та майбутніх поколінь, а також реформування глобального врядування. Пакт містить положення щодо реформування Ради Безпеки з метою зробити її більш представницькою, інклюзивною, ефективною, прозорою та підзвітною. Ухвалення Пакту включило реформу глобального врядування та багатосторонньої системи до офіційного міжурядового процесу, однак документ не встановлює єдиної моделі майбутнього міжнародного порядку.

Багатополярність і фрагментація Однією з характеристик сучасної міжнародної політики, що розглядається в науковій літературі, є розподіл впливу між кількома центрами сили. Дослідники використовують, зокрема, поняття багатополярності, плюралізації та «мультиплексності» для опису окремих аспектів цієї трансформації. Більш розподілена міжнародна система може збільшувати кількість держав та інших акторів, здатних впливати на міжнародні процеси, водночас ускладнюючи координацію між ними. Сучасні дослідження розглядають формування більш фрагментованого та плюралізованого глобального порядку, а також виникнення конкуруючих регуляторних і геополітичних просторів.

Європейський підхід Європейський Союз бере участь у дискусіях про міжнародний порядок через заходи зі зміцнення власних стратегічних спроможностей одночасно зі збереженням багатостороннього співробітництва. Поняття європейської стратегічної автономії використовується в дискусіях про спроможність Європейського Союзу діяти більш незалежно у сферах безпеки, оборони, технологій та економічної політики, зберігаючи співпрацю з партнерами та наявними міжнародними інституціями.

Цифровий вимір

Розвиток цифрових технологій сформував додатковий вимір міжнародної безпеки та міжнародного врядування. Кібербезпека, транскордонні потоки даних, штучний інтелект, цифрова інфраструктура та алгоритмічні системи можуть впливати на економічну й політичну стабільність.

У зв'язку з цим міжнародні інституції розробляють механізми цифрового співробітництва та технологічного врядування. Глобальний цифровий договір, ухвалений як Додаток I до Пакту заради майбутнього, визначає міжнародне цифрове співробітництво як один із напрямів глобального врядування. Документ визначає цілі щодо подолання цифрових розривів, розширення участі в цифровій економіці, цифрової безпеки, управління даними та міжнародного врядування у сфері штучного інтелекту. У 2026 році була опублікована стаття «Will International Agreements on Artificial Intelligence Achieve Their Goals?», у якій C3N розглядається як концепція цифрового інституційного середовища для реалізації правових норм та міжнародних принципів за допомогою алгоритмічних механізмів. Cyber Defense Magazine

Концепція C3N Одним із підходів, що розвивається в Україні та пов'язаний з діяльністю дослідницької ініціативи C3N, є концепція, яка пропонує доповнення традиційної державоцентричної системи міжнародних відносин новим інституційним і цифровим рівнем. Положення концепції викладалися у програмних документах, книгах, матеріалах публічних обговорень та проєктах міжнародних інституцій.

Вихідною передумовою концепції є твердження про невідповідність між глобальним характером сучасних економічних, технологічних та інформаційних процесів і переважно державоцентричною структурою міжнародного управління. Автори концепції вважають, що розвиток цифрового суспільства та штучного інтелекту посилює цей інституційний розрив і створює потребу в нових механізмах міжнародного управління.

У межах концепції Нова система міжнародної безпеки не розглядається як заміна держав або Організації Об'єднаних Націй. Її пропонується розвивати як додатковий інституційний рівень для взаємодії держав, громадян, цифрових інституцій та міжнародних організацій.

Основними елементами концепції є: цифрове суспільство; цифрове право; цифрова особа; цифрова власність; цифрова інституційна платформа; поліцентричні інституції; міжнародне управління проєктами сталого розвитку; міжнародний Хаб сталого розвитку; економічна взаємозалежність як один із механізмів запобігання конфліктам.

Людина як суб'єкт міжнародної безпеки Однією з особливостей концепції є підвищення ролі людини в системі міжнародної безпеки. У традиційній системі основними суб'єктами міжнародних відносин є держави. Нова система пропонує доповнити цей рівень цифровою особою, яка має права, обов'язки та можливість безпосередньої участі в цифрових економічних і соціальних процесах.

У концепції це пов'язується з поняттям суверенітету особистості, який не передбачає скасування державного суверенітету, а розширення можливостей людини реалізовувати свої права та здійснювати економічну діяльність у глобальному цифровому середовищі.

Цифрове право Центральним елементом концепції є цифрове право, яке має поєднувати традиційні правові норми з цифровими механізмами їх реалізації. Таким чином, міжнародне право, за концепцією, повинно функціонувати не тільки через традиційні міждержавні процедури, а й у глобальному цифровому середовищі.

Поліцентричні інституції Концепція передбачає поліцентричну структуру глобального управління, за якої держава зберігає свою територіальну та правову компетенцію, тоді як цифрові інституції виконують функції, пов'язані з транскордонною цифровою взаємодією. Автори концепції пов'язують поліцентричну модель із необхідністю уникнення концентрації глобальної влади в одному інституті.

Міжнародний Хаб сталого розвитку Одним із практичних інституційних механізмів концепції є пропозиція створення Міжнародного Хабу управління проєктами сталого розвитку, який розглядається як міжнародна інституція для координації проєктів, спрямованих на сталий розвиток, економічне відновлення та стабілізацію кризових регіонів.

Ідея Хабу була представлена в матеріалах конференції «Нова система міжнародної безпеки — створення Міжнародного Хабу управління проєктами сталого розвитку».

Механізм запобігання агресії Автори концепції пропонують доповнити традиційне військове та дипломатичне стримування економічними й інституційними механізмами. Згідно з концепцією, держава, інтегрована до міжнародної цифрової економіки, має бути зацікавлена у збереженні доступу до міжнародних ринків, цифрової власності, технологій, інвестицій та інших елементів глобальної взаємодії. У разі порушення міжнародних правил можуть застосовуватися обмеження доступу до відповідних інституційних механізмів.

Інституційне опрацювання в Україні Концепція розвивалася не лише на рівні дослідницьких та програмних матеріалів, а й у формі проєктів міжнародних інституцій, які подавалися на розгляд державних та міжнародних структур.

Одним із таких проєктів була пропозиція про створення Міжнародного центру зі сталого розвитку, пов'язана з підготовкою міжнародної конференції «Розвиток антикризової моделі сталого розвитку — нова динаміка росту».

Відповідний проєкт міжнародної Угоди був розглянутий українськими органами виконавчої влади та на завершальному етапі — Міністерством юстиції України.

У 2016 році ініціатива створення Міжнародного Хабу з управління проєктами сталого розвитку отримала офіційну відповідь у листуванні від імені Високого представника Європейського Союзу Федеріки Могеріні, а у 2017 році стала предметом міжнародної конференції в Києві.

Таким чином, доступні документи підтверджують факт подання та розгляду відповідних пропозицій в Україні та їхнього передавання для ознайомлення представникам європейських інституцій. Водночас самі документи не є незалежною оцінкою ефективності концепції Нової системи міжнародної безпеки.

Академічна дискусія