Карл Ойген Горст Едлер фон дер Планіц (; 11 серпня 1859, Дрезден — 9 червня 1941, Дрезден) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Саксонської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Друга дитина саксонського гауптмана Карла Альберта Ойгена фон дер Планіца, загиблого в битві під Кеніггрецем, та його дружини Антонії, уродженої Масс.

5 квітня 1877 року вступив в стрілецький (фузілерний) полк «Принц Георг» № 108 в Дрездені. З 1 квітня 1881 року — батальйонний, з 1882 року — полковий ад'ютант 6-го піхотного полку «Король Вільгельм II Вюртемберзький» № 105 в Страсбурзі. З 1 жовтня 1886 по 1890 рік навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого був зарахований в 3-й піхотний полк «Принц-регенту Луїтпольд Баварський» № 102 в Ціттау. Того ж року був відряджений в прусський Великий Генштаб у Берліні. З 24 березня 1891 року — командир роти 4-го піхотного полку № 103 в Бауцені. 22 вересня 1892 року призначений в саксонський Генштаб в Дрездені й того ж дня знову відряджений у Великий Генштаб. 22 березня 1894 року відряджений в Генштаб 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Дрездені. З 24 жовтня 1898 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 2-ї піхотної дивізії № 24 в Бауцені, з 24 жовтня 1898 року — Генштабу 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу. З 20 квітня 1900 року — командир батальйону стрілецкього (фузілерного) полку «Принц Георг» № 108 . 20 березня 1902 року знову призначений в саксонський Генштаб і того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 11 вересня 1903 року — начальник центрального відідлу Саксонського військового міністерства в Дрездені, одночасно з 9 грудня 1904 року виконував обов'язки інспектора піхотних училищ. З 22 січня 1906 року — командир стрілецького (фузілерного) полку «Принц Георг» № 108, з 29 березня 1910 року — 2-ї піхотної бригади № 46 в Дрездені. З 23 вересня 1911 року — начальник саксонського Генштабу.

З 19 березня 1913 року — командир 3-ї піхотної дивізії № 32 в Бауцені. Після мобілізації на Першу світову війну дивізія Планіца увійшла до складу 3-ї армії Макса фон Гаузена. Війська Планіца брали участь у початковому наступі на Францію, коли німці просувалися на південний захід до річки Марна. Дивізія відступила до річки Ена, де загруз у окопній війні. 17 квітня 1916 року Планіца було обрано замінити Карла Людвіга д'Ельзу на посаді командувача 12-го армійського корпусу, а війська його 32-ї піхотної дивізії все ще підпорядковувалися його командуванню. Пізніше того ж літа корпус був відправлений до Вердена та закріпився в секторі Ардомон на східному березі річки Маас. До кінця року Головнокомандування сухопутних військ перемістило їх назад до регіону Шампань/Ена.

Особисті справи генерала невдовзі погіршилися, коли того ж літа померла його дружина Марга, і зрештою 8 вересня 1917 року він сам захворів. Після кількох місяців одужання фон дер Планіц повернувся до дійсної служби, цього разу на Галицькому фронті, де він 23 листопада 1917 року очолив 25-й резервний корпус Прусської армії. Однак через три тижні його перевели до Росії, щоб замінити Ганса фон Кірхбаха на посаді командира 12-го резервного корпусу. Резервістів невдовзі перекинули через Європу для підтримки 19-ї армії, яка діяла у відносно тихому регіоні Лотарингії.

Хоча король Фрідріх Август III намагався переконати його в іншому, але погане здоров'я змусило генерала фон дер Планіца подати у відставку 18 липня 1918 року.

Сім'я 6 листопада 1892 року одружився в Бауцені з Маргою Герміною Кобе фон Коппенфельс (1871—1917), дочкою президента саконського земельного суду Генріха Фердинанда фон Коппенфельса (1829—1893). Після смерті дружини 5 вересня 1922 року одружився з Гертою фон Функе (1883—1964), вдовою померлого в 1904 році саксонського старшого урядового радника барона Віктора фон Фербера. В першому шлюбі народився син Карл Фердинанд (1893—1945) і Карл Крістоф (загинув у бою 1914 року як фанен-юнкер), в другому — дочка Еріка (нар. 1923).

Звання

Офіцер-аспірант (5 квітня 1877) Фенріх портупеї ( 20 листопада 1877) Другий лейтенант (6 жовтня 1878) Перший лейтенант (18 березнея 1886) Гауптман без патенту (24 березня 1891; отримав патент 23 травня 1891) Майор (17 квітня 1898) Оберстлейтенант (11 вересня 1903) Оберст (23 березня 1905) Генерал-майор (23 березня 1910) Генерал-лейтенант (19 березня 1913; патент від 3 лютого 1913) Генерал піхоти без патенту (18 червня 1916; отримав патент 5 квітня 1917)

Нагороди

Орден Білого Сокола, лицарський хрест 1-го класу (2 квітня 1896) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (20 квітня 1901) офіцерський хрест (22 січня 1906) командорський хрест 2-го класу (24 травня 1910) командорський хрест 1-го класу (1913) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (21 квітня 1902) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (24 вересня 1903) 2-го класу із зіркою (19 вересня 1912) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (4 серпня 1904) командорський хрест 2-го класу (23 травня 1912) великий хрест з мечами (18 липня 1918)Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg, Band I, Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 130. Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу (1904) Орден Червоного орла 3-го класу (23 листопада 1905) Орден Ізабелли Католички, командорський хрест (Іспанія; 10 червня 1909) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою (22 жовтня 1910) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 1-го класу (11 вересня 1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1914) командорський хрест 2-го класу (6 грудня 1917) Pour le Mérite (20 травня 1917) Почесний шеф стрілецького (фузілерного) полку «Принц Георг» № 108 (9 травня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 129–130. Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch des Adels. Adelige Häuser A (Uradel). 1965. Band VII, Band 34 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke Verlag, Limburg an der Lahn 1965.

Посилання

Планіц на сайті The Prussian Machine.