«Ключ» — роман українського радянського письменника Вадима Собка, виданий 1978 року.
Роман розповідає про дорослішання й пошук життєвого шляху наполегливим юнаком Демидом Хоролом, його роботу на заводі обчислювальних машин, непрості стосунки із норовливою Ларисою Вовгурою та спробу втілити заповіт її діда, колишнього зломника сейфів, — створити машину для автоматичного добору ключів до будь-яких сейфів. Події роману відбуваються в Києві, і книга насичена описами міста 1970-х років, описами роботи на Київському заводі обчислювальних машин, принципів роботи тогочасних ЕОМ.
Історія Роман вийшов 1978 року в київському видавництві «Молодь». 1981 року його російський переклад вийшов півмільйонним накладом у московському видавництві «Профиздат». Це був останній роман Вадима Собка — 1981 року автор помер.
Сюжет
Історія розпочинається в Києві, де до прямолінійного й стриманого вісімнадцятирічного Демида Хорола приходить зухвала та по-дитячому гоноровита п'ятнадцятирічна Лариса Вовгура й каже, що її помираючий дід — відомий у минулому ведмежатник (зломник сейфів) Аполлон Вовгура на прізвисько «Баритон» — терміново хоче його бачити. Старий розповідає історію свого життя, зізнається, що батько Демида загинув під час затримання його банди, та передає ідею, народжену в табірних розмовах із математиком Олександром Лубенцовим (який відбував покарання за вбивство дружини в стані афекту через її зраду): створення на основі математичних описів замків і ключів спеціальної обчислювальної машини, здатної підібрати ключ до будь-якого сейфа. Попри відмову юнака брати участь у злочинних задумах, після смерті Аполлона Лариса передає йому дідові шкіряні фоліанти з детальними кресленнями й параметрами досліджених них замків сейфів.
З одинадцяти років після смерті матері Демид ріс із вітчимом — бухгалтером Трохимом Колобком, який ретельно заносив у блокнот кожну витрачену на пасинка копійку як борг, який той має йому повернути. Справжньою моральною опорою для хлопця стали сусіди по комунальній квартирі на Фабричній вулиці — колишня вчителька Ольга Степанівна Бровко та наладчик Київського заводу обчислювальних машин (ВУМ) Семен Павлов. Коли наречена вітчима, колишня гімнастка й медсестра Софія Павлівна, дізнається про розрахункову книжку й бачить скнарість Колобка, вона розриває з ним стосунки. У нападі люті Колобок жорстоко б'є Демида, травмуючи йому коліно, через що хлопця не беруть на строкову військову службу.
Після знесення будинку на Фабричній вулиці мешканці розселяються: Колобок отримує кімнату на вулиці Воровського, а Демид, Ольга Степанівна та Павлови — квартири на Борщагівці. Демид влаштовується на ВУМ радіомонтажником, навчається майстерності в бригадира Пальчика та молодої працівниці Гані, а також починає тренуватися в секції самбо у Володимира Крячка, де знову зустрічає Софію Павлівну. Водночас Колобок, захопившись новою сусідкою Анастасією Груєвською, вимагає терміново повернути йому близько чотирьох тисяч карбованців для пошуку документів про його уявне шляхетне походження та організацію весілля. Щоб заробити гроші, Демид береться за численні ремонти сантехніки, які організовує його нова знайома Ліля Барсук разом із матір'ю.
Поєднуючи виснажливу працю на заводі з навчанням на заочному відділенні механіко-математичного факультету Київського університету, Демид стає висококласним фахівцем і отримує особисте тавро якості. Раптова смерть Ольги Степанівни стає для нього важким ударом. Перед смертю вона залишає йому заощадження, якими Демид повністю сплачує борг Колобку. Перейшовши до бригади Павлова, Демид опановує роботу з великими ЕОМ і паралельно конструює власну машину, яку він називає «Іван», переносячи параметри тисяч ключів із книг Вовгури на магнітну стрічку. Демид також допомагає Софії Павлівни прийняти рішення побратися з професорим Лубенцовим, переконавшись, що той опанував свою запальну вдачу й не зашкодить їй через ревнощі.
Тим часом адвокат Трістан Квітко намагається підкорити Ларису. Бажаючи довести свою винятковість, Квітко організовує викрадення книг Вовгури з квартири Демида. Проте Лариса висміює адвоката за дрібну крадіжку, забирає книги та повертає їх Демидові. З часом стосунки Лариси й Демида стоють все ближчими. Після спільних літніх поїздок на Дніпро вісімнадцятирічна Лариса вступає на юридичний факультет, вони регулярно зустрічаються та вчать англійську мову, і невдовзі 22-річний Демид усвідомлює, що більше не уявляє життя без неї.
Завершивши створення «Івана», Демид обчислює параметри ключів до сейфа фотоательє. Наступного вечора він освідчується Ларисі, але дівчина відхиляє пропозицію, закидаючи йому відсутність звершень і невиконання заповіту діда. Коли ж Демид каже про готову машину, вона називає його брехуном і вимагає негайних доказів. Вони вдвох ідуть уночі до парку та відкривають сейф фотоательє підібраним ключем. Побачивши всередині лише незначні гроші та фотоплівки, обоє відчувають огиду до подібної «романтики» й усвідомлюють усю безглуздість мрії ведмежатника Вовгури. Випадково зустрівши професора Лубенцова, Демид розповідає йому про скоєне. Професор стирає записи з «Івана», передає книги Вовгури до криміналістичного музею та бере хлопця у відрядження до Центру керування космічними польотами. Там Демид бере участь у забезпеченні стикування космічного корабля, поки в Києві Софія народжує сина Лубенцову.
Повернувшись додому, Демид зустрічає Ларису, яка в розпачі вважає себе вбивцею: рятуючись від насильства п'яного Трістана Квітка, вона вдарила його пляшкою по голові. Демид повертається разом із нею до квартири адвоката, де виявляє живого, але ошалілого від люті Квітка. Демид рішуче обриває погрози Квітка, відмовляється від пропозиції випити мирову й заявляє, що Лариса — його дружина. Він приводить її до своєї квартири, де власноруч купає у ванні, змиваючи сліди вина й тривоги останніх днів, огортає простирадлом і переносить до кімнати назустріч новому ранковому сонцю.
Географія роману У романі докладно описано багато реальних київських місць, де розгортаються події: Фабрична вулиця (нині вулиця Ісаакяна) — стара вулиця на Шулявці, де в приреченому на знесення будинку починається дія роману, розташована комунальна квартира Демида Хорола, Колобка, Ольги Степанівни та Павлових, а по сусідству мешкає родина Вовгур. Брест-Литовський проспект (нині Берестейський проспект) — велика магістраль біля Фабричної вулиці, якою герої пересуваються містом і яка з'єднує старі квартали з новими житловими масивами. Кінотеатр імені Довженка — куди юний Демид з дозволу Колобка щотижня супроводжував учительку Ольгу Степанівну, яка заявила про біль у ногах і страх ходити вулицями сама, а насправді прагнула не допустити, щоб хлопець опинився виключно під впливом вітчима. Володимирська гірка — старовинний парк над Дніпром, де Трохим Колобок освідчується в коханні Софії Павлівні. ВУМ (Київський завод електронних обчислювальних та керуючих машин) — підприємство на Борщагівці, де працюють Семен Павлов і згодом сам Демид Хорол, освоюючи фах радіомонтажника та наладчика ЕОМ. Головна будівля заводу зображена на обкладинці видання книги 1978 року. Бульвар Ромена Роллана (нині бульвар Жуля Верна) — головна вісь Микільської Борщагівки, де отримують нові квартири Демид, Ольга Степанівна, родина Вовгур, Ліля Барсук та адвокат Трістан Квітко; тут розгортається більшість вечірніх прогулянок і діалогів героїв. Вулиця Тулузи — вулиця на Борщагівці, де отримує квартиру наставник Демида Семен Павлов із дружиною Валерією. Вулиця Воровського (нині вулиця Володимира Винниченка) — вулиця в центрі міста, де Трохим Колобок отримує кімнату в бельетажі та сходиться з Анастасією Груєвською. Проспект Космонавта Комарова (нині проспект Любомира Гузара) — магістраль масиву Борщагівка біля ВУМу поруч з будинками Вовгур і Хорола. Червоний корпус Київського університету на вулиці Володимирській, де Демид складає вступні іспити на мехмат професорові Лубенцову, зустрічає Софію Павлівну, а пізніше навчається разом із Ларисою. Кінотеатр «Лейпциг» — кінотеатр на Борщагівці біля трирівневої розв'язки, куди Демид ходить на побачення з Лілею, а згодом організовує культпохід для комсомольців цеху. Байкове кладовище, де Демид, колеги та учні ховають учительку Ольгу Степанівну Бровко. Парк імені Тараса Шевченка — парк навпроти Червоного корпусу університету із пам'ятником Шевченкові та фотопавільйоном, де Демид із Ларисою фотографуються для документів і куди вночі приходять відчиняти сейф. Гідропарк — дніпровська зона відпочинку, де Демид і Лариса купаються після її успішного вступу до університету. Бульвар Шевченка — центральна магістраль, де в комунальній квартирі з видом на пам'ятник Щорсу живе Софія Павлівна та розташована клініка, у якій вона народжує сина.
Видання
Примітки