28 липня 1989 року в Ірані відбувся конституційний референдум, що відбувався одночасно з президентськими виборами . Схвалений 97,6% виборців, референдум став першим і поки що єдиним випадком, коли до Конституції Ісламської Республіки Іран було внесено поправки. Було внесено кілька змін до статей 5, 107, 109, 111 та додано статтю 176. Це усунуло необхідність того, щоб Верховний лідер ( рахбар ) країни був марджа або був обраний шляхом всенародного визнання, Moin, Baqer, Khomeini, (2001), p. 293 скасувало посаду прем'єр-міністра та створило Вищу раду національної безпеки.
Передісторія 24 квітня 1989 року, перебуваючи на смертному одрі, аятола Хомейні призначив «Раду з перегляду конституції» з 25 осіб ( ). Рада призначила Алі Хаменеї наступником Хомейні на посаді Верховного лідера Ірану та розробила кілька поправок до початкової конституції . Оскільки старший муджтахід або марджа Ірану надав лише помірковану підтримку принципу Хомейні про опіку ісламського юриста, а Хаменеї не був марджа, початкову вимогу, згідно з якою рахбар мав бути «верховним факіхом » (тобто одним із цих мардж), було виключено з конституції.Abrahamian, History of Modern Iran, (2008), p. 182
Серед змін до конституції, внесених Радою реформ, були:
зміна назви Меджлісу-е Меллі на Меджліс -е Ісламі. збільшення складу Асамблеї експертів до 86 членів надання Асамблеї експертів повноважень збиратися щонайменше раз на рік та визначати, чи Верховний лідер «здатний розумово та фізично виконувати свої важкі обов’язки». перетворення Ради доцільності на постійний орган, до складу якого входять члени, призначені Верховним лідером, а також представники трьох гілок влади, збройних сил, розвідувальної служби та Ради вартових
Як стверджується, іранські виборці схвалили ці поправки, які набули чинності 28 липня 1989 року.