Зако́н Украї́ни «Про ста́тус ветера́нів війни́, гара́нтії їх соціа́льного за́хисту» — базовий законодавчий акт України, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до захисників Батьківщини та регулює систему державних гарантій, пільг і соціальних компенсацій для них та членів їхніх сімей.

Історія та значення Закон був ухвалений Верховною Радою України 22 жовтня 1993 року. Початково він регулював переважно статус ветеранів Другої світової війни та радянських військовослужбовців, які брали участь у локальних конфліктах на території інших держав (зокрема, війни в Афганістані).

З початком російсько-української війни у 2014 році та після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році закон зазнав суттєвих змін. Парламент розширив коло осіб, на яких поширюється дія документу, включивши до нього учасників АТО / ООС та всіх військовослужбовців і добровольців, які встали на захист суверенітету та територіальної цілісності України.

Структура та категорії осіб Закон чітко розмежовує категорії громадян, які мають право на пільги. Ветеранами війни відповідно до Статті 4 визнаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав. Вони поділяються на: Учасники бойових дій (УБД) — особи, які виконували бойові завдання безпосередньо в районах ведення воєнних дій. Особи з інвалідністю внаслідок війни — військовослужбовці, партизани, підпільники та цивільні особи, які отримали інвалідність через поранення, контузію або захворювання, пов'язані з захистом Батьківщини чи виконанням обов'язків військової служби. Учасники війни — військовослужбовці, які в період війни проходили службу у збройних силах колишнього СРСР, працівники тилу, а також інші особи, визначені законом.

Окремими статтями (Статті 10 та 10-1) врегульовано правовий статус: Членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. Членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Основні соціальні гарантії та пільги Фінансування пільг, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів. До ключових гарантій належать: Комунальні пільги: знижка на оплату житлово-комунальних послуг, газу та електроенергії в межах середніх норм споживання (75% для учасників бойових дій, 100% для осіб з інвалідністю внаслідок війни, 50% для членів сімей загиблих). Медична допомога: безкоштовне одержання ліків за рецептами лікарів, першочергове безкоштовне зубопротезування, щорічне санаторно-курортне лікування. Транспортні пільги: безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також приміським залізничним і водним транспортом. Трудові права: виплата допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, використання чергової щорічної відпустки у зручний час та отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Цифровізація та реформи У рамках реформи сектору соціального захисту при Міністерстві у справах ветеранів було створено Єдиний державний реєстр ветеранів війни.

З метою усунення бюрократичних перешкод процедуру надання статусу УБД було значно спрощено. Законодавчі зміни дозволили автоматизувати процес обміну довідками між військовими частинами та відомствами. Електронне посвідчення ветерана (е-Посвідчення) було інтегровано у мобільний застосунок «Дія», що зрівняло його в юридичній силі з паперовим документом.

Див. також Міністерство у справах ветеранів України Учасник бойових дій

Джерела