Костянтин (Коте) Мануелі дзе Андронікашвілі (нар. 1876, Качреті, Сігнагський повіт — дата смерті невідома) — політичний діяч Грузинської Демократичної Республіки, один із лідерів Комітету незалежності Грузії.

Біографія

Юнність Костянтин Андронікашвілі народився в 1876 році в титулованій дворянській родині  — син князя Еммануїла Андронікова. Закінчив у 1897 році Тбіліську гімназію № 3. Він продовжив навчання спочатку на юридичному факультеті Московського університету, а з третього курсу в Київському університеті (1899—1900).

У 1900 році його виключили з університету та заарештували того ж року за участь у студентському русі в Київському університеті. Він провів близько п'яти місяців у київській в'язниці. З 1903 року перебував під відкритим поліцейським наглядом.

Революційна та політична кар'єра Він повернувся до Тбілісі в 1906 році. Працював у легальних соціал-демократичних газетах «Елва» та «Шкіб», які видавалися під редакцією Ное Жорданії та Філіпе Махарадзе; співпрацював у журналі «Могзаурово». Він писав статті на економічні теми. Використовував псевдоніми «Кахелі» та «Арчилі». У період реакції його знову заарештували та засудили до заслання. У 1911 році утік із заслання та вирушив до Європи через Москву. Спочатку жив у Женеві, потім у Парижі, де закінчив курси електротехніки. Повернувся на батьківщину після Лютневої революції 1917 року.

У листопаді 1917 року був обраний до Національної ради Грузії. З лютого 1918 року був членом Закавказького сейму. 26 травня 1918 року підписав Акт проголошення незалежності Грузії. У 1918 році був членом парламенту Демократичної Республіки Грузія. 12 березня 1919 року був обраний членом Установчих зборів Республіки Грузія за списком Соціал-демократичної партії робітників Грузії. Він був головою військової комісії і членом конституційної комісії.

Антирадянський опір У лютому 1921 року, під час вторгнення Радянської Росії, призначений надзвичайним повіреним уряду в Телавійському повіті. У березні 1923 року став головою підпільного Комітету за незалежність Грузії. Він використовував псевдонім «Чувахтанг».

Після поразки Серпневого повстання 1924 року радянська влада виявила керівництво Комітету, яке переховувалося в Шиомгвімському монастирі. 4 вересня 1924 року його було заарештовано. Щоб врятувати учасників повстання від масових розстрілів, Андронікашвілі вів переговори з Лаврентієм Берією та переконав його помилувати учасників в обмін на те, що всі решта повстанських угруповань складуть зброю. У період з 15 липня 1925 року до 3 серпня 1925 року, разом з 46 іншими політв'язнями, засуджений Верховним судом Грузинської РСР за організацію антирадянського повстання 1924 року. Його засудили до смертної кари, яку замінили на 10 років позбавлення волі та «сувору ізоляцію». Зрештою, він, найімовірніше, став жертвою Великого радянського терору 1937—1938 років. У російськомовних «Книгах пам'яті» про нього нічого не знайдено.

Примітки