Російська мова у Вірменії почала відігравати важливу роль на початку XIX століття, коли Східна Вірменія (включно з сучасною територією Республіки Вірменія) поступово увійшла до складу Російської імперії.

У 1815 році граф заснував у Москві Лазаревський інститут східних мов, де спільно навчалися вірмени та росіяни, що сприяло зростанню інтересу до російської мови серед вірменського населення. З 1828 до 1991 року (за винятком періоду Першої Республіки, 1918—1920 років) усю офіційну переписку у Вірменії вели російською мовою, оскільки вона була єдиною адміністративною мовою в цьому регіоні. Водночас на початку XX століття лише 3—4 % вірмен могли писати або говорити російською. Найбільшого поширення у Вірменії російська мова набула в радянський період: від 1930-х років до розпаду СРСР навчання нею було обов'язковим у всіх закладах освіти Вірменської РСР.

У XXI столітті російська мова залишається найпопулярнішою іноземною , попри те, що рівень володіння нею серед населення знизився після здобуття Вірменією незалежності 1991 року. Згідно з опитуванням 2012 року, 94 % вірмен володіють російською мовою хоча б на базовому рівні: 24 % — на високому рівні, 59 % — на середньому, а 11 % мають початковий рівень володіння.

Історія

У XVII столітті через сильні утиски з боку турецьких і перських завойовників вірмени були змушені переселятися до Москви та деяких інших російських міст. У другій половині XVII століття це явище набуло масового характеру й сприяло зближенню історичної Вірменії з Росією. До Росії переселялися вірменські купці, духовенство, ремісники та перші мануфактуристи. Серед переселенців були Лазар Назарович Лазарев (Агазар Лазарян) та четверо його синів. Вірменські кола розуміли важливість поширення освіти серед вірменської молоді. Тому у своєму заповіті , син Лазара Назаровича, який помер 24 жовтня 1801 року, доручив своєму братові Єкиму Лазаревичу внести до Московської опікунської ради 200 тисяч рублів асигнаціями, щоб на відсотки з цієї суми збудувати будівлю, де могли б навчатися й виховуватися бідні діти з вірменських родин.

Так, у 1815 році постав Лазаревський інститут, до якого приймали дітей віком 10—14 років. Вступники повинні були мати початкові знання з основ , читання, арифметики та письма. До інституту приймали по 30—40 вихованців вірменського віросповідання. Навчатися в цьому інституті могли також представники інших національностей. Вихованці інституту, яких утримували його засновники, після закінчення навчання повинні були відпрацювати у вірменських школах Росії, хоча це правило дотримувалися не завжди. Випускники Лазаревського інституту працювали у вірменських школах Тифліса, Астрахані, Нор-Нахічевані.

Після підписання Туркманчайського мирного договору, який завершив російсько-перську війну 1828 року, та остаточного приєднання Східної Вірменії до Російської імперії розпочалася активна русифікація вірмен.

Найбільшого поширення у Вірменії російська мова набула в радянський період. З 1930-х років її викладання у Вірменії стало обов'язковим від початкової школи до закладів вищої освіти. У 1938 році на філологічному факультеті Єреванського державного університету відкрили відділення російської мови та літератури, на базі якого 1976 року створили факультет російської мови та літератури. Значний внесок у поширення російської мови у Вірменії зробили автори навчальної та методичної літератури — засновник першої кафедри російської мови в Єреванському державному університеті Рафаел Мелкумян, професор та заслужена вчителька Марія Каракешишян. У 1937 році в Єревані відкрили російськомовний .

До 1988 року близько 100 000 учнів навчалися в російськомовних школах Вірменії. Російська мова виконувала роль лінгва франка і була основною мовою наукових досліджень, хоча офіційною мовою республіки була вірменська. За часів СРСР у Вірменії виходило близько 30 різних журналів російською мовою, їхній середній наклад становив 3,2 тисячі примірників, а також 11 газет російською мовою із середнім накладом 12 тисяч примірників.

Ситуація докорінно змінилася після здобуття Вірменією незалежності 1991 року. Спочатку російську мову й надалі досить широко використовували в діловодстві, працювали російські школи та професійно-технічні училища, російськомовні факультети. Але після ухвалення 1993 року закону «Про мову» російська мова стала іноземною, а систему освіти та діловодство перевели на вірменську. Навчання майже в усіх закладах освіти тепер велося вірменською мовою, навіть на факультетах русистики. Багато російськомовних фахівців виїхали до Росії. Загальна кількість російськомовних студентів також значно скоротилася.

Згідно з переписом 2001 року, російська була рідною мовою для 29 563 осіб, з яких 14 728 були етнічними вірменами. Багато біженців із Баку та інших міст Азербайджану розмовляють лише російською. Згідно з опитуванням, 73 % респондентів у 2006 році та 75 % у 2007 році заявили, що знання російської мови дуже важливе для їхніх дітей.

За 20 років після розпаду СРСР кількість жителів Вірменії, які вільно володіли російською мовою, зменшилася в 1,6 раза. За даними Всесоюзного перепису населення 1989 року та переписів населення Вірменії 2001 і 2011 років, якщо 1989 року у Вірменії 66,7 тисячі осіб володіли російською мовою як рідною, то 2001 року їх було вже 19 тисяч, а 2011 року — 10 тисяч. У 1989 році російську мову назвали своєю другою мовою близько 1,4 мільйона осіб, 2001 року — близько 1,1 мільйона, 2011 року — близько 900 тисяч. Не володіли нею або володіли погано: 1989 року — 1,8 мільйона осіб, 2001 року — 2 мільйони, 2011 року — 2,7 мільйона.

Сучасність Станом на 2010 рік у Вірменії залишалося 36 шкіл, у яких були класи з викладанням російською мовою. З них 16 шкіл розташовувалися в Єревані. У цих класах могли навчатися лише діти з етнічно російських родин або діти від змішаних шлюбів. Навчальну літературу для цих шкіл надавав уряд Москви. Частину предметів у цих самих класах викладали вірменською мовою. За деякими даними, загальна кількість учнів у російськомовних класах становила 1450 осіб.

Викладання російською мовою ведеться у Слов'янській гімназії для дітей військовослужбовців та в Базовому ліцеї Єреванського державного лігвістичного університету імені В. Я. Брюсова. У 2009 році при Російсько-Вірменському слов'янському університеті відкрили приватну школу з навчанням російською мовою «Усмунк». Спочатку в ній діяли лише початкові класи, але у 2012—2013 навчальних роках планувалося перетворити цей заклад на повну середню школу.

У 2011—2012 навчальному році кількість учнів, які навчалися російською мовою, з урахуванням часткового викладання предметів вірменською, становила 4,6 тисячі осіб. У початкових класах для вивчення російської мови як рідної, а також як навчального предмета, та російської літератури використовують підручники, розроблені у Вірменії, які видають раз на 4 роки коштом Світового банку. Для початкових класів використовують підручник Л. А. Байбатяна, для середніх класів — Н. К. Аракелян, для старших класів — Р. А. Тер-Аракелян.

Існують школи з поглибленим вивченням російської мови. Станом на 2012 рік їх було близько 70, половина з них розташована в Єревані. 370 тисяч вірменських школярів вивчали російську мову як іноземну.

Вищу освіту російською мовою можна здобути в Єреванському державному лінгвістичному університеті імені В. Я. Брюсова, Єреванському державному університеті, Вірменському педагогічному університеті імені Хачатура Абовяна. У цих університетах російською мовою навчаються 2000 осіб.

У 2010 році в Республіці Вірменія створили Асоціацію вчителів російської мови та літератури загальноосвітніх шкіл Вірменії, до складу якої увійшли близько 2500 осіб.

Здобути освіту російською мовою можна в навчальних підрозділах російських закладів вищої освіти: філіях , Московського нового юридичного інституту, Санкт-Петербурзького інституту зовнішньоекономічних зв'язків, економіки та права, Вірменського інституту туризму, єреванському відділенні .

Згідно з переписом 2011 року, російська мова була першою мовою для 23 484 осіб, або 0,8 % громадян Вірменії, з яких 11 859 — вірмени, а 10 472 — росіяни. Крім того, 52,7 % громадян Вірменії, або 1 591 246 осіб, вважали російську своєю другою мовою.

Станом на 2012 рік російськомовна преса була представлена вісьмома виданнями: «Новое время», «Голос Армении», «Республика Армения», «Собеседник Армении», «Третья сила+», «Деловое экспресс», «Русский язык в Армении» та «Базис». Газети виходили 2—3 рази на тиждень невеликим накладом, у середньому близько 3000 примірників.

Станом на 2010 рік у Республіці Вірменія транслювали програми російських телеканалів «Культура», «ОРТ», «РТР-Планета», міждержавної телерадіокомпанії «Мир». У програмі національного радіо й телебачення на вірменських телеканалах щодня виходили короткі новини російською мовою, а щотижня — півгодинна програма «Армения — наш дом». Іноді демонстрували художні та науково-популярні фільми російською мовою.

Примітки

Література