Мереф’янське комісарство — адміністративно-територіальна одиниця Слобідсько-Української губернії Російської імперії в 1765-1780 роках.
Адміністративним центром було місто Мерефа.
Географія Розташування Охоплювало землі на південь і південний захід від Харкова, в басейні річок Мжа, Мерефа, Ольховатка та Уди.
Населенні пункти До Мереф’янського комісарства входили великі слободи, села та хутори, що мали стратегічне значення на шляху від Харкова на південь: Мерефа (комісарський центр) Вільшана (Ольшана) Валки (частина земель та форпостів біля лінії) Нова Водолага Стара Водолага Караван навколишні слобідки, деревні та хутори (зокрема в районах сучасного Харківського, Нововодолазького та Валківського районів).
Історія Заснування комісарств на Слобідській Україні У зв’язку зі скасування козацького устрою в Слобідській Україні в 1765 році, на території козацьких полків, було утворено Слобідсько-Українську губернію з губернським містом Харків. Губернія мала поділ на п’ять провінцій (Харківська, Охтирська, Ізюмська, Острогозька, Сумська), які збігалися з кількістю 5 скасованих козацьких полків (Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк). Провінції які входили до складу губернії в свою чергу поділялися на дрібніші утворення – «комісарства». Кожне комісарство було утворене з території кількох сотень скасованих полків. В цьому адміністративно-територіальний поділ воєнізованої Слобідсько-Української губернії, різнився від інших раніше заснованих губерній (наприклад Бєлгородська губернія), які поділялися на «цивільні» повіти. Така форма врядування під назвою «комісарство» з усіх губерній Російської імперії існувала тільки в прикордонних і військових областях (Стародубський полк, Олонецька губернія, Закаспійська область) і своєю назвою наголошувала на воєнізованому характері.
Заснування Мереф’янського комісарства У зв’язку з розформуванням козацьких полків, сотенний центр Мереф’янської сотні Харківського слобідського козацького полку, стає центром Мереф’янського комісарства, Харківської провінції Слобідсько-Української губернії. Мереф’янське комісарство було сформоване на території кількох сотень колишнього Харківського слобідського козацького полку.
У листопаді 1775 року розподіл губерній на провінції було скасовано, але провінції існували до 1779 року, коли їх було перейменовано на «округи»..
Скасування Мереф’янського комісарства У 1780 році внаслідок масштабної губернської реформи Катерини II Слобідсько-Українську губернію реорганізували у Харківське намісництво. Комісарський поділ скасували, а територію Мереф’янського комісарства розділили між новоствореними повітами: сама Мерефа та більша частина навколишніх земель увійшли до складу Харківського повіту$ західні та південно-західні землі (зокрема Водолага та Валки) відійшли до новостворених Валківського та Богодухівського повітів.
Уряд У центрах комісарств містилися «комісарські правління». Їм підлягала територія і населення. На чолі комісарських правлінь стояли комісари, яких призначали з місцевих дворян або козацької старшини. Основними функціями комісарів був збір податків (здебільше подушного) і поліційні обов'язки (підтримання порядку). Комісари відали всіма адміністративно-господарськими, фінансовими та незначними судовими справами на підвідомчій території.
Основною одиницею комісарства були «державні військові слободи». У них жили здебільшого «військові обивателі».
Примітки
Джерела Описи Харківського намісництва. — К., 1991. Топографичний опис Харківського намісництва, 1787 Маслійчук В. Л. Слобідсько-Українська губернія //
Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования. Т. 1. — Х., 1993.