Ю́рій Олекса́ндрович Березо́вський (позивний — «Береза»; , Нововолинськ — , біля м. Селидове, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, навідник кулемета 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), Почесний громадянин Нововолинської громади (посмертно).

Життєпис Народився 17 березня 1999 року в місті Нововолинськ Волинської області. Був молодшим сином у родині — зростав разом зі старшим братом Сергієм. Мати, Світлана Степанівна, працювала перукарем, а батько, Олександр Васильович, — сталеваром на ливарному заводі. У дитинстві ріс рухливим і активним хлопцем.

Навчався у Нововолинській загальноосвітній школі № 7 (нині — ліцей), де закінчив 11 класів. Після школи вступив до Нововолинського електромеханічного коледжу та здобув фах електромеханіка. Згодом продовжив навчання на факультеті «Енергетика, електротехніка та електромеханіка» в Луцькому національному технічному університеті, який закінчив у грудні 2022 року, здобувши ступінь магістра.

1 березня 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення Росії, батько Юрія добровольцем став на захист України. 51-річний старший стрілець Олександр Березовський ніс службу у складі 39-го зенітного ракетного полку (ОТУ «Суми»), прикриваючи українське небо від ворожих ракет та БпЛА. За успішне виконання бойових завдань був нагороджений Почесною відзнакою ОТУ «Суми» та Почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ ЗСУ (демобілізувався 13 грудня 2024 року після звістки про загибель сина).

Військова служба Повістку до військкомату Юрій отримав 17 квітня 2024 року, через місяць після свого 25-річчя. 19 квітня прибув до міста Володимира для проходження ВЛК, а з 24 квітня протягом 40 днів проходив військову виучку на Рівненському полігоні.

Після навчань його зарахували навідником кулемета 1-го єгерського відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

Наприкінці червня 2024 року разом із побратимами був направлений на Донеччину — на Покровський напрямок. З 1 липня 2024 року розпочав свій бойовий шлях на легкому бронеавтомобілі «Maxx Pro», виконуючи завдання на підступах до Покровска, в районі Мирнограда та Селидового. Брав участь у стримуванні переважаючих сил ворога в умовах високої інтенсивності боїв, постійних артилерійських обстрілів, штурмів за підтримки бронетехніки та ворожих засобів РЕБ, активно застосовуючи розвідувальні та ударні БпЛА («Шершні Довбуша»). У липні та серпні брав участь у бойових виходах на «нуль», а також проходив лікування в госпіталі після хвороби.

Загибель 22 вересня 2024 року навідник кулемета Юрій Березовський («Береза») виконував бойовий наказ командира з відпрацювання посадки «Квасоля-15» з легкоброньованого автомобіля «Maxx Pro» неподалік села Маринівка Покровського району.

Близько 12:41, під час повернення екіпажу на позицію після виконання бойового завдання, військовослужбовці потрапили під ворожий мінометний артобстріл та удари FPV-дронів. Бронемашина загорілася, а Юрій Березовський зазнав поранень, несумісних із життям.

Через те, що тіло сильно обгоріло, тривалий час він вважався зниклим безвісти. Офіційно загибель воїна підтверджено за результатами експертизи ДНК 10 квітня 2025 року.

Прощання з Героєм відбулося 14 квітня 2025 року у Свято-Духівському соборі Нововолинська. Похований на Алеї Слави Героїв міського кладовища (в районі 2-ї шахти).

Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку (згідно з Указом Президента України № 705/2026). Відзнака Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатанський хрест» (19 жовтня 2025, посмертно) — за мужність та відвагу у боротьбі за волю й незалежність рідної Батьківщини (нагороджений за наказом Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського). «Почесний громадянин Нововолинської громади» (посмертно) — нагороджений 23 серпня 2026 року, у День Державного Прапора України, на знак подяки й шани за героїзм та захист України. 8 травня 2026 року на фасаді Нововолинського ліцею № 7, де навчався Юрій, відкрито й освячено меморіальну дошку на його честь.

Примітки