Оклендський храм (, раніше — ) — храм Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів в Окленді, штат Каліфорнія, США. Споруда вирізняється композицією з п'яти шпилів, на яку вплинула азійська архітектура, і розташована на пагорбі з панорамним видом на район затоки Сан-Франциско.
Храмовий комплекс, який іноді називають «Храмовим пагорбом» (), включає центр для відвідувачів, церковний центр працевлаштування, центр розповсюдження матеріалів, концертний зал, міжколовий центр, терасу на даху та сади, які використовують, зокрема, для фотосесій із нагоди кінсеаньєр та інших урочистостей.
Церква придбала ділянку 1943 року, а будівництво храму розпочалося 1962 року. Після публічних екскурсій 1964 року храм було освячено, після чого доступ до нього став можливим лише для членів Церкви з чинною храмовою рекомендацією. Храм розташований у зоні розлому Гейворд і неодноразово проходив масштабну реконструкцію та сейсмічне посилення. Після землетрусу Лома-Прієта 1989 року храм був закритий у 1989—1990 роках, а вдруге — у 2018—2019 роках.
Архітектура храму, спроєктованого Гарольдом В. Бертоном, поєднує риси ар-деко, модернізму середини XX століття та азійської архітектури. В інтер'єрі використано оздоблення з темної вишневої деревини, а також оригінальні твори мистецтва із зображеннями Ісуса Христа та каліфорнійських пейзажів. Від 1978 року різдвяну ілюмінацію храмового комплексу супроводжують щорічні музичні та танцювальні виступи, присвячені Різдву та народженню Ісуса Христа.
У минулому на Храмовому пагорбі також проводили храмові театралізовані вистави, однак згодом їх припинили. Оцінки архітектури храму переважно були позитивними: Джен Ву з Architectural Digest назвала його «архітектурною перлиною», а Маделін Веллс із SFGate — однією з найкрасивіших будівель району затоки Сан-Франциско. Водночас The New York Times повідомляла про скарги окремих мешканців на світлове забруднення, спричинене нічним освітленням храму.
Історія
Ідея будівництва храму в Окленді, як і інших храмів Церкви в Каліфорнії, обговорювалася ще 1847 року. Членам Церкви, які прибули до Каліфорнії морем навколо мису Горн, Бригам Янг сказав, що в майбутньому узбережжя Тихого океану може бути видно з «Храму Господа».
1942 року Девід О. Маккей, який тоді був другим радником у Першому президентстві, оглянув місце, де згодом було збудовано храм. 28 січня 1943 року Церква придбала ділянку площею 14,5 акра. Про будівництво храму було оголошено 1961 року, а будівельні роботи розпочалися 1962 року. Retrieved March 7, 2024..
У жовтні 1964 року храм на короткий час відкрили для публічних екскурсій. У листопаді того ж року Девід О. Маккей освятив храм, після чого вхід до нього став доступним лише для членів Церкви з чинною храмовою рекомендацією. 1992 року поруч із храмом було споруджено центр для відвідувачів.
У лютому 2018 року храм закрили на масштабну реконструкцію. Було модернізовано електричну систему, відновлено оббивку меблів, замінено частину панелей, відреставровано головні двері, а також усунуто давні проблеми з протіканням декоративного басейну, використавши сучасні технологічні рішення.
Також було облаштовано нову зону очікування для відвідувачів із вікнами, крізь які всередину потрапляє світло, відбите від басейну перед храмом. Початковий проєкт храму не передбачав вікон, однак під час реконструкції їх було додано. До реконструкції це був єдиний храм Церкви без вікон.
Відсутність вікон у первісному проєкті частково пояснювалася прагненням створити інтер'єр, подібний до театрального простору, оскільки це був перший храм, де обряд ендаументу демонстрували у вигляді фільму, а не за участю живих акторів. Крім того, Гарольд Бертон прагнув продемонструвати можливості сучасних систем кондиціонування та штучного освітлення, спроєктувавши споруду без «вікон, що порушують цілісність фасаду».
Після завершення реконструкції храм знову відкрили для публіки: дні відкритих дверей тривали з 11 травня до 1 червня 2019 року, за винятком неділь. 16 червня 2019 року храм повторно освятив Даллін Г. Оукс.
2020 року, як і всі інші храми Церкви, Оклендський храм тимчасово закрили у зв'язку з пандемією COVID-19Stack, Peggy Fletcher."All Latter-day Saint temples to close due to coronavirus", The Salt Lake Tribune, 26 March 2020. Retrieved on 7 March 2024.. До звичайного режиму роботи храм повернувся 19 квітня 2022 року.
Храмовий пагорб
Окрім самого Оклендського храму, на території Храмового пагорба розташовано кілька інших будівель Церкви.
Міжколовий центр, збудований у 1950-х роках, є найстарішою церковною спорудою на цій території. Спочатку його називали центром трьох колів, оскільки він обслуговував коли Сан-Франциско, Окленда та Берклі. Будівля включає дві каплиці для причасних зборів, концертно-театральну залу, спортивний зал, кілька навчальних приміщень та офіси. Станом на травень 2021 року нею користувалися 14 громад, богослужіння в яких проводилися англійською, іспанською, китайською та кхмерською мовами.
Розташований поруч концертний зал вміщує 1600 осіб і має сцену завдовжки 60 футів (18 м). За потреби простір можна розширити за рахунок культурної зали, площі якої достатньо для розміщення двох повнорозмірних баскетбольних майданчиків. У минулому команда НБА Голден-Стейт Ворріорз використовувала цю залу як тренувальний майданчик.
Концертний зал є основним майданчиком Симфонічного оркестру Храмового пагорба, хору Temple Hill Choir, танцювального колективу Behold Dance Collective та Temple Hill Dance Company. Тут також виступають інші музиканти, співаки та творчі колективи. У різні роки на сцені виступали й численні мистецькі колективи Університету Бригама Янга.
Симфонічний оркестр Храмового пагорба було засновано 1985 року. До його складу входять 52 музиканти, приблизно третина з яких не є членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Оркестр має й інших спонсорів, крім Церкви, є неприбутковою організацією та проводить безкоштовні концерти. Станом на лютий 2024 року його диригентом був Джей Троттьє, який обіймав цю посаду з 2012 року.
Центр для відвідувачів
Поруч із храмом розташований центр для відвідувачів, у якому представлені твори мистецтва, інформаційні експозиції та копія статуї Christus Бертеля Торвальдсена. Центр обслуговують волонтери, і він відкритий для широкої публіки.
2004 року центр було реконструйовано; нові експозиції зосередили на житті Ісуса Христа та історії організації Церкви Джозефом Смітом.
На території комплексу також розташовані центр FamilySearch, церковний центр працевлаштування, центр розповсюдження матеріалів, штаб-квартира Каліфорнійської Оклендсько-Сан-Франциської місії та невеликий меморіал кораблю Brooklyn, пов'язаному з історією мормонських піонерів.
Територія храму площею 18,1 акра включає сади та численні водні елементи й популярна серед місцевих фотографів. Центр FamilySearch надає волонтерську допомогу відвідувачам, які досліджують історію своєї родини. У середньому четверо з п'яти його відвідувачів не є членами Церкви.
Різдво
Від 1978 року храм і центр для відвідувачів щороку прикрашають різдвяною ілюмінацією. Спочатку вона складалася приблизно з 50 000 вогнів, а до 1998 року їх кількість зросла до 500 000. На території храму та в центрі для відвідувачів також розміщують композиції й твори мистецтва, присвячені народженню Ісуса Христа та різдвяному сюжету.
Щороку тут проводяться музичні та танцювальні виступи на різдвяну тематику. Серед них були балет Лускунчик, спільне виконання ораторії «Месія» Георга Фрідріха Генделя та концерти скрипальки Дженні Оукс Бейкер. Виступи відбуваються в концертному залі Храмового пагорба.
Розлом Гейворд
Розлом Гейворд проходить безпосередньо під будівлею концертного залу. Повільне зміщення вздовж розлому призводило до незначних деформацій окремих частин будівлі та періодичного утворення тріщин у дорожньому покритті.
Швидкість повзучого зміщення становить приблизно 0,6 дюйма (16 мм) на рік, що потенційно може частково зменшувати накопичення напруження в розломі. Водночас зона розлому вважається сейсмічно небезпечною: 2009 року геологи оцінювали ймовірність сильного землетрусу до 2040 року приблизно у 33 %.
Після землетрусу Лома-Прієта 1989 року концертний зал і храм закрили для посилення конструкцій і відкрили знову в жовтні 1990 року. У липні 2007 року в районі стався землетрус магнітудою 4,2, пов'язаний зі зсувним рухом уздовж розлому.
У лютому 2018 року храм і концертний зал знову закрили для сейсмічного посилення, тоді як центр для відвідувачів і сади продовжували працювати. Роботи завершили в травні 2019 року. За словами Філіпа Стоффера з Геологічної служби США, храм є одним із найпомітніших штучних об'єктів уздовж розлому Гейворд і його видно з багатьох районів Окленда.
Дизайн та архітектура
Гарольд В. Бертон розробив проєкт храму 1962 року, поєднавши три архітектурні напрями: модернізм середини XX століття, азійські мотиви та ар-деко. Реконструкцією 2019 року керували архітектор Девід Гантер та дизайнерка інтер'єрів Карен Віллардсон.
Із переднього подвір'я сходи ведуть до садової тераси на даху храму. З території храму та тераси відкривається краєвид на центр Окленда, міст через затоку, острів Єрба-Буена, центр Сан-Франциско, вежу Сутро та міст Золоті Ворота.
Територію озеленено квітами та пальмами, а також облаштовано фонтанами, каскадами й іншими водними елементами. Сади Храмового пагорба також популярні серед місцевих фотографів як місце для фотосесій з нагоди кінсеаньєр та інших святкувань.
Храм збудовано на ділянці площею 18,3 акра. Він має чотири обрядові зали, що використовуються для ендаументу, сім кімнат запечатування, а загальна площа приміщень становить близько 95 000 квадратних футів. Сам храм та пов'язаний із ним комплекс будівель серед членів Церкви отримали назву «Храмовий пагорб».
Зовнішній вигляд
Оклендський храм є єдиним храмом Церкви, збудованим у сучасній п'ятишпильній композиції. Найвищий із п'яти шпилів сягає 170 футів (52 м). Зовнішні стіни виконано із залізобетону та облицьовано світлим гранітом Sierra White з району Реймонда в Каліфорнії.
На північному й південному фасадах розташовані два декоративні фризи. Це останній храм Церкви, в архітектурі якого використано такі елементи.
Уночі яскраво освітлений храм добре помітний у районі затоки Сан-Франциско й часто описується як «маяк». Клаудія Кован із Fox News зазначала, що споруду називали «маяком на пагорбі», підкреслюючи її домінантне положення. Федеральне управління цивільної авіації США використовує храм як орієнтир для візуальної навігації.
The New York Times повідомляла, що яскраве нічне освітлення храму спричиняло скарги на світлове забруднення; у публікації також зазначалося, що щомісячні витрати комплексу на комунальні послуги могли сягати 35 000 доларів США.
Інтер'єр
Оформлення інтер'єру храму зосереджене на образі Ісуса Христа. Сем Метьюз із Tracy Press характеризував декор як стриманий, із переважанням бежевих і коричневих відтінків та традиційними меблями. По всьому храму розміщено картини на релігійну тематику та твори із зображеннями каліфорнійських пейзажів.
Стіни оздоблено панелями з білого дуба, а підлоги — мармуром. Художнє оформлення включає фрески, рельєфи та картини. Серед них — рельєфні композиції із зображенням Ісуса Христа в Гефсиманському саду та сцена з Адамом і Євою.
У багатьох приміщеннях встановлено великі дзеркала, кришталеві світильники та меблі з мотивами азійського дизайну. У баптистерії використано оздоблення стелі сусальним золотом, мармурові колони та бронзові поручні. Кімнати запечатування мають панелі з темної вишневої деревини, мармурові вівтарі з підсвічуванням і дзеркала, розташовані так, щоб створювати ефект нескінченних відображень. Частина кімнат має стелі у вигляді циліндричного склепіння.