Ураган «Селія» () — другий за формуванням урагано 5-ї категорії у східній частині Тихого океану за всю історію спостережень, після урагану Ава 1973 року. Через високу інтенсивність та тривалість урагану він значною мірою сприяв рекордно високому значенню накопиченої енергії циклону за червень 2010 року у східній частині Тихого океану.
Хоча ураган Селія залишався далеко від населених пунктів, хвилі від нього призвели до оголошення штормових попереджень уздовж південного узбережжя Мексики. Крім того, його зовнішні смуги принесли помірні опади в деякі райони Оахакі та Герреро.
Метеорологічна історія
5 червня 2010 року тропічна хвиля від західної Африку і рушила на захід через Атлантичний океан. Зрештою, система перетнула Центральну Америку і 17 червня вийшла в Тихий океан. Після цього грози посилилися вздовж осі хвилі, оскільки система рухалася на північний-захід, що прямувала гребенем високого тиску на північ. 18 червня утворилася область низького тиску, яка продовжувала організовуватись, того ж дня тропічна депресія утворилася приблизно за 590 км на південний-схід від Акапулько, Мексика. 19 червня депресія посилилась до Тропічного шторму Селія. Приблизно в цей же час у шторму утворилося око циклону, що складалось з кільця конвекції навколо циркуляції, яке продовжувало організовуватись у центральній щільній хмарності. Шторм в основному рухався на південний-захід і продовжував посилюватися, незважаючи на північно-східний зсув вітру. 20 червня шторм досягл статусу урагану з максимальною стійкою швидкістю вітру 75 миль на годину (120 км/год).
Градієнт вітру змістив циркуляцію і обмежив відтік. 22 червня ураган посиливмя до 2 категорії за шкалою Саффіра-Сімпсона. Наступного дня трохи послабшав, і око більше не було видно на супутникових знімках. Наступного ранку око знову з'явилося, і шторм став більш вертикально вирівняний, що дозволило йому 23 червня знову досягти статусу 2 категорії. Ураган ненадовго послабшав, коли око розвіялося. 24 червня градієнт вітру зменшився, що дозволило урагану знову посилитися, коли око відновилося і стало симетричним. 25 червня урпган досягл максимальної стійкої швидкості вітру 160 миль на годину (255 км/год) та барометричного тиску, що оцінюється в 921 мбар (гПа; 27,20 дюймів ртутного стовпа). Це зробило його ураганом 5-ї категорії за шкалою Саффіра-Сімпсона, першим тихоокеанським ураганом такої інтенсивності з часів урагану Ава у 1973 році. На піку своєї сили ураган мав добре виражене око, діаметр якого оцінювався в 17-23 милі (27-37 км). Після підтримки максимальної швидкості вітру протягом приблизно 12 годин ураган почав слабшати через холоднішу воду і сильніший градієнт вітру. 27 червня перейшов у статус тропічного шторму, оскільки траєкторія сповільнилася і змістилася на захід після ослаблення гребеня, який раніше спрямовував Селію. 28 червня шторм втратив всю конвекцію і перетворився на залишковий мінімум. Залишки урагану зробили невелику петлю, перш ніж зміститися на північ і розсіятися 30 червня приблизно за 990 миль (1590 км) на південний-захід від південного краю Нижньої Каліфорнії.
Вплив На ранніх стадіях формування система принесла помірні опади в деякі райони Оахакі та Герреро. На пляжах обох штатів збільшилася кількість чергових рятувальників через загрозу розривних течій. Національна система цивільного захисту підвищила рівень тривоги до другого ступеня для прибережних районів Халіско, Мічоакана та Коліми. Для острова Сокорро було випущено попередження про необхідність дотримання запобіжних заходів. У період з 22 по 23 червня зовнішні смуги шторму принесли нестійку погоду на французький острів Кліппертон. Див. також Ураган Марі (2014) – тихоокеанський ураган 5 категорії який рухався по схожій траєкторії Посилання
[http://www.nhc.noaa.gov/archive/2010/CELIA.shtml? Консультаційний архів щодо Урагану Селія Примітки