Би́тва на Куя́льнику — військове зіткнення між об'єднаним загоном запорозьких козаків під проводом кошового отамана Івана Сірка та правобережного гетьмана Михайла Ханенка проти османсько-кримського війська, що відбулося на початку 1672 року в степу поблизу річки Великий Куяльник. Бій завершився розгромом кримсько-османських сил та взяттям у полон буджацького мурзи.

Передумови Наприкінці 1671 — на початку 1672 року кошовий отаман Іван Сірко разом із гетьманом Михайлом Ханенком здійснили спільний військовий похід у Волощину та прилеглі османські володіння. Зруйнувавши кілька ворожих поселень і здобувши багату трофейну здобич, козаки поверталися назад через землі Буджацької орди за річкою Великий Куяльник.

У цей же час із боку Очакова рухався кримський нуреддин-султан разом із буджацьким мурзою Тенмамбетом. Вони поверталися після чотиримісячної підтримки гетьмана Петра Дорошенка, маючи під своїм командуванням близько 10 тисяч вояків, а також загін османських яничарів із гарматами.

Перебіг битви Нуреддин-султан мав намір прямувати до Криму, а мурза Тенмамбет — до Буджаку. Натрапивши на козацький загін у степу поблизу Куяльника, кримсько-османське військо вступило з ними в бій.

Османські яничари спробували зупинити козаків за допомогою артилерії. Однак під час перших же пострілів ворожі гармати розірвалися, не завдавши козацьким лавам жодної шкоди. Скориставшись замішанням супротивника, козаки перейшли в контратаку та вщент розгромили османсько-кримські сили.

Нуреддин-султан із залишками війська втік до Криму, а буджацький мурза Тенмамбет разом із трьома іншими знатними кримцями потрапив у козацький полон.

Наслідки Після перемоги козаки вийшли до річки Буг. На цьому етапі між січовиками та гетьманом Михайлом Ханенком спалахнув конфлікт: козаки Сірка вимагали розрахунку за похід, проте Ханенко пообіцяв виплатити гроші лише після надання подальшої допомоги польському королю в українських містах.

Відмова у негайній виплаті викликала різке обурення серед запорожців. Вони звинуватили Івана Сірка у переході на бік Речі Посполитої та висловили намір повернутися на Лівобережжя під владу московського царя. Зрештою, Іван Сірко залишив Ханенка та перебрався на Лівобережну Україну, де намагався відновити відносини з московським урядом.

Примітки

Література Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — К. : Наукова думка, 1991. — Т. 2. — 560 с. Коляда І. А. Отаман Сірко. — Харків: Фоліо, 2012. — 120 с.