Лімор Ахава Лівнат ( ; нар. 22 вересня 1950) — ізраїльська політикиня. З 1992 по 2015 рік була у складі Кнесету від партії «Лікуд», а також була міністром зв'язку, міністром освіти та міністром культури та спорту.

Біографія Лівнат народилася в Хайфі, навчалася в Тель-Авівському університеті. Бувши прихильницею Менахема Бегіна, вона вступила до партії «Херут» у 1970 році та стала головою молодіжної організації «Лікуд» у 1977 році Вона вперше увійшла до Кнесету 14 квітня 1992 року, незадовго до виборів 1992 року, як заміна Хаїма Корфу. Вона зберегла своє місце на виборах і протягом свого першого повного терміну обіймала посаду голови Комітету з питань покращення становища жінок, Підкомітету з питань законів про особистий статус та Парламентського комітету з розслідування вбивств жінок, скоєних їхніми подружжями.

Вона зберегла своє місце на виборах 1996 року та була призначена міністром зв'язку в уряді Беньяміна Нетаньягу. Під час свого терміну вона намагалася посилити конкуренцію в ізраїльському секторі зв'язку, послаблюючи та приватизуючи компанію Безек, яка раніше мала монополію на сектор стаціонарного телефонного зв'язку країни.

Напруженість між Лівнат і Нетаньягу досягла кульмінації у відставці уряду в 1997 році та подальших спробах покласти край лідерству Нетаньягу в партії «Лікуд». Після відставки Нетаньягу з посади лідера «Лікуду» після поразки партії на виборах 1999 року, Лівнат підтримала Аріеля Шарона. Після перемоги Шарона над Егудом Бараком на спеціальних виборах прем'єр-міністра 2001 року, Лівнат призначена міністром освіти в обох сформованих ним урядах.

Її переобрали у 2003 році та й далі обіймала посаду міністра освіти, поки партія «Лікуд» не вийшла з коаліції у 2006 році. Вона зберегла своє місце на виборах 2006 та 2009 років, після чого була призначена на нову посаду міністра культури та спорту.Netanyahu sworn in as Israel's prime minister Haaretz, 1 April 2009 Перед виборами 2013 року вона втратила своє місце головної жінки в партії «Лікуд», фінішувавши нижче за Ципі Хотовелі та Мірі Регев на праймеріз партії. Однак її переобрали, і вона й далі обіймала посаду міністра.

У грудні 2014 року Лівнат оголосила, що залишає політику та не балотуватиметься на виборах у березні 2015 року.

Лівнат також обіймала посаду заступниці голови та виконувала обов'язки голови Всесвітнього руху Лікуд.

У лютому 2021 року Лівнат оголосила, що залишає партію «Лікуд» після 51 року членства на знак протесту проти підписання Беньяміном Нетаньягу угоди про надлишок коштів з ультраправою Релігійною сіоністською партією. Пізніше вона висловила підтримку Гідеону Саару та його партії «Нова надія».

Особисті погляди та життя Хоча Лівнат має відверто світські погляди, її загалом вважають правим консерватором, як з моральної, так і з політичної точки зору. Прихильниця ревізіоністського сіонізму, вона ідеологічно виступала проти угод в Осло, а також проти ідеї відмови від контролю над Західним берегом. У цьому світлі вона висловила стурбованість щодо «Дорожньої карти миру» президента США Джорджа Буша- молодшого. Вона також регулярно відвідує заходи на честь бойових організацій, що існували до здобуття незалежності, таких як Іргун та Лехі. Однак вона не виступала активно проти плану розмежування Аріеля Шарона.

У квітні 2011 року племінник Лівната, 25-річний Бен-Джозеф Лівнат, був застрелений поліцейським Палестинської автономії під час спроби прорватися через палестинський блокпост після несанкціонованого відвідування гробниці Йосипа в районі Наблуса, що знаходиться під палестинським управлінням. Лівнат назвала убивство свого племінника актом тероризму. У звіті Армії оборони Ізраїлю, опублікованому через місяць, було зроблено висновок, що подія не була навмисним терористичним актом, але поліцейський діяв «злісно» та з наміром завдати шкоди.

В інтерв'ю Армійському радіо 25 грудня 2011 року Лівнат, яка тоді очолювала Міжвідомчий комітет з питань становища жінок, висловила думку, що сегрегація в громадському транспорті має бути дозволена в повністю ультраортодоксальних районах країни. «Я не думаю, що ми повинні вказувати їм, як жити», — сказала Лівнат. «Ми повинні жити і давати жити іншим… Однак, коли ми говоримо про змішане місто або місто, де харедім чи релігійні люди виступають проти сегрегації, ми повинні боротися з явищем публічної сегрегації між статями», — додала вона.

Лівнат, мешканка Тель-Авіва, одружена та має двох дітей.

Примітки