Белензі́нью () — баїру в окрузі міста Сан-Паулу, який, у свою чергу, розташований у субпрефектурі Моока адмінрегіону .
Історія Назва баїру, Белензінью, буквально означає «маленький Белен» і походить від, власне, назви свого округу ― . Округ, у свою чергу, був названий на честь церкви Сан-Жозе-ду-Белен, що була заснована 14 серпня 1897 року та стала центром життя місцевої громади.
Баїру Белензінью був офіційно заснований 26 червня 1899 року. На початку XX століття населення баїру становило близько 10 000 осіб, а в 1950-х і 1960-х роках зросло майже до 60 000. З-поміж нащадків іммігрантів, які мешкають у Белензінью, є португальці, іспанці, італійці; останнім часом у баїру з'їжджаються китайці та ліванці. Землі Белензінью входили до складу так званих «сесмарій», а їхнім колишнім власником був Жуан Рамалью.
З плином часу район, до складу парафії Сеньйора Бом-Жезус-ді-Матозіньюс-ду-Брас, зазнав значних змін. Наприкінці XIX — на початку XX століття Белензінью дістав репутацію «приємного курорту», розташованого на висоті 750 метрів над рівнем моря, що пропонував відокремлене місце з чистим повітрям та великими лісистими територіями.
, давній робітничий квартал, заснований у 1917 році, є історичною пам'яткою баїру. Хоча у 1992 році квартал було взято під охорону держави, багато будівель перебувають у руїнах. Втім, триває але проєкт ревіталізації Віли Марія-Зелія. Найвідомішою фабрикою Белензінью, що входить до складу Віли Марія-Зелія, була Національна компанія з виробництва джутових тканин, заснована промисловцем Жоржі Стрітом. Фабрику збудували на перетині хуа () Дус-Празерес і хуа Кашоейра. Вона працювала з 1851 до 1986 року і забезпечувала роботою 2 500 робітників. Окрім Жоржі Стріта, важливу роль у промисловому розвитку регіону також відіграли підприємці-іммігранти і .
Серед інших визначних місцевостей баїру — фабрика , заснована 1935 року як «Мальярія-Санта-Ізабел», яка в 1940-х стала еталоном спортивної моди, та пологовий будинок «Леонор Мендес ді Баррус» (), відкритий у 1944 році для допомоги малозабезпеченим жінкам. У Белензінью також працював великий Кінотеатр «Монаку Сан-Жозе», важливий культурний осередок. Також баїру був відомий своїми освітніми закладами, такими як колишній Reformatório Modelo, що згодом перетворився на Instituto Disciplinar, а пізніше — на Fundação CASA.
На заплаві річки Тієте були виявлені піщані родовища, ідеальні для виробництва білого скла. Це спричинило появу в Белензінью кількох скляних заводів, як-от Germânia та Cristais Cambé. Колись Белензінью був тихим, зеленим районом із деревами та сільськими садибами, зокрема на руа Вінчі-ум-ді-Абріл, де містилася Мінаречі () — студентська богемна комуна. Сьогоднішній день
З 2000-х років баїру Белензінью зазнав різних міських і соціальних перетворень. Однією з головних особливостей цього періоду став процес джентрифікації, який призвів до оновлення старих територій та будівництва нових житлових об'єктів. Це спричинило зростання вартості місцевої нерухомості, привернуло нових мешканців та змінило зовнішній вигляд баїру.
Чимало старих фабрик Белензінью, який колись був переважно промисловим районом, були перетворені на культурні та житлові простори. Ці зміни супроводжувалися рухом опору висотній забудові, подібним до того, що виникав в інших історичних районах Сан-Паулу.
У культурному плані Белензінью, як і раніше, залишається місцем проведення мистецьких та громадських заходів.
Примітки