Лейбгвардії Гренадерський полк — гвардійський піхотний полк російської імператорської армії, у складі .

Полкові свята — 13 квітня, 18 грудня.

Історія

Лейбгвардії Гренадерський полк було сформовано 1756 року. Він неодноразово відрізнявся військовою дисципліною та хоробрістю. Так, у Семирічній війні в 1759 р. у битві при Кунерсдорфі хороброю атакою полк (який тоді називався 1-м гренадерським) вирішив результат бою, а в 1760 р. полк був першим, хто м. Берліну після кровопролитного штурму. Відзначився полк і у російсько-турецьких війнах. Невипадково першим кавалером ордена святого Георгія Побідоносця став офіцер полку підполковник , який отримав високий 3-й ступінь ордену за взяття міста Галацу 15 листопада 1769 року. Незабаром георгіївськими кавалерами 3-го ступеня стали бригадир , під командуванням якого полк зробив вирішальний внесок у перемогу при Кагулі 21 липня 1770 р., і батальйонний командир полковник граф (який згодом став відомим дипломатом). У наполеонівських війнах лейбгренадери брали участь у багатьох битвах й увійшли до м. Парижу у складі російської імператорської армії. У російсько-турецьку війну 1877—1878 рр. полк зіграв вирішальну роль у 12 жовтня 1877 року. Особливо відзначився командир полку полковник , який, двічі поранений, не покинув стрій і подавав сигнал до атаки, взявши барабан у загиблого сигнальника.

Полк розташовувався в Петровських казармах, збудованих у 1811 р. за проектом Луїджі Руска на Великій Невці. У них на другому поверсі в південній частині офіцерського корпусу була полкова церква мученика Севастіана. Через п'ять років вона отримала назву в ім'я священномученика та преподобного Максима Проповідника; в день їхньої пам'яті (13 квітня за старим стилем) в 1813 р. полк став гвардійським История Храма Спаса Преображения Господня Гренадерского полка «Преображение» .

30 березня 1756 року — 1-й Гренадерський полк у складі двох батальйонів по п'ять рот з артилерійською командою сформований графом П. О. Румянцевим за наказом імператриці Єлизавети з третіх гренадерських рот Київського, Казанського, Нижегородського, Чернігівського, Суздальського, Углицького, Муромського, , та піхотних полків. 1756—1763 роки — брав участь у Семирічній війні. 19 серпня 1757 — брав участь у битві при Гросс-Егерсдорфі. 1758 — відзначився в битві при Цорндорфі при відбитті атаки авангарду противника. 1759 — у бою при Кунерсдорфі атака полку вирішила результат бою. 26 вересня 1760 — полк першим з московських частин , за що було його нагороджено двома срібними трубами. 13 березня 1762 — переформований в три окремих гренадерських батальйони. 5 липня 1762 — приведений до початкового складу. 14 січня 1763 — переформований в три батальйони чотириротного складу. 1769—1774 роки — брав участь у Першій російсько-турецькій війні. 1769 — відзначився при Хотині. 8 грудня 1769 — підполковник став першим Георгіївським кавалером, який отримав цю нагороду за подвиг. 21 липня 1770 — полк відзначився при Кагулі (у критичний момент битви, перебуваючи у каре генерала , потужною штиковою контратакою врятував становище російських військ). 1773 — відзначився . 10 липня 1775 — перейменований в Лейбгренадерський полк «на честь і пошану до піхоти армії Російської», і імператриця Катерина II прийняла на себе звання його полковника, ставши шефом полку. 10 квітня 1786 р. — переформований у чотири батальйони чотириротного складу без артилерійської команди. 1788—1790 роки — брав участь у російсько-шведській війні. 5 серпня 1795 — сформований чотириротного складу. 7 листопада 1796 — після смерті Катерини II імператор Павло I прийняв на себе звання шефа полку. 8 листопада 1796 — розформований. 15 квітня 1797 — знову заснована полкова артилерія. 1 листопада 1798 року — переформований у два батальйони по п'ять фузилерних рот у кожному з двома гренадерськими . Усі чини, що залишилися понад комплект, переведені на поповнення полків . 1800 — полкова артилерія розформована. 30 квітня 1802 року — переформований у три батальйони чотириротного складу. 16 травня 1803 — виділив на формування п'яту гренадерську роту. 20 листопада 1805 — брав участь у битві при Аустерліці. 14 червня 1807 — брав участь у битві при Фрідланді. 1808—1809 роки — брав участь у російсько-шведській війні. 1812 — брав участь у російсько-французькій війні у складі (Бородіно, , , , Борисов). 7 серпня 1812 — у битві у 1-й і 3-й батальйони полку протягом цілого дня стримували противника. 26 серпня 1812 року — брав участь у Бородінській битві, де захищав Утицький курган, відбивши всі атаки Понятовського. вересень 1812 — на поповнення полку надійшло 120 . 1813 — брав участь у битвах під , Бауценом, Дрезденом, Кульмом, Лейпцигом. 13 квітня 1813 р. — за хоробрість і мужність, виявлені у російсько-французьку війну, Лейбгренадерський полк зарахований до складу «Молодої гвардії» (з перевагою обер-офіцерів проти армійських полків в один чин) і названий Лейбгвардії Гренадерським полком. Надані три кольорові георгіївські прапори. 1814 — брав участь у взятті м. Парижу. 15 грудня 1815 року — найвище встановлено нове полкове свято, 13 квітня, на згадку про день зарахування до полків гвардії. 14 грудня 1825 — частина 2-го батальйону з двома офіцерами (О. М. Сутгоф і М. О. Панов) приєдналася до повстанців на Сенатській площі. 1826 — брав участь у російсько-перській війні. 1828—1829 роки — брав участь у російсько-турецькій війні. 1830—1831 — брав участь у придушенні антиросійського польського повстання у Польщі. 6 грудня 1831 — полк відзначився при , за що йому були надані права «Старої гвардії». 17 вересня 1854 — з нагоди виступу в похід до Віленської губернії з 4-го чинного, 5-го і 6-го резервних сформований Лейбгвардії резервний Гренадерський полк. 1855 — при кожному батальйоні сформована стрілецька рота. 27 березня 1856 — виділена зведена стрілецька рота на формування лейбгвардії 2-го стрілецького батальйону. 1 жовтня 1856 — лейбгвардії резервний Гренадерський полк розформований, особовий склад пішов на поповнення лейбгвардії Гренадерського полку. 1863—1864 роки — брав участь у каральна експедиції проти антиросійського польського повстання. 1877—1878 роки — брав участь у російсько-турецькій війні. 12 жовтня 1877 — відзначився (з величезними втратами опанував передовий редут, а потім першим увірвався у великий редут). 1914—1918 роки — брав участь у Першій світовій війні на Німецькому фронті. Активний учасник у липні 1915 р., під час якого у с. Крупець протистояв багаторазово переважаючим силам німецької гвардії. Бився в Люблін-Холмській битві того ж місяця. Активно діяв у Віленській операції у серпні-вересні 1915 р. і на р. Стоході в липні 1916 р. 18 липня 1914 — сформований , що залишився в пункті дислокації для підготовки поповнень діючого полку. 9 травня 1917 — розгорнутий в Гвардії гренадерський резервний полк (наказ по № 262). 2 травня 1918 — резервний полк розформований (наказ Комісаріату з військових справ Петроградської трудової комуни № 72). 16 травня 1918 — діючий полк розформований (наказ Комісаріату у військових справах Петроградської трудової комуни № 137).

Був представлений у Добровольчій армії від початку: у Першому Кубанському поході брали участь 18 офіцерів під своїм прапором на чолі з командиром полковником М. М. Дорошевичем. Потім їх було кількадесят. Влітку 1919 р. мав три роти, становлячи батальйон у 1-му Зведено-гвардійському полку (до серпня 1919 р. — 3 роти по 50-70 багнетів, 18 кулеметів), який майже повністю загинув біля села Дрімайлівка 25 вересня 1919 р. і зведений був у роту; з 12 жовтня 1919 р. — у Зведеному полку 2-ї гвардійської піхотної дивізії. У Російській Армії з серпня 1920 р. становив роту в 2-му батальйоні Зведеного гвардійського піхотного полку. Втратив у Білому русі 24 офіцери (зокрема 19 убито у боях). «Полкове об'єднання в еміграції» (м. Париж, Франція) до 1931 р. налічувало 48 офіцерів і 39 солдатів, до 1951 р. — 25 осіб. Очолював це об'єднання — полковник В. П. Лукошков.

Командири (Командувач у термінології до 1917 р. означав тимчасово виконувача обов'язків командира. З 1820-х років посади командира гвардійського полку відповідав чин генерал-майора, і при призначенні на цю посаду полковників вони залишалися командувачами до моменту отримання звання генерал-майора).

30.03.1756 — 01.06.1758 — полковник Язиков Степан Антипович 01.06.1758 — хх.09.1758 — полковник князь Козловський Михайло Семенович хх.09.1758 — 02.04.1762 — полковник Маслов Олексій Михайлович 1762—1763 — командувач підполковник Бестужев Микита Сергійович 17.04.1763 — 02.08.1770 — полковник (з 19.09.1769 бригадир) Озеров Семен Петрович 18.08.1770 — 27.07.1776 — полковник (з 10.07.1775 віце-полковник) граф Воронцов Семен Романович 21.08.1776 — хх.хх.1784 — флігель-ад'ютант віце-полковник Уваров Олександр Федорович хх.хх.1784 — 01.09.1788 — флігель-ад'ютант віце-полковник Уваров Семен Федорович 03.10.1788 — 17.05.1797 — генерал-майор (з 01.01.1795 генерал-поручник) Берхман Петро Федорович 17.05.1797 — 11.08.1798 — генерал-ад'ютант генерал-майор (з 18.06.1798 генерал-лейтенант) Баратинський Абрам Андрійович 11.08.1798 — 01.11.1798 — генерал-майор Лівен Карл Андрійович 01.11.1798 — 16.11.1799 — генерал-майор Купріянов Євдоким Федорович 16.11.1799 — 20.12.1807 — генерал-майор Лобанов Василь Михайлович 20.12.1807 — 20.11.1808 — полковник Зеленін Олександр Степанович 20.11.1808 — 15.05.1809 — генерал-майор Лобанов Василь Михайлович 28.05.1809 — 07.04.1817 — генерал-майор (з 15.09.1811 генерал-ад'ютант, з 31.10.1812 генерал-лейтенант) граф Строганов Павло Олександрович 06.07.1817 — 20.01.1820 — генерал-майор Желтухін Петро Федорович 20.01.1820 — 01.04.1820 — командувач полковник Шварц Федір Юхимович 01.04.1820 — 15.12.1825 — полковник (з 15.12.1825 флігель-ад'ютант) Стюрлер Микола Карлович хх.12.1825 — 27.02.1826 — командувач полковник Шипов Іван Павлович 17.02.1826 — 17.09.1828 — генерал-майор Фрейтаг Іван Федорович 23.09.1828 — 02.04.1833 — полковник (з 12.12.1828 генерал-майор) Шипов Іван Павлович 02.04.1833 — 03.05.1833 — командувач генерал-майор фон Моллер Олександр Федорович 03.05.1833 — 01.03.1836 — генерал-майор Ніколаєв Микита Іванович 06.12.1836 — 08.06.1846 — генерал-майор князь Волконський Петро Григорович 08.06.1846 — 19.04.1853 — генерал-майор Саллос Іван Єгорович 19.04.1853 — 06.12.1857 — генерал-майор Кафтирьов Микола Якович 06.12.1857 — 30.08.1862 — флігель-ад'ютант полковник (з 30.08.1858 генерал-майор Свити Й. І.В.) Чебишев Микола Дмитрович 30.08.1862 — 15.08.1863 — генерал-майор Своєв Володимир Микитович 30.08.1863 — 21.06.1872 — полковник (з 19.04.1864 генерал-майор, з 13.04.1870 у Свиті Й. І.В.) Шильдер-Шульднер Юрій Іванович 21.06.1872 — 24.09.1876 — флігель-ад'ютант полковник (з 30.08.1872 генерал-майор Свити Й. І.В.) барон Зедделер Логін Логінович 24.09.1876 — 14.11.1888 — флігель-ад'ютант полковник (з 18.12.1877 генерал-майор Свити Й. І.В.) Любовіцький Юліан Вікторович 14.11.1888 — 09.11.1898 — полковник (з 30.08.1889 генерал-майор) Логінов Петро Петрович 09.11.1898 — 04.04.1901 — генерал-майор Брилевич Олександр Васильович 20.06.1901 — 28.11.1904 — генерал-майор Рагозін Олександр Миколайович 15.12.1904 — 15.04.1907 — генерал-майор Ганенфельдт Михайло Павлович 15.04.1907 — 24.06.1909 — генерал-майор Архіпов Микола Олександрович 29.07.1909 — 15.11.1914 — генерал-майор Бутович Василь Васильович 19.11.1914 — 21.12.1915 — полковник (з 22.04.1915 генерал-майор) Рильський Костянтин Йосипович 28.01.1916 — 01.07.1916 — генерал-майор Гришинський Олексій Самойлович 07.07.1916 — 08.06.1917 — полковник (з 16.07.1916 генерал-майор) Швецов Андрій Олександрович 08.06.1917 — 22.08.1917 — командувач полковник Ілінський Георгій Петрович 18.09.1917 — 04.12.1917 — командувач полковник Дорошевич Микола Миколайович

Відомі люди, які служили в полку

Богданов Іван Олександрович Жуковський Григорій Васильович Коверський Едуард Авреліанович Кочетков Василь Миколайович Рузський Микола Володимирович

Примітки

Джерела