Альберт (Альбрехт) Еренрайх Густав фон Маншта́йн (; 24 серпня 1805 — 11 травня 1877) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.
Біографія Густав був сином Альбрехта Ернста фон Манштайна (1776—1812) та його дружини Кароліни Ернестіни, уродженої фон Цізільскі (1778—1848). Його батько, майор 2-го Західнопрусського драгунського полку та кавалер ордена Pour le Mérite, загинув у бою під Піктупененом.
У молодості Манштайн навчався в кадетських школах у Кульмі та Берліні. Потім 20 вересня 1822 року він вступив до 3-го піхотного полку Прусської армії в званні фенріха. Наступного року його підвищено до другого лейтенанта. З 1835 року Манштайн служив першим лейтенантом, спочатку полковим ад'ютантом, потім з 1839 року ад'ютантом 1-ї бригади Ландверу, і нарешті, з 15 червня 1841 по 21 березня 1843 року, ад'ютантом Генерального командування 1-го армійського корпусу. До 1863 року він дослужився до звання генерал-лейтенанта та командира 6-ї дивізії. Під час Другої Шлезвізької війни 1864 року він очолив свою дивізію під час штурму укріплень Діббьоля та переправи до Альса.
В Австро-прусській війні 1866 року він командував резервом 1-ї армії, з якою зміг зіграти вирішальну роль в кінці битви під Кеніггрецем. У 1867 році його було призначено командувачем-генералом 9-го армійського корпусу, а 22 березня 1868 року його було підвищено до генерала піхоти.
Під час Французько-прусської війни 1870/71 років він керував своїми військами з видатними результатами, зокрема під Гравелоттом, а пізніше вздовж Луари поблизу Орлеана та Ле-Мана. За свою службу в цій війні він отримав грант у розмірі 100 000 талерів. Місто Альтона надало йому почесне громадянство в 1872 році.
29 липня 1873 року Манштайна було внесено до списку резерву, зберігаючи при цьому посаду хефа піхотного полку № 84. Форт Святого Квентіна фортеці Мец було названо на його честь 1 вересня 1873 року.
Манштайн провів свої останні роки в Більвердері, де його поховали на цвинтарі церкви Святого Миколая.
Сім'я 14 квітня 1834 року одружився в Кенігсберзі з Матильдою Шпербер (1811—1877). У пари народились 4 сини:
Бенно (1836—1870) — гауптман 2-го Ганноверського піхотного полку № 77. Загинув в битві під Шпіхерном. Елімар (1838—1882) — гауптман у відставці. Вільгельм (нар. 1841) — гауптман. Георг (1833—1913) — генерал-лейтенант, прийомний батько генерал-фельдмаршала вермахту Еріха фон Манштайна.
Нагороди Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 1-го класу з дубовим листям і мечами (1864) великий хрест з дубовим листям і мечами на кільці (3 жовтня 1872) — нагороджений з нагоди 50-річчя військової служби. Pour le Mérite з дубовим листям орден (21 квітня 1864) дубове листя (20 вересня 1866) Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (Австрійська імперія; 1864) Пам'ятна медаль за війну 1864 року проти Данії Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Святого Георгія 4-го ступеня (Російська імперія; 27 грудня 1870) Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест з мечами та діамантами (16 червня 1871) Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Орден Чорного орла (29 липня 1873) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест Хрест «За військові заслуги» (Гессен) Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 1-го класу Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Вшанування
У районі Гамбурга Гогелюфт-Вест є вулиця, названа на честь Манштайна.
Примітки
Література Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 7, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 71–74, Nr. 2152. Lichtwark. Nr. 42 vom Dezember 1979. Hrsg. Lichtwark-Ausschuß, Bergedorf. (Siehe jetzt: Verlag HB-Werbung, Hamburg-Bergedorf. ).
Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. 1902. Dritter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1901, S. 577.
Посилання Манштайн на сайті The Prussian Machine.