Анатоль Іванович Ко́дру (1 травня 1936, Нова Моловата — 17 серпня 2010, Кишинів) — радянський і молдавський письменник та кінорежисер; член Спілки кінематографістів Республіки Молдови (очолював їїРішення про затвердження Правління Фонду 100-річчя світового кіно від 10 лютого 1995 року / Верховна Рада України.). Почесний член Академії наук Молдови, почесний член Міжнародної академії кіно «Ніка» в Росії, почесний доктор Хоноріс кауза з 2000 року (від Міжнародної академії економічного права та кіномистецтва)Кодру Анатолий / Мы молдаване. .

Життєпис Народився 1 травня 1936 року в селі Новій Моловаті (нині Дубесарський район Молдови). 1963 року закінчив Кишинівський державний університет, у 1971 році — Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві. Член Комуністичної партії Радянського Союзу з 1968 року.

Протягом 1968—1997 років був режисером на кіностудії «Молдова-фільм».

Помер у Кишиневі 17 серпня 2010 року від невиліковної хвороби. Похований у Кишиневі на Центральному (Вірменському) цвинтаріАрмянское кладбище (Кишинев) — Все захоронения / GravesMD. .

Творчість

Література Написав низку збірок віршів: «Блакитні ночі» (1962), «Впертість каменя» (1967), «Сини» (1971) та інші. В них він оспівує людей праці та красу рідного краю. Автор книг: «Зодчий Маноле» (1968, Кишинів); «Впертість каменя» (1970, Москва); «Гончарний круг» (1974, Кишинів); «Сини» (1976, Москва). Перекладав із мов народів СРСР.

Кіно Сценарист і режисер документальних фільмів:

«Тринта» (1958); «Біографія» (1969); «Скульптор Племедяле» (1969); «Бахус» (1969); «Архітектор Щусєв» (1970); «Дмитро Кантемір» (1971); «Усе моє життя» (1971); «Партійний квиток» (1973); «Біографія пісні» (1973); «Васіле Александрі» (1973); «Іон Крянге» (1973); «Оновлена земля» (1974); «Рід каменотесів» (1975); «Кодри» (1978); «Балада про мого друга» (1979); «Мрія мого життя» (1980); «Літопис нашої долі» (1981); «Здрастуй, дитинство!» (1982); «Пушкін у Молдавії» (1982); «Сузір'я братерства» (1984); «Святкова Молдавія» (1984); «Старшина Михайло Варфоломеєв» (1985); «Теленкуца» (1986); «Музичні династії» (1987); «Хроніка родини Болокан» (1987); «Обвинувачуються свідки» (1988); «Міхай Емінеску» (1989); «Я, Микола Костенко» (1989); «Іон Крянге» (1997). </div> Режисер-постановник художнього фільму «Хто-кого» (1976).

Відзнаки дипломи «За найкращу режисуру» на республіканському фестивалі фільмів «Срібний лелека» (1978; за документальний фільм «Балада про мого друга»); «За найкращу режисуру» на республіканському фестивалі «Срібний лелека» (1981; за фільм «Літопис нашої долі»); «За найкращий науково-популярний фільм» на республіканському фестивалі фільмів (1983); премії комсомолу Молдавії імені Бориса Главана (1981; за серію фільмів-портретів); «Срібний лелека» на республіканському фестивалі фільмів (1983); державна премія Молдавської РСР (за фільм «Обвинувачуються свідки», знятий у 1988 році); Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в місті Остраві (1990, Чехословацька Соціалістична Республіка; за фільм «Обвинувачуються свідки»); «Міхай Емінеску» (1992, Сучава; за документальний фільм «Міхай Емінеску»); медаль і орден Медаль «Міхай Емінеску»; Орден Республіки Молдови.

Примітки

Література