Carex wiegandii — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Сен-П'єр і Мікелон, сх. Канада й пн.-сх. США (Мен, Массачусетс, Мічиган, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Онтаріо, Пенсільванія, Острів Принца Едварда, Квебек, Вермонт). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Опис Стебла 10–105 см заввишки. Листків на стеблі 3–8; піхви щільно охоплюють стебло, внутрішня смужка напівпрозора, 4–23 см завдовжки, верхівка увігнута, ± гола; язички від заокруглених до тупих, 0,9–2,5 мм; листкові пластинки складчасті, 11–45 см × 1,7–5 мм, ширина найширшого листка 2,8–5 мм. Суцвіття (0,8)1,5–3 см завдовжки; колосків 4–6; бічні колоски двостатеві, 4,5–8 мм завдовжки, сидячі; тичинкова частина (0)1–3-квіткова, (0)0,5–2 мм завдовжки; маточкова частина 5–21-квіткова, 3–8 мм завдовжки; відстань між двома нижніми колосками 1,3–9,5 мм; верхівковий колосок двостатевий, 6,1–14,5 мм завдовжки; тичинкова частина 5–20-квіткова, 2–8,6 × 0,8–1,3 мм; маточкова частина 7–25-квіткова, 3–8 × 5–7,3 мм. Луски маточкових квіток яйцеподібні, 1,45–2(2,2) × 1,3–1,9 мм, верхівка від тупої до гострої, іноді з коротким вістрям. Луски тичинкових квіток яйцеподібні, 1,2–2,3 × 1,4–1,8 мм, верхівка від тупої до гострої. Мішечки від розставлених до відігнутих униз, від зелених до каштанових; зі споду з 5–18 жилками, з лиця — з ледь помітними 0–10 жилками; широкояйцеподібні, 2,55–3,75 × (1,25)1,4–2(2,1) мм, у (1,4)1,6–2,5 раза довші за ширину; дзьобик 0,55–1,1(1,35) мм завдовжки, становить 0,25–0,55 довжини тіла мішечка, дрібнозубчастий, зубчики 0,2–0,5 мм. Сім'янки яйцеподібні, 1,4–1,9 × 1,1–1,55 мм. Плодоношення — пізня весна — початок літа. Населяє болота, просвіти в кислих хвойних, мішаних або вільхових болотистих лісах, вологі кислі піщані або торф'янисті луки; на висотах 0–1300 метрів.
Примітки