Тіррено-Адріатико, також називають «Перегони двох морів» — елітні шосейно-велосипедні перегони в Італії, що проходять між узбережжями Тірренського та Адріатичного морів. Традиційно проводиться на початку сезону та зазвичай одночасно з перегонами Париж-Ніцца («Перегони до сонця»), і вважається важливою підготовкою до Джиро д'Італія. Це частина Світового туру UCI, найвищого рівня професійних чоловічих перегонів у велоспорті.

Вперше проведені в 1966 році, перегони складалася з трьох етапів. З 2002 року тур проводиться у сім етапів. За винятком перших перегонів, останній етап завжди фінішував у Сан-Бенедетто-дель-Тронто на узбережжі Адріатичного моря.Baroni, Francesco (2008). La Bicicletta. Mito, tecnica e passione. Edizioni White Star. p.238-239. Бельгієць Роже Де Влемінк є рекордсменом за кількістю перемог, здобувши шість перемог поспіль у 1970-х роках.«Tirreno–Adriatico Official Website – Palmares» . Retrieved on 12 February 2013 Італієць Франческо Мозер також шість разів фінішував на подіумі та двічі вигравав перегони.

Історія Змагання були створені у 1966 році велосипедним клубом Forze Sportive Romane з Лаціо. Оскільки всі відомі італійські велоперегони проводилися в Північній Італії, вони отримали назву «Tre Giorni del Sud» (Три дні Півдня). Перші змагання тривали три дні, розпочавшись 11 березня 1966 року в Римі та фінішувавши через два дні в Пескарі. Діно Зандегу переміг у першому турі. У 1967 році другі змагання проходили у п'ять етапів, переможцем яких став Франко Бітоссі.

У 1970-х роках ці перегони виявилися ідеальною підготовкою до монументальної класичної гонки Мілан–Сан-Ремо, яка відбулася тиждень потому. Бельгійський спеціаліст з класичних гонок Роже Де Влемінк монополізував гонку з шістьма перемогами поспіль. Після завершення кар'єри Де Влемінка перегони стали ареною суперництва між іконами італійського велоспорту Джузеппе Саронні та Франческо Мозером, кожен з яких вигравав змагання двічі.

З 1984 по 2001 рік змагання переросли в подію, що складалася з шести-восьми етапів, а місце проведення змістилося більше до північної Центральної Італії. Швейцарський спеціаліст з розіграшів Тоні Ромінгер та данський гонщик Рольф Серенсен двічі вигравали цю гонку в 1990-х роках.

З 2002 року перегони Тіррено-Адріатико складаються з семи етапів, починаючи на західному узбережжі Італії Тірренського моря, і фінішуючи в Сан-Бенедетто-дель-Тронто на Адріатичному морі. У 2005 році його було включено до першого календаря UCI ProTour, але в 2008 році його було перекласифіковано як подію континентального туру, коли організатор RCS Sport виключив усі свої заходи з головного календаря UCI. З 2011 року є частиною Світового туру UCI.

В останні роки перегони регулярно включають гірські етапи в Апеннінах, і багато фахівців з Гранд-турів використовують їх як тест на початку сезону перед наступними етапними перегонами пізніше цього року. Переможці Тур де Франс Вінченцо Нібалі, Кадель Еванс та Альберто Контадор фігурують у списку пошани Тіррено з 2010 року. Колумбійський спортсмен Найро Кінтана виграв 50-й тур у 2015 році та знову у 2017 році.

Захід 2020 року було перенесено через пандемію COVID-19 та проведено у вересні.

Маршрут

У ранні роки Тіррено-Адріатико часто починався поблизу Риму і навіть Неаполя. З 1990-х років старт зазвичай розташований вище на курортах тосканського узбережжя Тірренського моря, перш ніж перетнути хребет Італійського півострова до східного узбережжя на Адріатичному морі. Тур триває сім днів, є кілька етапів для спринтерів, деякі для альпіністів, зазвичай одна або дві гонки на час і принаймні один фініш у гору для альпіністів.

Траса 2015 року є зразковим прикладом тенденції адаптації до потреб велогонщиків. В останні роки перегони починаються в середу з короткої командної гонки на час або прологу та продовжується етапами для спринтерів та етапом, що завершується коротким фінішем на вершині пагорба. Середні етапи — що проходили протягом вихідних — це високогірні етапи. У 2015 році суботній етап завершився 14-кілометровим підйомом до вершини Сельва Ротонда перед недільним етапом, який завершився підйомом на гору з ухилом понад 25 %. Змагання закінчується в середині тижня, у вівторок, в Сан-Бенедетто-дель-Тронто в провінції Асколі-Пічено в регіоні Марке.

Трофей та майка лідера З 2010 року переможцю перегонів Тіррено-Адріатико вручають великий позолочений тризуб — зброю, пов'язану з богом моря Нептуном. Завдяки формату заходу, який проводиться від узбережжя до узбережжя, приз офіційно називається Sea Master Trophy. За кілька днів до перегонів трофей урочисто піднімають з Тірренського моря водолази італійської берегової охорони. Відповідно до морської теми, майка лідера генеральної класифікації синього кольору.

Переможці РікПереможецьЕтапівДистанція (км)19663604196751,068196851,037196959461970591319715985197258841973558219745781197558161976588219775809197858641979591619805814198158351982582019835857198461,043198561,011198669811987693619886930198971,071199081,041199181,317199281,166199381,431199481,316199581,422199681,370199781,162199881,437199981,412200081,249200181,155200271,049200371,235200471,228200571,214200671,108200771,097200871,122200971,095201071,229201171,075201271,063201371,060201471,034201571,00620166851201771,030.720187992.5201971,048.5202081,138.1202171,104.1202271,133.9202371,170.5202471,119.0202571,147.5202671,165.5

Перемоги за країною Перемоги Країна 24 8 5 4 3 2 1

Примітки

Посилання Офіційний веб-сайт Етапи 2014 року