Ернст Август Людвіг Конрад фон Врісберг (; 2 серпня 1862, Шверін — 1 квітня 1927, Берлін) — німецький штабний офіцер, генерал-майор Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Ернст був сином майбутнього прусського генерал-лейтенанта Вільгельма фон Врісберга (1828–1914) та його дружини Доротеї, уродженої фон Цюлов (1839–1878).Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 9, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 446, Nr. 3004.

1 квітня 1884 року Врісберг вступив до 4-го гренадерського полку Королівської гвардії Прусської армії на посаді ад'ютанта, а до середини серпня 1893 року дослужився до звання першого лейтенанта. З жовтня того ж року він три роки навчався у Військовій академії для подальшого навчання. Після цього Врісберга відрядили до Генерального штабу.

Там, після підвищення до гауптмана, він служив командиром роти, а потім був призначений до Генерального штабу. З 1903 по 1906 рік Врісберг був офіцером генерального штабу 10-ї дивізії. Згодом, у званні майора (з 19 жовтня 1905 року), він служив на тій самій посаді у 5-му армійському корпусі, перш ніж остаточно був переведений до Військового міністерства у 1908 році. Після підвищення до оберстлейтенанта 1 жовтня 1912 року Врісберг став начальником штабу 17-го армійського корпусу. Через рік він повернувся до Військового міністерства та обійняв посаду начальника 1-го армійського департаменту.

Після початку Першої світової війни Врісберга 19 серпня 1914 року підвищено до оберста. На посаді начальника департаменту він відіграв важливу роль у безперебійному проведенні мобілізації. Тому 25 березня 1915 року Врісбергу спочатку доручили обов'язки директора Генерального військового департаменту. На цій посаді він відповідав за постачання бойової армії достатньою кількістю боєприпасів, зброї та інших військових матеріалів, забезпечення її необхідним поповненням особового складу, коней та техніки, а також за проведення всіх реорганізацій та перебудов. Вже отримавши обидва ступені Залізного хреста на цій посаді, він був нагороджений Орденом Корони другого ступеня з мечами наприкінці вересня 1916 року. Отримавши звання генерал-майора, Врісберг був остаточно призначений директором Генерального військового відомства 6 листопада 1917 року.

З 12 по 27 грудня 1917 року Врісберг одночасно командував 35-ю резервною піхотною бригадою на Західному фронті у Фландрії. Він був легко поранений під Іпром, але залишався зі своїм підрозділом. Згодом, до 20 січня 1918 року, його відрядили заступником командира вищої 18-ї резервної дивізії.

Після війни Врісберг спочатку залишався на своїй посаді, доручивши, серед іншого, підготовку мирної конференції в очікуванні Версальських переговорів. Потім, у травні 1919 року, його перевели на резервну службу, а 8 липня 1919 року, після схвалення його відставки, офіційно звільнили з дійсної військової служби. Під час Каппського путчу всі офіцери Військового міністерства, за винятком тих, хто перебував у військовому відомстві, підпорядковувалися йому.

З 1917 по 1919 рік він був заступником повноважного представника Пруссії в Рейхсраті, а з 1920 по 1927 рік очолював Асоціацію німецьких східних марок. Він був головою опікунської ради Центрального дияконіс Бетанієна в Берліні. У 1920-х роках Врісберг намагався обґрунтувати міф про «удар у спину» в різних публікаціях. Він зробив це, зокрема, у своїй роботі 1921 року «Армія та Батьківщина». Він підтримував тривале листування з Альфредом фон Тіллі, союзним президентом Німецької Східної ліги.Reiner Fenske: Kolonialismus in der Weimarer Republik. Der „Deutsche Ostbund“ und die „Deutsche Kolonialgesellschaft“ in den 1920er Jahren. In: Studien zur Geschichte der Weimarer Republik. 8, LIT, Münster 2022, ISBN 978-3-643-14596-3, S. 102.

Він був членом студентського корпусу «Бремензія Геттінген» з 1882 року.Otto Gerlach (Hrsg.): Kösener Corpslisten 1960. Eine Zusammenstellung. Druck C. L. Mettcker & Söhne Jever, Selbstverlag des Verbandes Alter Corpsstudenten, Kassel 1961, 39, 889.

На поминальній службі з нагоди дня народження колишнього канцлера Отто фон Бісмарка Врісберг переніс серцевий напад біля Національного пам'ятника та помер.

Сім'я Врісберг одружився з Марією Едле фон дер Планіц (нар. 1874) у Берліні 5 квітня 1900 року. Вона була дочкою прусського генерала артилерії Макса фон дер Планіца (1834–1910).

Нагороди

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу з короною 3-го класу з бантом Орден Корони (Пруссія) 3-го класу 2-го класу з мечами (вересень 1916) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною Орден Грифона, почесний хрест Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з короною Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, командорський хрест з мечами (2 серпня 1917) Pour le Mérite (8 квітня 1918)

Бібліографія

Herr und Heimat 1914-1918. (= Erinnerungen an die Kriegsjahre im Königlich Preußischen Kriegsministerium.) 3 Bände, K. F. Koehler, Leipzig 1921–1922. Bd. 1: Der Weg zur Revolution 1914-1918. 1921; Inhaltsverzeichnis; Online-Digitalisat Bd. 2: Heer und Heimat 1914-1918. 1921; Inhaltsverzeichnis; Online-Digitalisat Bd. 3: Wehr und Waffen 1914-1918. 1922; Inhaltsverzeichnis Die Frage der Schuld am Kriege. Ein Vortrag. (= Deutschnationale Flugschrift der Deutschnationalen Schriftenvertriebsstelle. Nr. 105), Berlin: Deutschnationale Schriftenvertriebsstelle – [Leipzig]: [G. Brauns], 1921; online-Digitalisat Die Lage des Deutschtums im Osten. (= Deutscher Michel wach auf. Heft 7), Hannover; Leipzig: E. Letsch, 1923.

Примітки

Література

Ernst von Wrisberg, Kgl. preuss. Generalmajor a. D. zum Gedächtnis. Überreicht vom Hauptvorstand des Deutschen Ostmarkenvereins e.V. Thormann & Götsch, Berlin 1927. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens »pour le mérite« im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 524–525. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 564–565.

Посилання

Врісберг на сайті The Prussian Machine.

Nachlass Bundesarchiv N 130