Брейтен Брейтенбах (; 16 вересня 1939, Боньєвале, Капська провінція, Південно-Африканський Союз — 24 листопада 2024, Париж, Франція) — південноафриканський поет, прозаїк, художник та громадський діяч, один із засновників літературного руху «Sestigers» («Шістдесятники») й один із найвпливовіших поетів мовою африкаанс другої половини XX століття. Вихідець із заможної африканерської родини, Брейтенбах став одним із небагатьох білих південноафриканців, які відкрито й послідовно виступали проти апартеїду, за що 1975 року був заарештований і провів сім років у південноафриканських в'язницях. Після звільнення оселився в Парижі, отримав французьке громадянство й до кінця життя залишався громадським активістом та учасником міжнародного культурного діалогу щодо Африки.
Дитинство і освіта Брейтен Брейтенбах народився в містечку Боньєвале в Капській провінції в родині Йоганнеса Стефануса та Катаріни Йоганни Брейтенбах. Родина належала до панівної африканерської спільноти. Здобув середню освіту в школі Hoërskool Hugenote в містечку Веллінгтон, після чого вивчав образотворче мистецтво в Кейптаунському університеті та в школі мистецтв Michael's School of Art у Кейптауні. Ще в студентські роки почав писати експериментальну поезію мовою африкаанс.
Двоє його старших братів також стали помітними постатями в історії Південної Африки, хоча їхні життєві шляхи докорінно розійшлися з шляхом Брейтена: Ян Брейтенбах був офіцером південноафриканської армії, а Клоте Брейтенбах — військовим фотокореспондентом.
Еміграція та літературне становлення 1959 (за деякими джерелами — 1960) року Брейтенбах залишив Південну Африку й вирушив до Європи, змінюючи випадкові заробітки, доки 1961–1962 року не оселився в Парижі. 1962 року він одружився з в'єтнамкою Йоланд Нго Тхі Хоанг Лієн — цей шлюб, згідно з тогочасним південноафриканським законодавством про заборону міжрасових союзів, унеможливив його легальне повернення на батьківщину на довгі роки.
Перша поетична збірка Брейтенбаха, «Die ysterkoei moet sweet» («Залізна корова мусить пітніти»), вийшла друком 1964 року й одразу привернула увагу критиків нетиповим для консервативної африканерської літератури поєднанням формального експерименту, політичної гостроти та образності, на яку вплинули, серед інших, Пабло Неруда та Артюр Рембо. Попри вимушену еміграцію та неможливість повернутися на батьківщину через шлюб, твори Брейтенбаха публікували та відзначали преміями в Південній Африці: збірки «Die huis van die dowe» та «Lotus» отримали премію South African Central News Agency.
Політична діяльність, арешт і ув'язнення У Європі Брейтенбах долучився до руху проти апартеїду. Він заснував організацію «Okhela» (зулу — «запалити вогонь»), задуману як біле крило Африканського національного конгресу (АНК), і особисто написав її програмний документ.
1975 року Брейтенбах таємно повернувся до Південної Африки під чужим ім'ям і з фальшивим паспортом. Невдовзі його заарештували й звинуватили за південноафриканським Законом про тероризм 1967 року в спробі створити осередок «Okhela». Суд визнав його винним у державній зраді; вирок передбачав дев'ять років ув'язнення, з яких перші два роки Брейтенбах провів в одиночній камері. У червні 1977 року його вдруге судили за новими звинуваченнями, включно з надуманим твердженням про підготовку атаки радянського підводного човна на в'язницю на острові Роббен; зрештою суд визнав його винним лише в контрабанді листів і віршів із в'язниці й оштрафував на символічну суму. Решту терміну він відбував у в'язниці Полсмур як політичний в'язень.
Ув'язнення Брейтенбаха викликало міжнародний розголос і дипломатичний тиск на уряд Південної Африки, зокрема з боку Франції; тиск посилився після приходу до влади соціалістичного уряду президента Франсуа Міттерана. У грудні 1982 року після семи років ув'язнення Брейтенбаха звільнили; він повернувся до Парижа й невдовзі отримав французьке громадянство.
Роки, проведені у в'язниці, стали періодом інтенсивної літературної праці: саме тоді Брейтенбах написав книжку «Mouroir: Mirror Notes of a Novel» (опубліковану 1983 року, вже після звільнення). Пізніше він переніс досвід ув'язнення в один із найвідоміших своїх творів — мемуарну книжку «The True Confessions of an Albino Terrorist» (1984/1985), яку критики зарахували до значних текстів південноафриканської в'язничної літератури. Ця книжка є частиною автобіографічного циклу, що охоплює також «A Season in Paradise» (1980), «Return to Paradise» (1993) та «Dog Heart: A Memoir» (1999).
Повернення до громадської діяльності та роль у перемовинах Оселившись у Парижі, Брейтенбах відновив зв'язки з рухом проти апартеїду. 1987 року він відіграв ключову роль в організації так званої Дакарської конференції — історичної зустрічі керівництва Африканського національного конгресу в екзилі з групою ліберальних південноафриканців, здебільшого африканерів. Ця зустріч стала однією з подій, що проклали шлях до перемовин про мирне завершення апартеїду. За результатами Дакарської конференції було засновано Інститут Ґоре (Gorée Institute) у Дакарі (Сенегал) — панафриканську організацію, присвячену питанням демократії й культури; Брейтенбах став одним із її засновників, а згодом обіймав посади виконавчого директора та члена ради директорів.
1984 року Брейтенбаха було відзначено південноафриканською премією Гертцога (Hertzog Prize), однак він відмовився її прийняти, поки Нельсон Мандела лишався ув'язненим. Коли премію присудили йому вдруге, 1999 року, Мандела особисто зателефонував Брейтенбаху з проханням прийняти нагороду — цього разу письменник погодився. Натомість 2005 року він відмовився від нагороди, яку йому запропонував тодішній міністр мистецтв і культури Пало Джордан.
У 2000-х роках Брейтенбах викладав творче письмо в Нью-Йорку, продовжуючи водночас співпрацю з Інститутом Ґоре в Дакарі.
Творчість Брейтенбаха вважають однією з ключових постатей повоєнної поезії мовою африкаанс і одним із чільних представників літературного покоління «Sestigers» — групи молодих африканерських письменників 1960-х років, які виступали проти культурного консерватизму й політики апартеїду в середовищі, звідки вони самі походили. Його поезія поєднує яскраву, майже візуальну образність, майстерне володіння метафорою та елементи буддійської філософії з гострою політичною й соціальною критикою.
Лауреатка Нобелівської премії Надін Гордімер порівнювала образність Брейтенбаха з поезією Чеслава Мілоша, відзначаючи спільну для обох інтенсивну реакцію на природу та спосіб осмислення політично зумовлених подій.
Окрім поезії, Брейтенбах писав прозу, есеїстику та драматургію — загалом понад п'ятдесят книжок, здебільшого мовою африкаанс, значну частину яких перекладено англійською та іншими мовами. Серед відомих творів англійською — «Catastrophes» (1964), «To Fly» (1971), «The Tree Behind the Moon» (1974), «The Anthill Bloats» (1980), «Memory of Snow and of Dust» (1987), «All One Horse» (1989), «Dog Heart» (1999), «Intimate Stranger» (2009) та інші.
Мистецька діяльність Паралельно з літературною роботою Брейтенбах активно займався живописом і графікою, здобувши визнання (особливо в Європі) як самобутній художник. Його картини, що часто зображують сюрреалістичних тварин і людські постаті, нерідко у стані ув'язнення чи неволі, виставлялися в багатьох країнах світу.
Особисте життя і смерть Брейтенбах був одружений з в'єтнамською художницею Йоланд Нго Тхі Хоанг Лієн; шлюб, укладений 1962 року всупереч південноафриканським законам про заборону міжрасових шлюбів, визначив значну частину його подальшої біографії, зокрема тривалу вимушену еміграцію.
Брейтен Брейтенбах помер 24 листопада 2024 року в Парижі у віці 85 років. Його родина в офіційній заяві відзначила, що він безстрашно порушував теми вигнання, ідентичності та справедливості у своїй творчості. Південноафриканська письменниця Антьє Крог назвала Брейтенбаха феноменом африканерської літератури, підкресливши, що він був не лише радикальним у творчості, а й у власному житті.
Нагороди Кавалер ордена Почесного легіону (Франція) Командор ордена Мистецтв та літератури (Франція) Премія Гертцога (South African Central News Agency / Hertzog Prize), 1984 (відмовився прийняти) та 1999 (прийняв) Премія Алана Патона (Alan Paton Award) Міжнародна видавнича премія (International Publishers Prize) Міжнародна літературна премія імені Збігнєва Герберта, 2017
Бібліографія (вибіркова) Die ysterkoei moet sweet («Залізна корова мусить пітніти»), 1964 Die huis van die dowe («Дім глухого») Katastrofes («Катастрофи») A Season in Paradise («Сезон у раю»), 1980 Mouroir: Mirror Notes of a Novel, 1983 The True Confessions of an Albino Terrorist («Правдиві зізнання альбіноса-терориста»), 1984/1985 Return to Paradise («Повернення в рай»), 1993 Dog Heart: A Memoir, 1999
Примітки
Джерела
Panchia, Yeshiel. Remembering Breyten Breytenbach: The South African Poet Who Challenged Apartheid. — Forbes Africa, 25.11.2024. Breyten Breytenbach: Cosmopolitan anarchist from the Boland. — Mail & Guardian, 28.11.2024. Hommage à Breyten Breytenbach (1939-2024). — Gorée Institute.