Андрій Володимирович Бучак (23 листопада 1981, Луганськ — 12 серпня 2024, поблизу села Водяне, Донецька область) — український журналіст, економіст та військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У 2000-х роках працював журналістом у Луганську, був учасником луганського Євромайдану. З початку російсько-української війни став на захист України.
Життєпис
Народився 23 листопада 1981 року в Луганську.
Навчався у Комунальному закладі «Луганський навчально-виховний комплекс “Спеціалізована школа І ступеня — гімназія № 30”». Згодом здобув професію комерсанта оптової і зовнішньої торгівлі у Вищому професійному училищі № 16 міста Луганська.
Вищу освіту здобув у Луганському філіалі Інституту післядипломної освіти Донбаської національної академії будівництва і архітектури за спеціальністю «Економіка підприємства».
Працював економістом на державних і приватних підприємствах.
У 2000-х роках працював журналістом у Луганську. За даними Інституту масової інформації, працював у рекламно-інформаційній газеті «Кур'єр».
Захоплювався шахами, читанням, подорожами та туристичними походами в гори.
Громадська діяльність
Брав участь у луганському Євромайдані.
Після початку російсько-української війни у 2014 році долучився до захисту України.
Військова служба
У 2015 році проходив військову службу у військовій частині А3066, 27 ОБр Національної гвардії України.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну знову став до лав Сил оборони України.
Служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони, яка згодом була переформована у 125-ту окрему важку механізовану бригаду.
Мав позивний «Луганськ».
Брав участь у бойових діях на Південно-Слобожанському, Донецькому та Луганському напрямках.
У січні 2023 року зазнав тяжкого осколкового поранення. Після лікування повернувся до військової служби.
23 лютого 2024 року Указом Президента України №95/2024 старшого солдата Андрія Бучака було нагороджено орденом «За мужність» IIІ ступеня.
Загибель
13 серпня 2024 року Бучак зник безвісти поблизу Водяного. Тривалий час його доля залишалася невідомою.
У листопаді 2024 року дружина Олена Бучак повідомила про підтвердження загибелі військовослужбовця.
За даними Інституту масової інформації, Андрій Бучак став 93-м медійником, який загинув унаслідок повномасштабної російської агресії проти України.
29 червня 2026 року у Львові відбулося прощання з Андрієм Бучаком. Похований на Личаківському цвинтарі.
В Андрія Бучака залишилася дружина.
Нагороди
Орден «За мужність» II ступеня — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку. Орден «За мужність» II ступеня (посмертно) — відповідно до Указу Президента України №854/2026. Орден «За мужність» III ступеня. Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест». Медаль Міністерства оборони України «За поранення». Відзнака «Хрест Сил територіальної оборони». Медаль «Ветеран війни».
Примітки
Посилання
Андрій Бучак на сайті Інституту масової інформації Андрій Бучак у меморіальному проєкті «RECвієм»