Осо́бина (також органі́зм, у науковій літературі часто як індиві́д) — певна жива істота (рослина, тварина, гриб, бактерія тощо), що є окремою самостійною одиницею біологічного виду та популяції. Особина є носієм власного генотипу, володіє морфологічною та фізіологічною цілісністю, здатна до самостійного існування, взаємодії з довкіллям та розмноження.

В екології та еволюційній біології особина розглядається як основна одиниця, на рівні якої відбувається природний добір. Проблема біологічного визначення особини У сучасній біології та філософії біології відсутнє єдине, загальноприйняте і всеохопне визначення особини (індивіда). Хоча у загальному сенсі цей термін еквівалентний поняттям «організм» або «жива істота» (як індивідуальний носій властивості «бути живим»), на практиці вчені стикаються з численними суперечливими та прикордонними випадками, де межі окремої особини стають розмитими.

Основні критерії та проблеми розмежування Зазвичай як головні критерії особини висувають анатомічну та фізіологічну незалежність, а також єдиний цикл розвитку (походження з однієї зиготи або діаспори). Проте ці критерії мають різний ступінь придатності для різних таксонів: вони бездоганно працюють для хребетних тварин, але мають обмеження в інших царствах живої природи:

Модульні та колоніальні організми: Багато живих істот мають модульну структуру. Наприклад, сифонофори (зокрема португальський кораблик) є колоніями окремих високоспеціалізованих поліпів і медуз, які діють як один цілісний організм, через що розділити їх на окремі особини фізіологічно неможливо. Суперорганізми: Деякі дослідники пропонують розглядати як єдину особину (суперорганізм) колонії еусоціальних комах (наприклад, мурах або бджіл), де окрема тварина не здатна існувати й розмножуватися поза межами соціуму. Грибниці (Міцелій): гриби утворюють міцелій у ґрунті, який не має чітко визначеної форми чи просторового обмеження. У таких випадках встановлення меж індивідуальної особини є умовним і залежить від обраного наукового підходу. Ендосимбіоз: Тісне співжиття різних організмів у стані ендосимбіозу часто призводить до того, що ендосимбіонт нездатний вижити без свого господаря (і навпаки). Це спонукає частину біологів зараховувати такі системи до єдиної особини.

Генетичний підхід та еволюційне значення Найбільш впливовими у XX–XXI століттях стали визначення особини на генетичній основі. Згідно з ними, особина відзначається генетичною однорідністю (всі клітини мають однаковий генотип) та генетичною індивідуальністю (різні особини є генетично відмінними). Проте у рослин та грибів це призводить до зміщення понять, через що вчені змушені застосовувати концепцію генет (всі генетично подібні копії, що утворилися нестатевим шляхом, як один індивід) та рамет (кожна окрема видима особина або пагін у межах цієї колонії).

Попри те, що деякі біологи вважають особину необов'язковою основоположною категорією для загальної науки, еволюційна біологія та екологія не можуть без неї обійтися. Особини є ключовими об'єктами, на рівні яких діє природний добір («одиниці добору» — ), а базові концепції, як-от структура популяції, втрачають сенс без чіткого визначення особини як окремої одиниці.

Термінологічні особливості та міжмовні відповідники В українській науковій мові та лексикографії існує чітке смислове розмежування між окремим представником людського роду та представниками інших біологічних таксонів: для позначення людей використовують терміни особа, істота, створіння, або індивід; стосовно інших живих організмів (флори та фауни) застосовують термін особина, а також у ширшому чи стилістичному значенні, також істота та створіння, але ці слова у сучасній українській мові, зазвичай вживаються разом із прикметником, який уточнює їхній зміст (напр., «жива істота», «морське створіння»). Водночас давнє слово створіння, яке раніше вживалося як позначення окремої живої істоти, згодом набуло радше художнє чи релігійне забарвлення.«Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі».

— Послання святого апостола Павла до римлян, 8:22 (переклад І. Огієнка)

Англійська мова В англійській біології немає окремого терміна, який би штучно відділяв людину від інших живих істот. Залежно від контексту використовують такі слова: Individual (індивід) — є найточнішим та загальноприйнятим науковим відповідником в екології, генетиці та еволюційній біології. На відміну від української мови, де «індивід» найчастіше співвідноситься з людиною, в англомовній літературі individual стосується будь-якого певного живого організму (наприклад, людини, ссавця, рослини, комахи чи окремої бактерії). Specimen (зразок, взірець, екземпляр) — застосовується, коли особина розглядається як предмет наукового дослідження, лабораторний матеріал або музейний експонат (наприклад, під час опису нових видів або збору ентомологічних/ботанічних колекцій). Organism (організм) — вживається як загальний синонім у ширшому біологічному контексті.

Соціолінгвістичний аспект Через відсутність семантичного відповідника слова «особина» в англійській розмовній мові розподілення тварин здійснюється через граматичну категорію роду. Замість узвичаєного використання середнього роду () для неживих предметів та абстрактних понять, стосовно свійських і диких тварин в англомовному середовищі часто застосовують особові займенники чоловічого (he) або жіночого (she) роду, що підкреслює їхню окремішність та індивідуальні риси поведінки. Дискусія про біологічну індивідуальність В англомовній філософії біології відсутність окремого терміна для «особини» призводить до суперечок щодо визначення меж «індивіда» (). Зокрема, стосовно колоніальних організмів та за нестатевого розмноження, коли нові організми є генетично ідентичними, вчені розмежовують визначення генет ( — вся генетична колонія як один індивід) та рамет (ramet — окрема видима особина в межах цієї колонії). Отож, в англомовній літературі визначення «індивід» може зміщуватися з рівня окремого організму на рівень генів, геномів або груп, які розглядаються як «одиниці еволюційного добору» ().

Див. також

Особина (значення)

Організм Індивід Популяція Альфа-особина

Джерела & Література Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — С. 753. Біологічний енциклопедичний словник / за ред. К. М. Ситника. — К., 1986.