Майшягала () — містечко у Вільнюському районному самоврядуванні Литви. Розташоване за 25 км на північний захід від міста Вільнюса біля автомагістралі Вільнюс — ПаневежисМайшягала / Знакомтесь: Литва. Достопримечательности. Услуги по туризму. 1995. С. 37.; центр парафії та староства. Станом на 2021 рік у містечку мешкало 1562 особиMaišiagala / Visuotinės lietuvių enciklopedijos kodas. .

Вважається, що назва міста походить від особового імені Майшис або Майшеліс із суфіксом «-гала» («кінець, край»). Народна етимологія стверджує, що під час будівництва місцевого кургану, коли один чоловік ніс мішок на пагорб, кінець мішка порвався і він крикнув: «Кінець мішка!». До середини XX століття містечко називалося МайшогалаMaišiagalos / Vilniaus rajono savivaldybė. .

Історія У кінці XIII століття містечко згадується як центр волості. У XIV столітті тут стояв дерев'яний замок, який згадується в німецьких хроніках за 1365 рік. Навесні 1390 року тевтонські лицарі повністю спалили замок, який колись належав князю Ольгерду. За словами автора польських хронік Яна Длугоша, Ольгерд провів останні роки свого життя в Майшягалі, помер і був похований там у лісі Куковайтісі поблизу містечка. У XIV столітті Майшягала вже була значним містечком. У 1387 році збудовано дерев'яний костел (не зберігся). У 1528 році Майшягала вже згадується як місто. Тут було 39 корчм і великий ринок. Невдовзі Майшягала отримала привілеї торгового міста. У другій половині XVI століття замок і поселення Майшягали згоріли; відбудований замок, можливо, простояв до середини XVII століття. У 1575 році Майшагала отримала привілей купецького міста. Близько 1589 року місто було реорганізовано за прямокутним планом.

У 1781 році заснована початкова школа з польською мовою навчання. У 1792 році місту було надано магдебурзьке право, а також затверджено герб зі Святим Антонієм із немовлям на руках.

Місто було власністю великого князя Литовського. До XVIII століття нею правили Нарбути, Сапеги, Тізенгаузени, пізніше, віленський єпископ Ігнатій Масальський. З 1802 року містом правив землевласник Онупрюс Гувальтас, який мав намір перетворити мешканців Майшягали на своїх кріпаків, але вони чинили опір. За його ініціативи у 1806—1812 роках було збудовано класицистичний панський будинок. Автором проєкту палацу був Міхал ШульцMaišiagala ruošiasi renovuoto dvaro atidarymui / Lietuvos žinios. . Після смерті архітектора проєкт було реалізовано лише частково. Комплекс будівель панського будинку сформувався у XIX — на початку XX століття.

Під час повстання 1830—1831 років повстанці активно діяли навколо міста. З 1861 року місто було центром сільської волості. 1865 року збудований костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії. У 1886—1889 роках було відновлено ринкові будинки, зруйновані у другій половині XVII століття.

Під час революційних подій 1905 року мешканці у грудні скинули російську адміністрацію. У 1919—1920 роках поблизу міста відбулися запеклі бої між литовськими та польськими військовими частинами. У 1920—1939 роках місто належало до Вільнюської області, окупованої Польщею. 27 жовтня 1939 року литовська армія увійшла до Вільнюської області, повернутої Литві згідно з договором про взаємодопомогу між Литвою та СРСР. Під час Другої світової війни за наказом нацистської окупаційної влади євреї міста були вбиті у середині липня 1941 року та 15–16 серпня 1941 року. У 1940—1941 та 1944—1953 роках радянська влада депортувала 10 мешканців міста.

У 1950–1994 роках місто було центром району, а в 1945—1992 роках — центром садівничого господарства.

Герб 29 березня 1994 року Декретом № 257 Президента Литовської Республіки Альгірдаса Бразаускаса затверджено герб Майшягали. На чорному полі зображено Святого Антонія, одягненого в коричневий одяг, голову якого прикрашає блискучий німб. Святий притискає до грудей немовля Ісуса, який сидить на срібній плащаниці, а в лівій руці тримає зелену гілку лілії зі срібними квітами. Волосся обох фігур золоте, тіла природного кольору. Сучасний герб можна вважати аналогом герба Майшягали, затвердженого наприкінці XVIII століттяMaišiagalos herbas / Vilniaus rajono savivaldybė. .

Особистості У містечку мешкав Юзеф Обрембський (1906—2011) — священник, монсеньйор. З 1950 року працював у парафії Вознесіння Пресвятої Діви Марії. У 2013 році в ректораті костелу, де понад 50 років прожив отець, було відкрито музей. В одній його частині відреставровано квартиру покійного отця. На подвір'ї ректорату йому встановлено бронзовий пам'ятник.

Сучасність

У містечку знаходиться костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, в якій зберігаються цінні скульптури та картини, що вважаються шедеврами мистецтва. Діють Майшягальська гімназія імені отця Юзефа Обрембського, Майшягальська гімназія імені Великого князя Литовського Альгірдаса, Майшягальський дитячий садок, поліцейська дільниця, пожежна станція, бібліотека.

На південно-західній околиці містечка знаходиться городище, яке також називають Боннським замком. З нагоди річниці відновлення Вільнюського краю Литви у 1989 році на околиці Майшягали було відкрито пам'ятний камінь та посаджено дубовий гай. На камені напис: «50-та річниця відновлення Вільнюського краю / 1939—1989».

Примітки