Брам Аппель (, 30 листопада 1921, Роттердам — 31 жовтня 1997, Гелен) — нідерландський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав, зокрема, за клуби «Реймс» та «Фортуна 54», а також національну збірну Нідерландів. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра Брам Аппель народився 30 листопада 1921 року в Роттердамі, однак виріс у Гаазі та Вассенарі. У 1930-х роках виступав за місцеві аматорські клуби, зокрема «Архіпел» та «Блаув-Цварт». Грав на позиції центрального нападника і відзначався високою результативністю.

У 1942 році, під час Другої світової війни, Аппела було вивезено до Німеччини на примусові роботи. Він працював на фабриці у Берліні, однак завдяки футбольному таланту був звільнений від важкої фабричної праці та отримав можливість грати за місцевий клуб «Герта» (Берлін)Bram Appel: wonderspits van Hertha in oorlogstijd - Friesch Dagblad . За команду його залучив тренер Ганс Зауервайн. Аппель виступав за «Герту» разом з іншими нідерландськими примусовими робітниками. У розіграші Кубка Німеччини він забив 15 голів у чотирьох матчах, переважно на ранніх регіональних стадіях турніру. У сезоні 1943/44 «Герта» стала чемпіоном Гауліги Берлін-Бранденбург, а Аппель забив 12 голів у 14 матчах. Ще чотири м'ячі він забив у трьох матчах фінального етапу чемпіонату Німеччини. Паралельно Аппель виступав за неофіційну збірну Нідерландів, сформовану з нідерландських примусових робітників. Перед одним із матчів він відмовився виконати нацистське вітання, що викликало обурення німецької влади. У 1943 році фабрика в Берліні, де він працював, була розбомблена, і Аппель ледве не загинув.

Після закінчення війни Аппел повернувся до Нідерландів та виступав за «АДО Ден Гаг» і «Сіттард». Після визволення країни Королівський футбольний союз Нідерландів дискваліфікував його через виступи за німецький клуб у роки війни, хоча футболіст був примусовим робітником.

У 1949 році Аппель перебрався до Франції, де став одним із провідних гравців «Реймса». Він виступав за клуб протягом п'яти років, граючи, зокрема, разом із Раймоном Копа та Роже Маршем. У складі «Реймса» Аппель став володарем Кубка Франції 1950 року та чемпіоном Франції 1953 року. У сезоні 1952/53 Аппель забив 30 голів у 32 матчах чемпіонату, а загалом у Дивізіоні 1 за «Реймс» провів 154 матчі та забив 96 голів. Тричі входив до числа найкращих бомбардирів чемпіонату Франції: у 1951 році посів шосте місце, а в 1953 та 1954 роках — друге. У 1953 році «Реймс» став переможцем Латинського кубка. У фінальному матчі проти «Мілана» французький клуб переміг 3:0, а Аппель забив другий гол.

У 1953 році Аппель разом із Тео Тіммермансом виступив одним з ініціаторів на допомогу постраждалим від Північноморської повені 1953 року. У матчі зустрілися збірна Франції та команда нідерландських професіональних футболістів, які виступали за кордоном. Нідерландці перемогли з рахунком 2:1. Матч не мав статусу офіційного міжнародного, оскільки Королівський футбольний союз Нідерландів на той час не визнавав професіоналізм у футболі та забороняв професійним футболістам виступати за національну збірну. Водночас ця гра стала одним із чинників, що сприяли запровадженню професійного футболу в Нідерландах. У 1954 році заборону було скасовано.

У 1954 році Аппель повернувся до Нідерландів, підписавши контракт із «Фортуною 54». Він став одним із перших професійних футболістів у новоствореній системі професійного футболу країниVoetbal Limburg vecht tegen de ondergang - NRC . Перед тим він нетривалий час виступав у Швейцарії за «Лозанну», де був граючим тренером. Після повернення до Нідерландів Аппел продовжив виступи за «Фортуну '54». 16 червня 1957 року він став володарем Кубка Нідерландів, коли «Фортуна '54» перемогла «Феєнорд» з рахунком 4:2 на його власному стадіоні. Аппель забив у фіналі три голи. У сезоні 1957/58 він виконував обов'язки граючого тренера «Фортуни '54», хоча КНВБ не схвалював поєднання цих ролей. Після завершення сезону він остаточно зосередився на виступах як футболіст.

Виступи за збірну У 1948 році Аппел дебютував у складі збірної Нідерландів на Олімпійських іграх 1948 року в Лондоні. У першому матчі проти Великої Британії він відзначився двома голами, однак Нідерланди поступилися з рахунком 3:4 та вибули вже в першому раунді.

Його останній міжнародний матч відбувся у квітні 1957 року проти Західної Німеччини. Попри відносно невелику кількість матчів, Аппел вирізнявся високою результативністю і загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 12 матчів, забивши 10 голів.

Кар'єра тренера У 1960 році Аппел розпочав тренерську діяльність. У сезоні 1960/61 він привів «Волендам» до перемоги в Еерстедивізі. У 1962 році очолив ПСВ. У сезоні 1962/63 під його керівництвом клуб уперше у своїй історії став чемпіоном Ередивізі. Аппель залишався головним тренером команди з Ейндговена до завершення сезону 1966/67.

Останнім місцем тренерської роботи був бельгійський клуб «Берінген», головним тренером команди якого Брам Аппель був з 1968 по 1970 рік.

У 1970 році він залишив футбольну діяльність і зайнявся торгівлею нерухомістю. Останні роки життя Аппел провів усамітнено в Гелені. Помер 31 жовтня 1997 року на 76-му році життя у місті Гелен.

У 2023 році Королівський футбольний союз Нідерландів посмертно відновив його репутацію та визнав несправедливість післявоєнної дискваліфікації. Ініціаторами цього рішення стали біографи Мартейн Схвілленс і Боб Томассен. Президент КНВБ Юст Спе наголосив на важливій ролі Аппеля в історії нідерландського футболу.

Досягнення Як гравець «Реймс» Чемпіон Франції: 1952/53 Володар Кубка Франції: 1949/50 Володар Латинського кубка: 1953

«Фортуна '54» Володар Кубка Нідерландів: 1956/57 Як тренер «Волендам» Переможець Ерстедивізі: 1960/61 ПСВ Чемпіон Нідерландів: 1962/63

Примітки

Джерела Jean Cornu: Les grandes équipes françaises de football. Famot, Genève 1978. Pascal Grégoire-Boutreau/Tony Verbicaro: Stade de Reims – une histoire sans fin. Cahiers intempestifs, Saint-Étienne 2001, ISBN 2-911698-21-5. Michel Hubert/Jacques Pernet: Stade de Reims. Sa légende. Atelier Graphique, Reims 1992, ISBN 2-9506272-2-6. L’Équipe (Hg.): Stade de Reims. Un club à la Une. L’Équipe, Issy-les-Moulineaux 2006, ISBN 2-915535-41-8. Lucien Perpère/Victor Sinet/Louis Tanguy: Reims de nos amours. 1931/1981 – 50 ans de Stade de Reims. Alphabet Cube, Reims 1981. Jacques und Thomas Poncelet: Supporters du Stade de Reims 1935–2005. Eigenverlag, Reims 2005, ISBN 2-9525704-0-X. Daniel Koerfer: Hertha unter dem Hakenkreuz. Ein Berliner Fußballclub im Dritten Reich, Verlag Die Werkstatt, Göttingen, 2009, ISBN 978-3-89533-644-7.

Посилання