Вернер Ернст Віктор Егберт фон Франкенберг унд Прошліц (; 11 жовтня 1868, Штеттін — 30 березня 1933, Берлін) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Він походив зі стародавнього сілезького дворянського роду Франкенбергів і був старшим сином майбутнього генерал-лейтенанта Егберта фон Франкенберга унд Прошліца та його дружини Анни, уродженої Кольбе (1846–1907).

Після навчання вдома та навчання в середніх школах у Котбусі, Страсбурзі, Ганау та Касселі, Франкенберг 1 квітня 1887 року записався добровольцем до 2-го гвардійського пішого полку Прусської армії на три роки з перспективою підвищення по службі. З 1892 року служив ад'ютантом батальйону, а з квітня по вересень 1895 року був відряджений до 1-го піхотного гвардійського полку. Франкенберг відвідував Військову академію для подальшого навчання, починаючи з 1 жовтня 1895 і по 1 липня 1898 року, після чого повернувся в 2-й гвардійський піший полк. 24 жовтня 1898 року йому було надано відпустку для вивчення російської мови в Росії протягом шести місяців. Після повернення його було відряджено до Генерального штабу на один рік, починаючи з 1 квітня 1899 року. Це відрядження було продовжено ще на рік, поки Франкенберг нарешті не перевівся до Верховного командування армії у Східній Азії на посаду ад'ютанта 12 серпня 1900 року. Під час придушення Боксерського повстання в Китаї він брав участь в експедиції з Пекіна до Єнькіна-Сінгаупху-Січайкоу та в битві при Хопху.

Його перевели до Генерального штабу Східноазійського окупаційного бригадного командування на початку червня 1901 року, звідки він звільнився 5 березня 1904 року. Потім Франкенберга було призначено до Гренадерського полку «Король Фрідріх Вільгельм IV» (1-й Померанський) № 2 та призначено командиром 11-ї роти 16 березня 1905 року. Після переведення до Генерального штабу армії він 10 квітня 1906 року вступив до Генерального штабу 37-ї дивізії. Він служив у Генеральному штабі Страсбурзького уряду з жовтня 1908 року по квітень 1911 року, а згодом у Великому Генеральному штабі. Після відрядження до Генерального штабу 2-го армійського корпусу 13 вересня 1911 року Франкенберга перевели туди 20 лютого 1912 року. Після призначення командиром батальйону 5-го гвардійського гренадерського полку, Франкенберг повернувся на дійсну службу 1 жовтня 1913 року. Після схвалення його прохання про звільнення, 3 лютого 1914 року його було внесено до резервного списку з дозволом носити форму. Водночас, отримавши гарантію поновлення в Прусській армії, він отримав дозвіл тимчасово вступити на османську військову службу. Там Франкенберг обіймав посаду начальника Генерального штабу 1-го армійського корпусу.

Під час Першої світової війни Франкенберг спочатку залишався в Османській імперії. З 29 березня 1916 року обіймав посаду начальника Генерального штабу 12-го (1-го Королівського Саксонського) резервного корпусу. З 5 січня по 30 квітня 1917 року — командир Гренадерського полку «Король Фрідріх Вільгельм IV» (1-й Померанський) № 2. У серпні 1917 року Верховне командування армії відправило підкріплення на Близький Схід через Балкани та Константинополь. До 25 червня 1918 року Франкенберг командував німецьким Азійським корпусом на Палестинському фронті під командуванням генералів фон Фалькенгайна та Лімана фон Зандерса, прагнучи зупинити наступ британців. З 2 серпня 1918 року — командир 80-ї резервної піхотної бригади. В 1920 році звільнений у відставку.

Вернер фон Франкенберг унд Прошліц був похований разом зі своєю дружиною на цвинтарі Інваліденфрідгоф у Берліні. Надгробок, оригінальний напис якого був втрачений після 1945 року, був оснащений новою табличкою після 2007 року.

Сім'я Франкенберг одружився з Жозефіною Бартелемі (1879–1952) у Гіршберзі 28 грудня 1905 року. У подружжя було троє синів: Йобст (1907–1989), Егберт (1909–2000) та Моріц (1910–1999), і дочка Елізабет Крістін (1913–2001).

Звання

Унтерофіцер (18 серпня 1887) Фенріх портупеї (15 листопада 1887) Другий лейтенант (19 серпня 1888) Перший лейтенант (12 вересня 1895) Гауптман без патенту (14 вересня 1900; отримав патент 23 березня 1901) Майор (11 вересня 1907) Оберстлейтенант (18 грудня 1913) Оберст (18 серпня 1916) Генерал-майор (1920)

Нагороди

Столітня медаль Китайська медаль в бронзі (1904) Орден Корони (Пруссія) 4-го класу з мечами (1904) Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами (Російська імперія; 1904) Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу (1904) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (30 серпня 1916) — за заслуги в битві на Соммі.

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Zugleich Adelsmatrikel der DAG. Teil A (Uradel). 1934. Jg. 33, Justus Perthes, Gotha 1933, S. 187. Franz von Frankenberg und Ludwigsdorf, Egbert von Frankenberg und Ludwigsdorf: Die von Frankenberg in der Armee. Berlin 1914, S. 126–127. von Bock: Stammliste des Offizierkorps des 2. Garde-Regiments zu Fuß. 19.6.1813–15.5.1913. Verlag R. Eisenschmidt, Berlin 1913, S. 225. Kurt von Priesdorff: Offizier-Stammliste des Grenadier-Regiments König Friedrich Wilhelm IV. (1. Pommersches) Nr. 2. Ernst Siegfried Mittler & Sohn, Berlin 1906, S. 360–361.

Посилання

Франкенберг на сайті The Prussian Machine.