Костянтин Вікторович Юзвюк (20 жовтня 2000, Рівне — 18 липня 2024, Запорізька область) — український військовослужбовець, доброволець, волонтер і зоозахисник, солдат Збройних сил України, оператор безпілотних літальних апаратів 117-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни. Позивний — «Стамбул». Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

Народився 20 жовтня 2000 року в Рівному.

Навчався у Гуманітарній гімназії, нині Рівненському ліцеї № 7, а згодом — у Рівненському ліцеї № 23.

Після закінчення 10-го класу поїхав до Польщі, де протягом чотирьох років навчався в коледжі у місті Володава, вивчаючи комп'ютерні технології. Під час пандемії COVID-19 повернувся до України. Після завершення навчання йому пропонували продовжити освіту в польському університеті та залишитися викладати математику, однак Костя вирішив повернутися в Україну.

Громадська та волонтерська діяльність

У 2013 році, у 13-річному віці, долучився до Революції гідності в Рівному. Спочатку приходив на акції після занять у школі, а згодом активніше долучився до протестного руху. За спогадами Юзвюка, він також брав участь у протестних акціях біля адміністративних установ Рівного. Згодом до протестів долучилися і його батьки.

Після початку російсько-української війни займався волонтерською та громадською діяльністю. Був зоозахисником, веганом та активістом низки молодіжних спільнот, брав участь у таборах із відбудови України.

Після початку повномасштабного вторгнення займався волонтерством та евакуацією тварин із прифронтових територій. Співпрацював із зоозахисною організацією UAnimals. Також брав участь у розробці веганських сухих пайків для українських військовослужбовців.

Займався фотографією. Під час служби фотографував війну, публікував світлини у соціальних мережах та передавав їх засобам масової інформації. Також створював листівки зі своїми фотографіями, які поширювали у кав'ярнях за пожертви на потреби його підрозділу.

Військова служба

Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року намагався вступити до війська, однак спочатку йому відмовили через відсутність військового досвіду.

Наприкінці 2022 року приєднався до Української добровольчої армії, де перебував трохи більше місяця.

У 2023 році вступив до лав Збройних сил України та проходив службу у складі 117-ї окремої механізованої бригади. Служив оператором безпілотних літальних апаратів.

Позивний «Стамбул» обрав сам. За словами його матері Ольги Юзвюк, у школі Костянтина жартома називали «Константинополем», і згодом він згадав це прізвисько під час вибору військового позивного.

Під час служби значну частину своєї зарплати спрямовував на допомогу українським військовим підрозділам. У соціальних мережах закликав українців долучатися до Сил оборони, проходити курси тактичної медицини та вогневої підготовки, здавати кров і підтримувати збори для війська.

Поранення та смерть

16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Костянтин Юзвюк зазнав важкого поранення. Позиції українських військових у районі Малої Токмачки зазнали російського авіаційного удару.

Юзвюка евакуювали до лікарні в Запоріжжі у критичному стані. Внаслідок отриманих поранень йому ампутували обидві ноги. Лікарям вдалося відновити роботу серця після першої зупинки, однак стан військовослужбовця залишався критичним.

18 липня 2024 року Костянтин Юзвюк помер у лікарні. Йому було 23 роки.

21 липня 2024 року в Рівному відбулася церемонія прощання з військовослужбовцем. Відповідно до залишених ним побажань, церемонія відрізнялася від традиційного військового поховання: учасників просили не приносити живих квітів, а замість них робити пожертви на підтримку українського війська та громадських організацій. Юзвюка кремували.

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку; Указ Президента України №234/2025 від 11 квітня 2025 року.

Вшанування пам'яті

Після загибелі Костянтина Юзвюка його вислів «Шукайте мотивацію або станьте нею для когось» став основою артоб'єкта на одній зі стін Харкова.

Після його смерті друзі та близькі організували збір коштів на евакуаційний транспорт для поранених військовослужбовців, який отримав назву «Стамбул».

На кошти, зібрані після загибелі Юзвюка, його мати Ольга придбала рефрижератор для транспортування тіл загиблих українських військовослужбовців і передала його рівненським волонтерам гуманітарної місії «На щиті». На автомобілі розмістили слова Костянтина: «Пам'ятаймо, завдяки й заради кого».

Відповідно до волі Юзвюка частину його праху розвіяли. Мати військовослужбовця розвіяла одну з капсул на мисі Рока в Португалії, куди Костянтин планував здійснити подорож ще до початку повномасштабного вторгнення. Інші капсули рідні та друзі передали в різні країни світу. Станом на 2025 рік прах Юзвюка був розвіяний у 14 країнах. Подорожі капсул із прахом публікують у соціальних мережах під хештегом «#КостяСтамбулПодорожує».

Примітки

Посилання

«Шукайте мотивацію або станьте нею для когось». Яким був Костянтин Юзвюк — «Свідомі» «Заповіт із мемами, похорон із блискітками та подорож світом після загибелі» — hromadske Указ Президента України №234/2025