Облога Перекопу 1663 року (; також відома як Перекопські походи 1663 року) — серія військових операцій союзних військ Запорозької Січі, Донського козацтва, Московського царства та Калмицького ханства проти сил Кримського ханства та Османської імперії, що тривали з 11 жовтня по 16 грудня 1663 року. Походи завершилися розоренням фортеці Ферх-Кермен (Перекопська фортеця) та прилеглих поселень і мали важливе стратегічне значення для ходу Московсько-польської війни 1654—1667 років.
Передумови Під час московсько-польської війни Кримське ханство виступало ключовим союзником Речі Посполитої, надаючи значну військову допомогу польській короні. Восени 1663 року польський король Ян II Казимир розпочав масштабний виправлення на Лівобережну Україну, розраховуючи на активне залучення кінноти кримців.
Щоб зірвати плани коронного війська та унеможливити вихід кримського війська з півострова, кошовий отаман Іван Сірко та очільник московського гарнізону на Запорожжі Григорій Косагов розробили план серії ударів по перекопським укріпленням. У кампанії також взяли участь полковник Іван Гладкий та майбутній ватажок повстання Степан Разін на чолі загону донських козаків. Обороною Ор-Капу (Перекопу) з боку кримців керував Мурад Ґерай.
Перебіг бойових дій
Перший похід (жовтень 1663) У ніч проти 11 жовтня 1663 року союзні сили розпочали раптовий штурм Перекопу. За попереднім задумом Іван Сірко очолив піхотні підрозділи, які зайшли з кримського боку, тоді як Григорій Косагов на чолі кінноти атакував фортецю з материкової сторони.
Завдяки несподіваності козаки та драгуни захопили більшу частину зовнішніх укріплень міста. Проте османські яничари забарикадувалися в малій кам'яній цитаделі (Ферх-Кермен). Під час спроби штурму малого форту на допомогу обложеним із сусідніх улусів та селищ прибули значні кримсько-османські сили чисельністю понад 5 000 осіб.
Опинившись під загрозою оточення, Сірко та Косагов наказали підпалити Перекоп і передмістя. Союзники захопили численних полонених і розпочали відступ, відбиваючи безперервні атаки кримців та яничарів. Косагов у донесенні царю Олексію Михайловичу зазначав, що його загін уникнув катастрофічних втрат, хоча сам він отримав легке поранення в ногу. Для збереження мобільності під час відходу Сірко віддав наказ стратити всіх захоплених у полон чоловіків кримців і османів.
Невдовзі через чутки про підготовку польсько-кримського нападу на Запорозьку Січ серед людей Косагова розпочалося масове дезертирство. Однак Сіркові вдалося втримати дисципліну серед запорожців, а незабаром до союзників приєдналося військо Калмицького ханства під орудою мурзи Ерке-Атуркая.
Другий похід (грудень 1663) 6 грудня 1663 року Іван Сірко розпочав новий похід на Перекоп, маючи під своїм командуванням загін зі 180 бійців: 90 запорожців, 30 донських козаків та 60 калмиків.
Метою операції було остаточне розхитування обороноздатності півострова та нейтралізація загонів кримців, які готувалися вийти на з'єднання з королем Яном Казимиром. Під час просування союзники розорили кілька кримських улусів та визволили понад сотню українських бранців.
16 грудня 1663 року поблизу річки Каланчак союзний загін перехопив 1000-ну армію кримців під орудою перекопського правителя Карач-бея. Козаки й калмики створили рухомий табір із возів і завдали супротивнику нищівної поразки. У бою загинув сам Карач-бей, а також його брат і племінник. Калмицькі воїни не брали полонених, повністю винищивши загін кримців. Після цього козаки й калмики вдруге спустошили Перекоп та його фортифікаційні споруди.
Наслідки Рейди на Перекоп восени — взимку 1663 року мали суттєвий вплив на подальший перебіг бойових дій: Хан Мехмед IV Ґерай був змушений суттєво скоротити військову допомогу королю Речі Посполитої Яну II Казимиру та перенаправити основні сили на оборону Криму від козацьких і калмицьких нападів. Блокування сил кримців у Криму позбавило польську армію необхідного кінного резерву, що стало одним із ключових факторів поразки коронних військ під час облоги Глухова на початку 1664 року. Походи значно підняли авторитет Івана Сірка серед запорозького козацтва. Український історик Іван Крип'якевич наводив тогочасні перекази про враження від діяльності отамана:
Див. також Військова кар'єра Івана Сірка Московський похід Яна II Казимира Облога Глухова
Примітки
Джерела Крип'якевич І. П. Історія українського війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — 560 с. Костомаров Н. И. Руина. — М.: Чарли, 1995. — ISBN 586859018X. Турченко Ф. Г. Українське козацтво: Мала енциклопедія. — К.: Генеза, 2002. — 568 с. — ISBN 966-7529-49-5.