Безщілинна спектроскопія — різновид спектроскопії, у якому не використовують вузьку вхідну щілину для обмеження вхідного світла лише малою ділянкою. Метод найкраще працює в розріджених зоряних полях, оскільки він розгортає кожне точкове джерело в спектр, а у щільних полях через накладання спектрів зображення стає занадто заплутаним для деяких застосувань. Крім того, під час дослідження протяжних об'єктів виникає проблема перекриття сусідніх емісійних ліній. Ця методика є базовою формою . Безщілинну спектроскопію застосовують в астрономічних оглядах і в таких галузях, як геліофізика, де важлива часова динаміка процесів. В обох випадках ключовою перевагою є вища швидкість роботи безщілинного спектрографа: якщо класичні спектрографи потребують багаторазових експозицій зі скануванням щілини вздовж об'єкта для отримання повного , то безщілинний спектрограф фіксує повну площину зображення за одну експозицію.
На телескопі Кросслі працював безщілинний спектрограф, який свого часу вперше застосував Ніколас Мейолл.
Опублікований у 1924 році Каталог Генрі Дрейпера містить класифікацію сотень тисяч зір, визначену за спектрами, які науковці отримали за допомогою об'єктної призми в Гарвардській обсерваторії. Роботу з класифікації спершу очолювала Вільяміна Флемінг, а згодом — Енні Джамп Кеннон, за вагомого внеску багатьох інших жінок-астрономів, зокрема Флоренс Кушман.
Див. також
Ешелле FGS-NIRISS (компонент космічного телескопа Джеймса Вебба)
Примітки