Енн Престон (1 грудня 1813 р.—18 квітня 1872) — американська лікарка, громадська діячка та педагог. Як голова Жіночого медичного коледжу Пенсильванії, вона була першою жінкою - деканом медичного факультету у Сполучених Штатах Америки, що дозволило їй відстоювати право жінок ставати лікарями.

Життєпис

Раннє життя Престон народилась у 1813 році у місті Вест-Гроуві, штат Пенсільванія, в сім'ї заможного фермера та відомого квакера Амоса Престона та його дружини Маргарет Сміт Престон. Одна з восьми братів і сестер, здобула освіту в місцевій квакерській школі, а пізніше недовго відвідувала квакерську школу-інтернат у сусідньому місті Честер, штат Пенсильванія. Квакерська громада округу Честер була палким аболіціоністом та прихильником тверезості, а сімейна ферма Престонів, Престонвілл, була відома як безпечна гавань для рабів-втікачів, які працювали на Підпільній залізниці. Як старша дочка, Енн піклувалася про свою сім'ю під час частих хвороб матері, перериваючи власну формальну освіту. Вона почала відвідувати лекції в місцевому ліцеї, належала до місцевого літературного товариства, стала членом Товариства боротьби з рабством Кларксона та і брала активну участь у русі за тверезість та права жінок.

Коли її молодші брати і сестри підросли, Енн Престон стала працювати вчителькою в місцевій школі. У 1849 році вона опублікувала збірку дитячих віршів під назвою «Оповідання кузини Анни» (Cousin Ann's Stories.).

Медична освіта До 1840-х років Енн Престон була зацікавлена у навчанні жінок щодо їх тіл, викладала виключно на жіночіх курсах гігієни та фізіології. На своїх курсах вона наголошувала на профілактиці захворювань, вважаючи, що фізичні вправи, чисте повітря та дієта є кращими методами лікування, ніж будь-які ліки. Вона заохочувала своїх студентів читати медичні дослідження та вести точні детальні записи, щоб доповнити те, що було відомо.

Вона здобула приватну медичну освіту як учениця доктора Натаніеля Мозлі з 1847 по 1849 рік. Не маючи змоги навчатися в інших медичних навчальних закладах через їхню політику проти прийому жінок, Престон у віці 38 років вступила до заснованого квакерами Жіночого медичного коледжу Пенсільванії. Під час навчання в Жіночому медичному коледжі в 1851 році Престон написала своїй подрузі та квакерській активістці Ганні Дарлінгтон такі слова:

Енн Престон закінчила навчання у 1851 році, будучи однією з восьми жінок у своїй групі

Кар'єра

Престон повернулася до Жіночого медичного коледжу Пенсільванії через рік після закінчення навчання для навчання в аспірантурі, а в 1853 році стала професором фізіології та гігієни. У 1862 році вона очолити роботу над створенням Жіночої лікарні Філадельфії з метою забезпечення клінічної підготовки студентів коледжу. Під час Громадянської війни в Америці коледж закривався на сесії 1861–1862 навчального року через брак фінансування. У цей час Престон захворіла на ревматичну лихоманку, стрес та виснаження і була госпіталізований на три місяці до Пенсильванської лікарні для душевнохворих відновлюватися під доглядом доктора Томаса С. Кіркбрайда, лікаря-квакера, який виступав за гуманне ставлення до душевнохворих.

Коли Жіночий медичний коледж поновив свою роботу в жовтні 1862 року, він знову відкрився при кімнатах, орендованих у Жіночій лікарні Філадельфії. У 1864 році серед викладачів виник розкол, коли декан Едвін Фасселл спробував перешкодити студентці Мері Путнем Якобі отримати медичний ступінь, вважаючи, що вона не відповідає необхідній кваліфікації. Інші викладачі, включаючи докторку Престон, підтримали Якобі та не погодилися з рішенням Е. Фасселла. Після цього інциденту Фасселл, один із перших викладачів і племінник засновника коледжу Бартолом'ю Фасселла, пішов у відставку, а Престон стала деканом коледжу в 1866 році та обіймала цю посаду до 1872 року. Вона була першою жінкою, яка стала деканом медичного факультету, посада, яка дозволила їй відстоювати право жінок ставати лікарями.

Як декан, Престон боролася за те, щоб її студентки мали право відвідувати клінічні лекції в лікарні Блоклі у Філадельфії (Blockley Philadelphia Hospital) та в лікарні Пенсильванії (Pennsylvania Hospital), незважаючи на відверту ворожість деяких студентів-медиків та викладачів чоловічої статі.

Історик Стів Пайтцман назвав Престон «будівничкою інституцій», яка керувала Жіночим медичним коледжем під час його відбудови та зростання після Громадянської війни. За словами Пайцмана, вона була «бойовою квакеркою, її зброєю були моральні переконання, активний приклад і... переконлива сила слова у письмі». Окрім лікарні, яку вона заснувала до того, як стати деканом, вона відкрила школу медсестер і продовжувала наполягати на освітніх можливостях для студенток Жіночого медичного коледжу, включаючи ширший та кращий клінічний досвід. У 1867 році Медичне товариство округу Філадельфія заперечувало проти медичної практики жінками. Відповідь Енн Престон, зокрема, була такою:

У 1868 році Престон отримала дозвіл на відвідування студенткам Жіночого медичного коледжу Пенсільванії загальнопрофільної лукарні Блоклі у Філадельфії. У 1869 році вона уклала аналогічну домовленість з Пенсильванською лікарнею, де в листопаді 1869 року група з приблизно тридцяти студенток Жіночого медичного коледжу зазнала словесних та фізичних домагань з боку студентів-медиків чоловічої статі. Анна Брумалл, випускниця Жіночого медичного коледжу 1871 року та майбутня викладачка, згадувала, як «студенти (чоловіки) кидалися в хаосі, вставали на лавках, улюлюкали, обзивали нас і плювалися, марно намагаючись нас вибити». Цей інцидент викликав широкі публічні дебати в місцевій та національній пресі щодо доречності присутності студенток-медиків на клінічних демонстраціях, але результатом стала неминучість та прийняття клінік спільного навчання.

Окрім навчання студенток-медиків та захисту прав жінок-лікарів, докторка Престон також була приватною практикуючою лікаркою в Жіночій лікарні.

Особисте життя Престон ніколи не була одруженою, але вела насичене та активне соціальне та професійне життя, зокрема створила домогосподарство, «де дорогі друзі живуть зі мною в гармонійних стосунках і багато роблять, щоб зробити це домашнє коло впорядкованим». Вона продовжувала писати та працювати над соціальними реформами, поки у 1871 році не постраждала від нападу гострого суглобового ревматизму, який послабив її здоров'я. Наступного року у неї стався рецидив, і вона померла 18 квітня 1872 року.

Бібліографія

Cousin Ann's Stories for Children (1849; re-issued 2011)

Вона також публікувала різні есеї щодо медичної освіти жінок.

Архівні матеріали Енн Престон

Preston Family Bible (includes family register in center), 1838 Poem, "The Child's Playhouse", 1842 Poem, "To a Departed Sister", 1843 Cousin Ann's Stories for Children (Philadelphia, J.M. McKim; 36 pages), 1849 System of Human Anatomy, general and special, by Wilson Erasmus, M.D. (Philadelphia), 1850. Owned, signed and annotated. Address on the Occasion of the Centennial Celebration of the Founding of the Pennsylvania Hospital, by George B. Wood, M.D., 1851. Owned, signed and annotated. Addresses and lectures (including an introductory lecture, 2 valedictory addresses, and "Women as Physicians", 1855, 1858, 1867, 1870. Letter to the Board of Managers of the Pennsylvania Hospital, 1856. Letters to Sarah Coates, 1831 March 21, undated. Poem, "It's Good to Live. A Thanksgiving Hymn", undated. Poem, "Remember me when far away...", undated. Letters to Sarah Coates, 1831, 1846, undated. Letters to unknown recipients, 1831, 1854. Letters to Hannah M. Darlington, 1833-1851, undated. Letters to Lavinia M. Passmore, 1843, 1860, 1868. Letters from William Darlington, 1860. "Address in Memory of Ann Preston, M.D.," by Elizabeth E. Judson, M.D., 1873 March 11. Letter to Dr. Alsop, undated. Information regarding the collected copies and locations of originals, 1968-1969.

Цитати

Вшанування пам'яті

Її учениця, доктор Еліза Джадсон, у своїй поминальній промові з нагоди смерті Престон в 1872 році написала такий її опис :

У першому томі « Історії жіночого виборчого права», опублікованому в 1881 році, зазначається: «ЦІ ТОМИ З ЛАСКОВІСТЮ ПРИСВЯЧЕНІ ПАМ'ЯТІ Мері Волстонкрафт, Френсіс Райт, Лукреції Мотт, Гаррієт Мартіно, Лідії Марії Чайлд, Маргарет Фуллер, Сари Мур та Анджеліни Грімке, Жозефіни С. Гріффінг, Марти К. Райт, доктора медичних наук Гаррієт К. Хант, Маріани В. Джонсон, Аліси та Фібі Кері, Енн Престон, доктора медичних наук, Лідії Мотт, Елізи В. Фарнем, Лідії Ф. Фаулер, доктора медичних наук, Пауліни Райт Девіс, чиє щире життя та безстрашні слова у вимаганні політичних прав для жінок були під час підготовки цих сторінок постійним натхненням ДЛЯ Редакторок».

За словами професора медицини в Медичному коледжі Університету Дрекселя Дж.Стівена Пейцмана (Steven J. Peitzman), «загальновизнано, що докторка Престон завдяки своєму натхненню та лідерству провела школу від її тремтливих початків до перших років стабільної авторитетності». Також він відзначав її діяльність такими словами: "Проте, на додаток до її внеску в медицину, докторка Престон була також «моральною та політичною реформаторкою, візіонеркою, збирачкою коштів і творчинею інституцій".

Посилання

Додаткова інформація

Зовнішні посилання

Women in Medicine Collection , Legacy Center Archives and Special Collections of the Drexel University College of Medicine Doctor or Doctress? The First Female Medical College: " Will You Accept or Reject Them?" Doctor or Doctress? Pioneers in the Face of Adversity: " The Mob of '69" Chester County Historical Society

Ann Preston, The Online Books Page, University of Pennsylvania Philadelphia General Hospital (Old Blockley): Philadelphians "ain't goin' to no Bellevue" History of the Pennsylvania Hospital