Печера Бішон () — карстова печера в Швейцарській Юрі, розташована над річкою Ду на висоті 846 м, приблизно за 5 км на північ від Ла-Шо-де-Фон. Це місце відкриття скелета мисливця‑збирача азильської культури (пізній верхній палеоліт — ранній мезоліт), найменованого «Бішонською людиною».
Доісторичні рештки
«Бішонська людина» була молодим чоловіком віком приблизно 20–23 роки, радіовуглецево датованим у межах 13 770–13 560 років тому (95% CI). Скелет був знайдений в 1956 році, приблизно за 15 м від входу до печери, перемішаний з кістками самки бурого ведмедя, дев’ятьма крем’яними наконечниками стріл і слідами вугілля. У 1991 році в третьому хребці ведмедиці виявили уламки кременю без ознак загоєння, що дозволило інтерпретувати ситуацію так: ведмедицю поранили стрілами, вона відступила в печеру, а мисливець переслідував її, розпалив вогонь, щоб задимити тварину й вигнати її з печери, але був убитий вмираючою твариною.
Генетичний аналіз решток показав, що чоловік належав до лінії західноєвропейських мисливців‑збирачів (WHG), відомої за молодшими мезолітичними європейськими зразками. Він був носієм Y‑ДНК гаплогрупи I2a, яка, ймовірно, виникла в Європі ще до останнього льодовикового максимуму. Його череп описують як відносно довгий, із низьким обличчям і субпрямокутними очними ямками. Оцінки антропометрії: зріст — 1,64 м, вага — трохи понад 60 кг, статура — струнка, але мускулиста (за прикріпленнями м’язів на кістках), виражена латеральна асиметрія свідчить про праворукість.
Примітки