Бернгард Рюдігер фон Райхерт (; 18 серпня 1917, Мюнхен — 25 червня 2007, Гаутінг) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант бундесверу.
Біографія Походячи з давньої баварської родини державних службовців та офіцерів з боку батька, він виріс у Гаутінгу як син оберстлейтенанта Баварської армії Юліуса фон Райхерта. Його братом був пізніший німецький дипломат Ганс-Йоахім фон Райхерт. Він навчався у гуманістичній гімназії в Мюнхені і вступив до армії в 1936 році як фанен-юнкер, служачи в 7-му артилерійському полку в Мюнхені. Після навчання у військовому училищі в Потсдамі його було призначено до артилерійського підрозділу в Ландсгуті.
Потім його перевели на Західний вал з 268-м артилерійським полком 268-ї піхотної дивізії, і він воював зі своїм підрозділом у Франції в 1940 році. У 1941 році його було направлено на Східний фронт до Росії, спочатку як ад'ютанта, потім як командира батальйону та батареї. Після цього відбулася бойова підготовка для Генерального штабу та навчання у Військовій академії в Гіршберзі. У 1944 році його було підвищено до майора. Потім він служив, серед інших посад, 2-м офіцером Генерального штабу (квартиремейстером) 331-ї піхотної дивізії та квартирмейстером Генштабу 36-го гірського корпусу. Під час війни він був нагороджений Залізним хрестом першого класу.
Після полону в Норвегії він повернувся до Гаутінга та заснував студію професійної фотографії, обслуговуючи промислових та архітектурних клієнтів. У 1956 році, йдучи слідами свого батька та родини, він вступив до бундесверу , прослуживши три роки у Командуванні військового округу VI у Мюнхені. Потім його перевели до Форт Лівенворт для навчання в академії генерального штабу.
Повернувшись до Німеччини в 1960 році, він ще чотири роки служив у Міністерстві оборони в Бонні, зосереджуючись на організації армії. У 1964 році він обійняв посаду заступника командира військ у 10-й танково-гренадерській бригаді у Вайден-ін-дер-Оберпфальц. З 1967 по 1969 рік він командував 11-ю танково-гренадерською бригадою, яка підпорядковувалася 4-й танково-гренадерській дивізії.
У червні 1969 року його було переведено до 2-го корпусу, де він обійняв обов'язки начальника штабу. З 1970 до середини 1974 року він командував 4-ю єгерською дивізією в Регенсбурзі, на той час маючи звання генерал-майора. З липня 1974 року він обіймав посаду заступника інспектора армії. Він завершив свою офіцерську кар'єру в армії як генерал-лейтенант і заступник генерального інспектора бундесверу.
Після звільнення з німецьких збройних сил 1 квітня 1978 року він повернувся до своєї фотографічної роботи та почав вивчати свою батьківщину. Він опублікував дві книги на цю тему. Райхерт був переконаним захисником свободи преси.
З 1982 по 1987 рік він очолював баварське регіональне відділення Товариства Клаузевіца.
Письменниця Марія фон Таубе у своїй книзі «Між колонією та селом» розповіла про свої безтурботні дитячі роки в Гаутінгу та дружбу з Рюдігером фон Райхертом. Він помер від інсульту 25 червня 2007 року.
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» командорський хрест (1973) великий офіцерський хрест
Бібліографія
Die Bundeswehr in der sich wandelnden Gesellschaft, in: Wehrkunde 1971, S. 353 Das Artillerie-Regiment 7 der Reichswehr und Wehrmacht, Gauting 1990 Schloss Fußberg an der Würm – Acht Jahrhunderte eines Herrensitzes, München 2001 ISBN 3-87410-091-X Als die Amis kamen – Kriegsende im Würmtal 1945, München 2004 ISBN 3-87410-101-0
Примітки
Література
Посилання
Nachruf auf Rüdiger von Reichert