Пацифікація Більшівців та Слобідки Більшівцівської — каральна акція нацистських окупантів та їхніх колаборантів проти мирного українського населення, що відбулася 14 березня 1944 року на Станіславщині (нині Івано-Франківська область) під час Другої світової війни.

Події передувала ліквідація в ході засідки партизанів УПА чотирьох поліцейських: одного німця і трьох поляків або фольксдойчів, які супроводжували офіцерів кріпо, які 8 березня з'явилися в ці села.

Хід бійні 14 березня зі Станіслава до Більшівців та Слобідки Більшівцівської нагрянула німецька каральна експедиція. Спершу окупанти оточили населені пункти та розділили місцевих жителів за національною ознакою: українців зігнали до церкви, поляків же — до костелу. Усіх, хто намагався втекти чи бігти, розстрілювали. Одночасно почалися пограбування майна (у тому числі реквізиція худоби та коней), потім будинки підпалили. Так, у підвалі однієї з підпалених будинків задихнулися 38 людей, які знайшли притулок, переважно жінки та діти. Деякі жінки зазнали зґвалтування.

Карателям спробували протистояти бійці місцевої української самооборони (близько 10 людей зі зброєю). Вони розпочали бій і знищили кілька німецьких солдатів. Щоб зупинити просування ворога в сусіднє село Бовшів, вони підірвали міст біля церкви через річку Млинівку (на те, щоби підірвати міст на р. Гнила Липа не вистачило часу). Тільки після того, як німецька сторона задіяла танки, українські повстанці змушені були відступитиMotyka, Grzegorz. Ukraińska partyzantka (1942-1960). Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. — Warszawa: Instytut Studiów Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza RYTM, 2006. — s. 221.

Коли українських чоловіків вивели із церкви, частину з них розстріляли на місці. Ще, за різними даними, від 85 до більш ніж 100 осіб було заарештовано та вивезено до Станіслава, де майже всіх було вбито; додому повернулися лише п'ятеро.

Загалом під час каральної операції спалено 112 будинків зі 141 наявного у Слобідці Більшівцівській. Убито й закатовано щонайменше 187 мирних жителів. Уцілілих на світанку зігнали до церкви Різдва Христового. Окупанти планували підірвати храм разом із людьми, проте через стрімкий наступ радянських військ не встигли реалізувати цей задум і відступили. Тих, хто вижив, евакуювали поїздом до Станіслава.

За даними польського історика Даміана Кароля Марковського, у Більшовцях загинуло 280 українців, а у Слобідці-Більшівцівській — 49. Сотні зазнали поранень. Інший польський історик Гжегож Грицюк вказує на 139 убитих у Більшівцях та 48 убитих у Слобідці-Більшівцівській.

Пам'ять жертв пацифікації увічнена пам'ятником у Більшівцях, спорудженим завдяки парафіяльному священнику місцевої греко-католицької церкви.

Джерела

Motyka, Grzegorz. Ukraińska partyzantka (1942-1960). Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. — Warszawa: Instytut Studiów Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza RYTM, 2006. — ISBN 978-83-88490-58-3.

Примітки