Біржайська угода (також Бірженський трактат або Договір у Біржаї) — союзний договір, укладений 26 лютого (9 березня) 1701 року під час Великої Північної війни у містечку Біржай між московським царем Петром I та королем Речі Посполитої і курфюрстом Саксонії Августом II Сильним.
Переговори монархів і підписання договору проходили в Біржайському замку, який раніше належав князівському роду Радзивіллів, а з 1701 року — принцесі Терезі Любомирській (дружині пфальцграфа Карла III Філіппа) .
Передумови Поразка під Нарвою у листопаді 1700 року вкрай погіршила як військове, так і зовнішньополітичне становище Московського царства. Неодноразові спроби Петра I за допомогою австрійських та французьких посередників укласти мир зі Швецією залишилися без відповіді шведського короля. Усе це змусило Московську державу шукати тіснішого союзу із Саксонією.
Після невдалої облоги Риги у 1700 році саксонська армія Августа II, хоч і залишалася значною силою, змушена була під загрозою появи військ Карла XII відступити на зимові квартири за Західну Двіну (шведський король розташував свої сили на зимівлю навколо Дерпта). Упродовж зими 1700/1701 років Август II також намагався укласти сепаратний мир або перемир'я зі Швецією. Попри вмовляння своїх міністрів, зокрема графа Карла Піпера, шведський король відкинув вигідні пропозиції, розраховуючи на абсолютну перевагу своєї армії.
Августу II не залишалося нічого іншого, як домовлятися з Московською державою про тісніший союз. Спроби польського короля залучити на свій бік магнатів Речі Посполитої виявилися марними: війна не мала популярності серед широких верств польсько-литовської шляхти. Частина шляхти навіть виношувала плани війни проти Московського царства у союзі зі Швецією задля повернення раніше втрачених земель. На той момент Августа підтримувала лише шляхта двох воєводств — Сандомирського та Краківського.Беспалов А. В. Северная война. Карл XII и шведская армия. Путь от Копенгагена до Переволочной. (1700—1709)
Хід переговорів 15 лютого (26 лютого) 1701 року близько 9-ї години ранку Петро I раптово прибув до Біржая — «настільки несподівано, що король Август II ледве встиг зустріти його на останніх сходинках ґанку. Після дружнього привітання монархи піднялися на верхній поверх, але невдовзі знову вийшли і вирушили на фортечні вали», де їх вітали гарматним салютом. Спостерігачі зазначали, що Петро «намагався триматися з лівого боку, поступаючись правим королю».
Петро зі свитою розмістився в Біржайському замку. У приміщеннях, суміжних із царськими, Петро в присутності Августа приймал річпосполитських сенаторів і вельмож. Після знайомства монархи вирушили на обід. Свита Петра залишилася з річпосполитськими гостями. За столом на 10 осіб Петро знову посів місце ліворуч від Августа. Крім государів, на обіді були присутні: герцог-адміністратор Курляндії Фердинанд, англійський генерал Пейч (командувач саксонської артилерії), голова Посольського приказу Федір Головін, дядько царя Лев Наришкін, Гаврило Головкін, князі Григорій і Василь Долгорукові, думний дяк (ймовірно, Микита ЗотовАвтор спогадів називає «думного дяка Салтика». Оскільки серед думних дяків такої особи не було, а в роду Салтикових не існувало думних дяків, припускають, що на слух так було сприйнято прізвище Микити Зотова.), а також блазень.
Після обіду монархи розважалися стрільбою з гармат по мішенях з бастіонів замку: король Август II влучив у ціль двічі, тоді як Петро I не влучив жодного разу.Перльштейн А. Свидание Петра. — С. 11-12.Устрялов Н. Г. История царствования Петра Великого. — Т. 4, ч. 1. — С. 90.Биохроника Петра Великого. 15.02.1701, сб. П. прибыл в Биржи
Умови договору Договір мав на меті відновити та зміцнити антишведський союз. Основні пункти угоди передбачали: Петро I та Август II зобов'язувалися продовжувати всіма силами війну проти Швеції і не укладати сепаратного миру без взаємної згоди. Московський цар зобов'язувався направити на допомогу королю допоміжний корпус чисельністю від 15 до 20 тисяч «навченої піхоти зі справною зброєю» під повне командування короля для дій у Ліфляндії та Естляндії. Допоміжний загін повинен був мати «при кожному полку по 2 гармати з 200 ядрами, з достатньою кількістю свинцю та шанцевим інструментом».При формуванні перших піхотних полків регулярної армії у 1699 р. штат полку становив 12 рот (1000—1300 осіб). Таким чином, загальна кількість гармат у допоміжному корпусі могла досягати 40 одиниць. Утримання цього корпусу до прибуття до призначеного пункту огляду покладалося на Московську державу. Для ведення бойових дій московський уряд зобов'язувався поставити у Вітебськ 100 тис. фунтів пороху. На знак дружби та для забезпечення успіху спільної справи Петро I обіцяв виплатити 200 тис. єфимків (або 100 тис. карбованців), а також сплачувати таку ж суму щорічно протягом наступних двох років. Король Речі Посполитої зі свого боку зобов'язувався завдавати шведам якнайбільшої шкоди, особливо в Ліфляндії та Естляндії. Після укладення трактату на спільній військовій раді слід було визначити план майбутньої кампанії. Обидва союзники прийняли посередництво імператора Священної Римської імперії, Франції, Англії, Бранденбурга та Голландії (зважаючи на близьку війну за іспанську спадщину). Про укладений договір мали офіційно повідомити данського короля Фредеріка IV.
У додатку до договору містилася окрема секретна стаття, за якою Петро I зобов'язувався до середини червня 1701 року передати Августу 20 тис. карбованців для підкупу тих сенаторів Речі Посполитої, які сприятимуть втягненню всієї Речі Посполитої у війну проти Швеції.
Конкретизований план бойових дій був узгоджений на військовій раді 17 лютого (28 лютого) 1701 року. За ним, Август II за допомогою московського корпусу мав на початку серпня обложити Ригу. Московські іррегулярні війська (калмицька кіннота) мали здійснювати набіги на фінські землі, а головні сили московської армії — відволікати шведів діями біля Печор або Нарви. Після здобуття Риги Август II зобов'язувався допомогти Петру I взяти Нарву. У разі наступу Карла XII на Москву Август обіцяв надіслати на допомогу саксонські війська.
Виконання та наслідки На виконання умов Біржайського договору навесні 1701 року московський уряд сформував допоміжний корпус під командуванням князя Анікіти Репніна. До складу корпусу увійшли 19 піхотних полків загальною чисельністю близько 19–20 тисяч осіб, які в червні 1701 року прибули до Ліфляндії на допомогу саксонській армії.Возниченко А. В. Участие русского корпуса А. И. Репнина в военной кампании 1701 г. в Прибалтике // Вестник СПбГУ. Сер. 2. — 2014. — Вып. 4. — С. 15–24.
Проте спільні дії союзників виявилися невдалими. У липні 1701 року в битві на Двіні шведська армія Карла XII завдала рішучої поразки саксонсько-московським військам. Після цієї перемоги шведи оволоділи Курляндією та перенесли бойові дії безпосередньо на територію Речі Посполитої, що призвело до тривалої громадянської війни у країні та вимушеного зречення Августа II від польського престолу за Альтранштедським миром 1706 року.
Примітки
Література