«Інструме́нт управлі́ння» або «Знаря́ддя управлі́ння» () — документ, прийнятий у грудні 1653 року як основний закон Співдружності Англії, Шотландії та Ірландії (Протекторату Олівера Кромвеля). За своєю структурою та призначенням вважається одним із ранніх прикладів документів конституційного типу.
Прийняття Прийняття «Інструменту управління» відбулося на тлі встановлення в Англії диктатури Олівера Кромвеля. Навесні 1653 року він розігнав Довгий парламент, ліквідував Державну раду, а новий парламент (відомий як Малий, Святий або Бербонський) був залежний від нього. 12 грудня 1653 року парламент саморозпустився і передав усю повноту законодавчої влади Кромвелю.
Автором тексту документа був генерал Джон Ламберт. Окремі положення «Інструменту управління» були взяті з тексту — документа 1647 року, що мав стати основою для конституційного врегулювання після поразки короля Карла I в Першій англійській громадянській війні . 15 грудня 1653 року Рада офіцерів затвердила документ, після чого він набув чинності. Наступного дня Олівер Кромвель прийняв титул лорда-протектора.
Документ був чинним із грудня 1653 по травень 1657 року. Тоді було прийнято інший документ конституційного типу — «Humble Petition and Advice» (Смиренна петиція та порада).
Окрім Протекторату, «Інструмент управління» був чинним і в англійських колоніях у Північній Америці — Вірджинії, Массачусетсі. Через це у Сполучених Штатах Америки «Інструмент управління» іноді трактують як один з документів власної політичної, правової та історичної спадщини .
Зміст «Інструмент управління» складається із 42 статей.
Документ закріплював поділ влади: законодавча влада у державі належала лордові-протектору разом з парламентом, а виконавча — так само лорду-протектору, а також Державній раді.
Парламент мали скликати що три роки. У ньому було 400 місць, із яких дві третини (265 місць) обиралися від графств, а третина (135 місць) — від міст і так званих «парламентських містечок». Існував виборчий ценз: виборцями могли бути лише ті, чий річний дохід становив не менше 200 фунтів стерлінгів.
Кількість членів Державної ради коливалася від 13 до 21.
Широкі повноваження були в лорда-протектора. Він командував армією і флотом, займався зовнішньою політикою. За згодою більшості членів Державної ради лорд-протектор оголошував війну, укладав мир, призначав членів вищого органу виконавчої влади. Ордонанси лорда-протектора, видані у період між скликаннями парламенту, мали силу законів. Уряд міг збирати податки без згоди парламенту. Також лорд-протектор мав право вето.
Примітки
Посилання Текст мовою оригіналу на Вікіджерелах Переклад українською мовою (уривки) див.: