Польсько-молдавська війна 1450 року (або Молдавська кампанія 1450 року) — невдале вторгнення військ Королівства Польського до Молдавського князівства, метою якого було скинення молдавського господаря Богдана II та відновлення польського впливу шляхом посадження на престол маріонеткового володаря Олександра. Війна тривала з січня по вересень 1450 року й завершилася битвою на річці Красна 5–6 вересня, яка закінчилася вирішальною перемогою молдавських сил.

Передумови

З 1432 по бл. 1462 рік Молдавське князівство переживало період глибокої політичної нестабільності та міжусобної боротьби за владу, що призвело до громадянської війни між кількома претендентами на престол. Для Королівства Польського цей хаос був вигідним, оскільки давав змогу посилити свій сюзеренітет і вплив на Молдавію, використовуючи внутрішні чвари. Польські магнати вирішили приєднатися до регента Угорщини Яноша Гуняді в його антиосманському хрестовому поході, аби помститися за загибель польського короля Владислава III у битві під Варною. У цій кампанії мали взяти участь кілька тисяч польських вояків, 3000 молдавських вершників та 4000 волоських воїнів.

Наприкінці 1448 року владу в Молдавії захопив пропольсько налаштований Олександр. Однак його становище незабаром похитнув Богдан II, позашлюбний син Олександра I Доброго. Наприкінці вересня 1449 року Богдан виступив проти Олександра і 12 жовтня завдав йому поразки у битві під Темешанами (на півночі сучасної Румунії). Це змусило Олександра втекти до Польщі та звернутися до польської корони по військову допомогу задля повернення престолу.

Хід війни

Початкове вторгнення

У січні 1450 року польська армія вторглася на територію Молдавського князівства. Вона захопила Хотин, Сучаву та Тиргу-Нямц, завдавши поразки кільком невеликим молдавським загонам. Богдан II закріпився на південному заході країни, готуючи контрнаступ. Разом зі своїм сином Штефаном III йому вдалося заручитися підтримкою місцевого боярства та мобілізувати значні сили, які під час боїв наприкінці лютого й на початку березня змусили польську армію відступити. Олександр знову зазнав поразки й був змушений тікати на Поділля.

11 лютого Богдан II направив листа Яношу Гуняді з проханням прийняти його у васальне підпорядкування Угорському королівству в обмін на надання притулку його родині та знатним боярам у разі поразки. 5 липня Богдан II повторно попросив про військову підтримку, оскільки польська армія готувала новий масштабний наступ. Польські сили цього разу були краще організовані й мали на меті остаточне відновлення Олександра на престолі. Богдан II також мобілізував значні військові контингенти й перемістив свою армію у густі ліси регіону Васлуй.

Битва на річці Красна

За польськими хроніками, Богдан II мав намір заманити польську армію вглиб молдавської території, щоб завдати їй нищівної поразки й унеможливити її організований відступ для перегрупування. Польська армія просувалася Молдавією протягом усього серпня. 29 серпня молдавани запропонували мирні переговори, які були прийняті польським командуванням. Як з'ясувалося згодом, молдавани використали дипломатичну паузу для розвідки та оцінки слабких і сильних сторін польського війська. 5 вересня Богдан II підписав мирний договір, згідно з яким він зобов'язувався зректися влади на користь Олександра у 1453 році.

Коли польська армія розвернулася й вирушила назад тим самим маршрутом, поблизу села Красна Богдан II порушив умови угоди й влаштував засаду. Однак поляки вчасно дізналися про намір противника й встигли організувати оборону, хоча рельєф місцевості був для них дуже несприятливим. Спочатку польські сили стримували атаки розрізнених молдавських загонів, але згодом Богдан II об'єднав війська для єдиного потужного раптового удару, який завдав полякам нищівних втрат. Попри це, залишкам польського війська вдалося уникнути повного оточення й прорватися назад до Польщі.

Наслідки

Війна закінчилася перемогою Молдавського князівства. У результаті Молдавська держава зберегла свій суверенітет і не була підкорена Польщею, а господар Богдан II втримав владу. Втрати молдавської армії були незначними, тоді як польські сили зазнали практично повного розгрому й були морально зламані.

Король Казимир IV Ягеллончик та Олександр не змогли досягти військової мети, однак 15 жовтня 1451 року внаслідок змови їм вдалося організувати вбивство Богдана II (у битві під Реушені) й тимчасово повернути Олександра на молдавський престол. Син Богдана II, Штефан III, утік до Трансильванії під захист Яноша Гуняді. Згодом, у 1457 році, Штефан III за підтримки Влада III Цепеша організував військовий похід і остаточно здобув престол Молдавії, увійшовши в історію як Штефан Великий.

Див. також

Молдовські війни магнатів Молдавська кампанія (1497—1499) Польсько-молдавська війна (1502—1510)

Примітки

Література