Томас Олдгем (4 травня 1816, Дублін — 17 липня 1878, Регбі ) був англо-ірландським геологом. Знаходячись в експедиції в Індії, започаткував «Palaeontographica Indica» — серію мемуарів про скам'янілості Індії.
Життєпис Томас народився в Дубліні 4 травня 1816 року. Був старшим сином в родині Томаса Олдгема та Маргарет Багот. Здобувши освіту в приватних школах, він розпочав ординатуру в Трініті-коледжі в Дубліні ще до 16 років. До весни 1836 року він розпочав навчання на бакалавраті , а пізніше вивчав цивільне будівництво в Единбурзькому університеті, а також геологію під керівництвом британського науковця Роберта Джеймсона. Вони стали близькими друзями. Після двох років у Шотландії він повернувся до Дубліна. Він одружився з Луїзою Матильдою Діксон, яка була родом із Ліверпуля в 1850 році.
Геологічні дослідження У 1838 році він приєднався до служби геодезичних досліджень в Ірландії як головний помічник Джозефа Еллісона Портлока, який вивчав геологію Лондондеррі та громади Нейборхуд. Портлок написав про нього такі слова:
Він виявив променисті віялоподібні структури(відтиски на твердій породі) в місті Брей(Ірландія) у 1840 році і показав їх англійському палеонтологу Едварду Форбсу, який назвав їх на його честь Ольдгаміт.Форбс оголосив ці відбитки є залишками мохуваток, проте пізніше дослідники віднесли їх до інших рослин і тварин. Якийсь час їх вважали найдавнішими скам'янілостями у світі.
Він став куратором Дублінського геологічного товариства, а в 1845 році змінив Джона Філліпса, племінника геолога Вільяма Сміта, на посаді кафедри геології в Трініті-коледжі в Дубліні. Також його було обрано членом Королівського товариства у червні 1848 року.
Кар'єра в Індії У листопаді 1850 року він пішов у відставку з посади куратора Геологічного товариства Дубліна та обійняв посаду першого начальника Геологічної служби Індії. Він був першим ірландським геологом, який емігрував на субконтинент. За ним послідували його брат Чарльз, Вільям Кінг-молодший (син Вільяма Кінга, професора геології в Квінз-коледжі, Голуей), Валентин Болл та понад 12 інших ірландських геологів.
В Індії він керував програмою з картографування, зосередженою на вуглевмісних пластах. Команда геологів зробила важливі відкриття. Термін «Гондванська серія» запровадив Генрі Бенедикт Медлікотт у 1872 році. Старший син Олдгема, Річард Діксон Олдгем, на основі своїх спостережень, зроблених після Великого землетрусу в Ассамі 1897 року, розрізнив три типи сейсмічних хвиль, породжениз землетрусами: вони відомі сьогодні як Р-хвилі (стиснення), S-хвилі (зсуву) та L-хвилі (Лава), на основі його спостережень, зроблених після. У 1906 році Річард показав закономірності приходу хвиль і припустив, що ядро Землі є рідким. Його молодший син Генрі став лектором з географії в Королівському коледжі Кембриджа.
Він також започаткував «Palaeontographica Indica» — серію мемуарів про скам'янілості Індії. Для цієї роботи він завербував Фердинанда Столичку з Європи.
Пізні роки У 1876 році Олдгем пішов у відставку зі своєї посади в Індії за станом здоров'я та вийшов на пенсію, оселившись у місті Регбі в Англії. На знак визнання його «тривалих і важливих заслуг у геологічній науці» впродовж життя, включно з працею над Palaeontographica Indica, він був нагороджений Королівською медаллю Лондонського королівського товариства. Він помер у Регбі 17 липня 1878 року. Patrick N. Wyse Jackson, 2005 Thomas Oldham. Earth Sciences 2000 Issue 12
Посилання