Метилтестостерон (), який продається під низкою торгових марок, зокрема «Андроїд», «Метандрен» та «Тестред» — андрогенний та анаболічний стероїдний препарат, який використовується для лікування низького рівня тестостерону в чоловіків, затримки статевого дозрівання у хлопчиків, у низьких дозах як компонент менопаузальної гормональної терапії для лікування симптомів менопаузи, таких як припливи, остеопороз та низьке сексуальне бажання у жінок, а також для лікування раку молочної залози в жінок. Метилтестостерон приймають перорально, трансбуккально або сублінгвально.

Побічними ефектами метилтестостерону є симптоми маскулінізації, зокрема акне, гірсутизм, зміни голосу та підвищене лібідо. Він також може спричинювати естрогенні ефекти, такі як затримка рідини, чутливість грудей та їх збільшення у чоловіків, а також гепатотоксичність. Препарат є синтетичним андрогеном та анаболічним стероїдом, а отже, є агоністом андрогенного рецептора, біологічної мішені андрогенів, таких як тестостерон та дигідротестостерон. Метилтестостерон має помірні андрогенні та помірні анаболічні ефекти, що робить його корисним для досягнення маскулінізації.

Метилтестостерон був відкритий у 1935 році, та застосовується у клінічній практиці з 1936 року. Він був виготовлений невдовзі після відкриття тестостерону, та був одним із перших розроблених синтетичних андрогенних анаболічних стероїдів. Окрім медичного застосування, метилтестостерон використовується для покращення фізичної форми та продуктивності, хоча він не так часто використовується з такою метою, як інші андрогенні анаболічні стероїди, через його андрогенні та естрогенні ефекти, а також ризик пошкодження печінки. Цей препарат є контрольованою речовиною в багатьох країнах, тому немедичне використання метилтестостерону, як правило, є незаконним.

Застосування

Медичне застосування Метилтестостерон використовується або використовувався для лікування затримки статевого дозрівання, гіпогонадизму, крипторхізму та еректильної дисфункції у чоловіків, а також у низьких дозах для лікування симптомів менопаузи (зокрема, остеопорозу, припливів, підвищення лібідо та психічної енергії), післяпологового болю та нагрубання грудей, а також раку молочної залози в жінок. Він спеціально схвалений у США для лікування гіпогонадизму та затримки статевого дозрівання у чоловіків та лікування запущеного неоперабельного раку молочної залози у жінок. Метилтестостерон також був схвалений у низьких дозах у комбінації з естерифікованими естрогенами для лікування помірних та тяжких вазомоторних симптомів, пов'язаних з менопаузою, в жінок у США, але ця лікарська форма була знята з виробництва, і тому більше не використовується.

Метилтестостерон менш ефективний у стимулюванні маскулінізації, ніж тестостерон, але корисний для підтримки встановленої маскулінізації у дорослих.

Дози метилтестостерону, що використовуються в клінічній практиці, становлять від 10 до 50 мг/день для чоловіків з поширених медичних потреб, таких як гіпогонадизм та затримка статевого дозрівання, а також для покращення фізичної форми та продуктивності, та 2,5 мг/день для жінок при симптомах менопаузи. Вищі дози від 50 до 200 мг/день використовувалися для лікування жінок з неоперабельним раком молочної залози, який не реагував на інші методи лікування, хоча такі дози пов'язані з тяжкою незворотною вірилізацією.

Немедичне застосування Метилтестостерон використовується для покращення фізичної форми та спортивних результатів професійними спортсменами, бодібілдерами та пауерліфтерами, хоча він не так часто використовується з такою метою, як інші андрогенні анаболічні стероїди.

Доступні форми Метилтестостерон зазвичай використовується як пероральний препарат. Він також доступний під торговими марками «Метандрен» та «Оретон Метил» для застосування трансбуккально або сублінгвально. Метилтестостерон доступний у формі таблеток для перорального застосування по 2, 5, 10 та 25 мг. Він також був доступний у комбінації з естрогенами у вигляді естерифікованих естрогенів/метилтестостерону (0,625 мг/1,25 мг, 1,25 мг/2,5 мг) та кон'югованих естрогенів/метилтестостерону (0,625 мг/5,0 мг, 1,25 мг/10 мг).

Протипоказання Метилтестостерон слід застосовувати з обережністю жінкам та дітям, оскільки він може спричинити незворотну вірилізацію. Через свою естрогенність метилтестостерон також може прискорювати закриття епіфізарних шарів, і тим самим призводити до низького зросту у дітей та підлітків. Він може погіршити симптоми у чоловіків з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Метилтестостерон не слід застосовувати чоловікам з раком простати, оскільки андрогени можуть прискорювати прогресування пухлини. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з уже існуючою гепатотоксичністю через його власний потенціал гепатотоксичності.

Побічні ефекти Побічні ефекти метилтестостерону включають андрогенні побічні ефекти, такі як жирна шкіра, акне, себорея, посилений ріст волосся на обличчі та тілі, випадіння волосся на шкірі голови, підвищена агресивність та статевий потяг, спонтанні ерекції, а також естрогенні побічні ефекти, такі як чутливість грудей, гінекомастія, затримка рідини та набряки. У жінок метилтестостерон може спричинити частково незворотну вірилізацію, наприклад, поглиблення голосу, гірсутизм, кліторомегалію, атрофію молочних залоз та гіпертрофію м'язів, а також менструальні розлади та оборотне безпліддя. У чоловіків препарат також може спричинити гіпогонадизм, атрофію яєчок, та оборотне безпліддя при достатньо високих дозах.

Метилтестостерон іноді може викликати гепатотоксичність, наприклад, підвищення рівня печінкових ферментів, холестатичну жовтяницю, пеліоз печінки, гепатоми та гепатоцелюлярну карциному, при тривалому застосуванні. Він також може мати негативний вплив на серцево-судинну систему. Андрогенні анаболічні стероїди, такі як метилтестостерон, стимулюють еритропоез та підвищують рівень гематокриту, а у високих дозах можуть спричинити поліцитемію (надмірне вироблення еритроцитів), що може значно збільшити ризик тромботичних подій, таких як емболія та інсульт. При тривалому лікуванні андрогенні анаболічні стероїди можуть збільшити ризик доброякісної гіперплазії передміхурової залози та раку простати. З дуже високими дозами андрогенних анаболічних стероїдів можуть бути пов'язані насильницька та навіть смертельна поведінка, гіпоманія або манія, депресія, суїцидальні думки, марення та психоз.

Взаємодії Інгібітори ароматази можна використовувати для зменшення або запобігання естрогенним ефектам метилтестостерону, а інгібітори 5-альфа-редуктази можна використовувати для зменшення його вірилізуючих ефектів, і тим самим покращити співвідношення анаболічної та андрогенної активності та зменшити частоту андрогенних побічних ефектів.

Фармакологія

Фармакодинаміка Як андрогенний анаболічний стероїд, метилтестостерон є агоністом андрогенного рецептора, подібно до андрогенів, таких як тестостерон та дигідротестостерон. Він є субстратом для 5α-редуктази, як тестостерон, і тому аналогічно посилюється в так званих «андрогенних» тканинах, таких як шкіра, волосяні фолікули та передміхурова залоза, шляхом трансформації в більш потужний агоніст андрогенних рецепторів местанолон (17α-метил-дигідротестостерон). Таким чином, метилтестостерон має відносно низьке співвідношення анаболічної та андрогенної активності, з подібним співвідношенням до тестостерону (близько 1:1), і це робить його одним з найбільш андрогенних анаболічних стероїдів. Завдяки ефективній ароматизації в потужний та метаболізм-резистентний естроген метилестрадіол (17α-метилестрадіол), метилтестостерон має відносно високу естрогенність і, отже, потенціал для естрогенних побічних ефектів, таких як гінекомастія та затримка рідини. Препарат має незначну прогестогенну активність.

Через поєднання таких недоліків, як відносно низьке співвідношення анаболічної та андрогенної активності, надзвичайно висока естрогенність та потенційна гепатотоксичність (як і інші 17α-алкільовані андрогенні анаболічні стероїди), метилтестостерон не використовувався так широко, як багато інших андрогенних анаболічних стероїдів, ні в медицині, ні для покращення фізичної форми чи спортивних результатів.

Фармакокінетика

Всмоктування Метилтестостерон значно покращив біодоступність при пероральному застосуванні, та метаболічну стабільність порівняно з тестостероном. Ця різниця зумовлена метильною групою​​ C17α, яка призводить до стеричного перешкоджання, та запобігає метаболізму. Пероральна біодоступність метилтестостерону становить близько 70 %, і він добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Метилтестостерон також можна приймати трансбуккально або сублінгвально. Хоча метилтестостерон ефективний перорально, він є більш ефективним при інших непероральних шляхах застосування, які, імовірно, приблизно подвоюють його біодоступність, і потребують удвічі меншої пероральної дози.

Рівень метилтестостерону в крові при пероральному прийомі 1,25–2,5 мг на день у жінок становить від 20 до 30 нг/дл. Для порівняння з тестостероном, метилтестостерон є щонайменше таким же потужним, як і андрогенні анаболічні стероїди. Однак, через значне зниження рівня глобуліну, що зв'язує статеві гормони, і, отже, збільшення вільного незв'язаного тестостерону, спричиненого метилтестостероном, андрогенні ефекти можуть бути сильнішими, ніж ті, що відображаються лише рівнем метилтестостерону.

Розподіл Метилтестостерон має високий рівень зв'язування з білками (приблизно на 98 %). Препарат має низьку, але значиму спорідненість до глобуліну, що зв'язує статеві гормони, приблизно на 25 % до тестостерону та на 5 % до дигідротестостерону.

Метаболізм Біологічний період напіввиведення метилтестостерону становить приблизно 3 години (діапазон 2,5–3,5 години). Тривалість дії метилтестостерону згідно даних досліджень становить від 1 до 3 днів, і описується як відносно коротка серед андрогенних анаболічних стероїдів.

Виведення Метилтестостерон виводиться з організму на 90 % із сечею у вигляді кон'югатів та інших метаболітів, та на 6 % — з калом.

Хімічні властивості Метилтестостерон, також відомий як 17α-метилтестостерон або 17α-метиландрост-4-ен-17β-ол-3-он — це синтетичний 17α -алкільований андростановий стероїд та похідне тестостерону, що відрізняється від нього лише наявністю метильної групи в положенні C17α. Близькими синтетичними спорідненими сполуками до метилтестостерону є метандієнон (17α-метил-δ1-тестостерон) та флуоксиместерон (9α-фтор-11β-гідрокси-17α-метилтестостерон).

Похідні метилтестостерону Метилтестостерон та етилтестостерон (17α-етилтестостерон) є батьківськими структурами всіх 17α-алкільованих андрогенних анаболічних стероїдів. Основні 17α-алкільовані андрогенні анаболічні стероїди включають похідні тестостерону флуоксиместерон, метандієнон (метандростенолон) та метилтестостерон, а також похідні дигідротестостерону оксандролон, оксиметолон та станозолол.

Синтез Хімічний синтез метилтестостерону з дегідроепіандростерону з метандріолом як проміжним продуктом відбувається наступним чином :

Повідомлялося про новіший спосіб синтезу, у якому як вихідну речовину використовують андростендіон.Gan Hongxing, et al. CN106397520 (2017 to Hunan Kerey Pharmaceutical Co Ltd).

Історія Метилтестостерон вперше був синтезований у 1935 році разом з метандріолом та местанолоном. Це був другий синтетичний андрогенний анаболічний стероїд, розроблений після местеролона (1α-метил-ДГТ) у 1934 році, і перший синтезований 17α-алкільований андрогенний анаболічний стероїд. Препарат розпочав застосовуватися в медичній практиці в 1936 році.

Суспільство та культура

Назви Метилтестостерон — це міжнародна непатентована назва та його генерична назва. Метилтестостерон також відомий під своєю колишньою розробницькою кодовою назвою «NSC-9701».

Торгові марки