Спала

Спала – присілок у Лодзинському воєводстві, Томашовського повіту, гміни Іновлудз.

Положення Поселення розташоване у східній частині Лодзинського воєводства, приблизно за 7 км на захід від Іновлодзя. Через село проходить національна дорога № 48. Через село протікає річка Пілиця.

Історія

Перша Польська Республіка Історія Спали сягає початку XVII століття. У XVIII столітті почалася експлуатація спалівських лісів. Деревину використовували для виробництва деревного вугілля та смоли, а також як паливо для промислових підприємств поблизу, таких як виплавка заліза в плавильних печах у Томашові Мазовецькому та випалювання вапна. Частину деревини сплавляли по річці Пілиця до Вісли. Документи кінця XVIII століття та початку XIX століття свідчать про те, що поблизу Спали існувало поселення під назвою Віндуга, місцезнаходження якого донині залишається загадкою – пілічські плисаки (ориле) жили біля річки, часто утворюючи скупчення, а однією з характерних назв плисацьких сіл була Віндуга (на півдорозі між Сулеювом та Пшедбужем, на річці Пілиці, є однойменне село). У XVIII столітті в Спалі існувало млинарське поселення, яке стало початком курорту.

Інвентаризація (огляд інвентаризації королівських маєтків) у Ленчицькому воєводстві 1789 року показує, що поблизу Спали було три млинарські поселення. Вони розташовувалися поблизу водяних млинів, ймовірно, на річці Гач. Два з цих поселень — це сучасні Спала та Коневка, за порушення королівських привілеїв, якими користувалися млинарі на річці Гач. У скарзі вказується, що в Спалі у другій половині XVIII століття існували млин та Валяльня (пристрій для згущення тканин).

Після Другого поділу Польщі в 1793 році Іновлудз разом зі Спальськими лісами перейшов під владу Пруссії. У 1819 році млин і валяльню успадкував Кацпер Спала. Новий власник невдовзі заснував лісопилку, одночасно збудувавши будівлі з кімнатами для кількох робітників. У 1864 році поселення занепало в економічному плані, ймовірно, внаслідок Січневого повстання. Зайдлер, підприємець з Томашова, подав заявку на оренду землі. Він мав намір створити там залізообробний завод.

З 10 по 18 вересня 1876 року спадкоємець російського престолу, царевич Олександр, пізніше цар Олександр III, полював у лісах. Гостей розмістили в монастирі Святої Анни в Смардзевиці, а їхнім господарем був завзятий мисливець, настоятель парафії Святого Мартина в Білобжегах Опочинських, отець Людвік Жмудовський.

У 1884 році було збудовано дерев'яний палац за проектом краківського архітектора Леона Мікуцького. Одна з кімнат мисливського будиночка «Спала» була повністю оздоблена оленячими рогами, а її меблі були виготовлені з оленячого рогу. Мисливські трофеї були позначені табличками з датою полювання та відповідним номером, наприклад, «A.III.», «M.II.» або «W.II.», що позначало ім'я мисливця (відповідно: Олександр III Романов, Микола II Романов, Вільгельм II Гогенцоллерн). Поруч були побудовані казарми для козацької сотні та роти єгерів, офіцерська їдальня та гостьові будинки. У 1890 році було збудовано водонапірну вежу. Близько 1900 року було збудовано ще два готелі для царських гостей (зараз там розташовані будинки відпочинку «Рогач» та «Дзік»).

Вся резиденція займала велику площу. Спочатку ним керував маркграф Зигмунт Анджей Велопольський, а з 1888 року — Ігнацій Боньча-Модзелевський, царський єгер у князівстві Лович зі штаб-квартирою у Спалі. Під його командуванням перебували єгері, які виконували роль лісової охорони. Їхні обов'язки включали захист і годівлю дичини, винищення хижаків та забезпечення їжею для столу. Вхід до лісу та на територію резиденції був заборонений. Царську родину охороняла козацька сотня. Щоб забезпечити спокій царських гостей, кілька сіл було виселено з території Спали. Землі були відновлені лісами. Мешканців переселили до району Нагоржиць (у той час були засновані хутори Мале Свольшевіце та Дуже).

Серед пам'яток царської епохи у Спалі — пам'ятний камінь на місці, де Олександр III підстрелив свого першого оленя (вал Святого Губерта), будинки відпочинку «Рогач» та «Дзік», а також гарна дерев'яна хатинка лісника (сьогодні музей).

Під час Першої світової війни Спала опинилася в німецькій окупації. Тут було створено великий військовий шпиталь. Навколишні ліси зазнали хижацького землеробства. Любохненське лісництво втратило майже 50% свого деревостану з 1913 року. Однак саме в той час було збудовано залізничну лінію Спала — Томашув (її будівництво було завершено в 1916 році). Під час відступу в 1918 році німці вкрали все обладнання палацу та зруйнували або знищили багато будівель резиденції.

Друга Польська Республіка Після здобуття Польщею незалежності Спалу мали перетворити на резиденцію Юзефа Пілсудського, який кілька разів зупинявся тут під час свят у 1921 та на початку 1922 років. У 1922 році Спала була визначена літньою резиденцією президентів Республіки Польща. Станіслав Войцеховський долучився до її відновлення. За його наказом інженер Казімеж Скоревич збудував у 1923 році на місці колишніх казарм дерев'яну каплицю в закопанському стилі, яку довгий час називали Каплицею Президентів Республіки Польща. Королева Польської Корони. Президент Ігнацій Мосцицький, великий ентузіаст полювання, часто зупинявся в Спалі. Він запровадив звичай святкування щорічного загальнонаціонального свята врожаю у Спалі. Перше польське центральне свято врожаю відбулося тут 28 серпня 1927 року.. Присутніми були близько 10 000 гостей. Для цього святкування в 1928 році було збудовано стадіон, а пізніше спортивний зал місткістю 38 000 місць.

У 1928 році до Спали з Варшави було перевезено статую зубра, відлиту в 1860 році — нинішнього символу Спали. Доля цього пам'ятника пов'язана з Біловежею, де його спочатку встановили (наразі існує його точна копія). Пам'ятник було вивезено з Біловежжя вглиб Росії у 1915 році, після повернення до Польщі він стояв у дворі Королівського замку у Варшаві, а до Спали його перевезли за наказом президента Ігнація Мосцицького.

У 1935 році у Спалі під патронатом Президента Республіки Польща відбувся Польський скаутський зліт з нагоди 25-ї річниці Польського скаутського товариства.

Друга світова війна 25 вересня 1939 року указом Адольфа Гітлера було створено Верховне військове командування «Схід» (т. зв. Оберост) зі штаб-квартирою у Спалі. У жовтні NDW очолив генерал. полковник Йоганнес Бласковіц, приймаючи капітуляцію Варшави 28 вересня. Після організаційних змін, які німці запровадили у військовій адміністрації окупованих територій, з липня 1940 року тут розміщувалося військове командування Генерал-губернаторства (Militärbefehlhaber im Generalgouvernement). У той час у цьому районі було збудовано потужні військові укріплення – величезні залізничні бункери були побудовані в сусідніх Єлені та Коневці. Деякий час тут також розміщувалося командування та частина штабу групи армій «Центр», яка брала участь в операції «Барбаросса».

З перших місяців окупації у Спалі діяла розвідувальна служба Союзу збройної боротьби. Його організував серед лісівників Роман Воєвудзкі – керівник групи розвідки Томашув-Мазовецького району ZWZ. Керівником розвідки в Спалі був Ігнацій Стадзінський. До роботи він залучив свого сина Альфреда, родини Поборців та Кабанів, а також Стефана Домбровського. У жовтні 1941 року польський форпост був ліквідований гауптштурмфюрером СС Петером Махером за допомогою зрадника – окружного ад'ютанта Генріка Новака, кодове ім'я: «Шелонговський», якого було вбито за вироком військового суду Польської підпільної держави. Усі заарештовані також загинули. Сьогодні в Будинку пам'яті боротьби та мучеництва лісників та лісорубів можна побачити спеціальну виставку. Поруч стоїть пам'ятник, відкритий у 1982 році, виготовлений Володимиром Владикою. У 1945 році, після відступу німців, президентський палац спочатку був майже повністю розграбований місцевим населенням, а потім, після вступу росіян, спалений ними як царська реліквія. Сьогодні від палацу залишилися лише обриси фундаменту.

Нещодавня історія За часів Польської Народної Республіки Спала була перетворена на курорт для працівників FWP, місце проведення спортивних змагань та навчальний та зустрічний центр для різних спеціальностей. У 1975–1998 роках місто адміністративно належало до Пйотрківського воєводства.

У 1970-х роках У селі діяло державне сільськогосподарське господарство «Спала»..

1-ша половина 70-ті 20 століття, у лісах Спала, на північ від села Коневка, у густому лісі, було створено Рекреаційний центр Апарату Ради Міністрів у Коневці. У 1981 році його було передано LOT для використання як навчально-оздоровчий центр, але він не виявився успішним у цій ролі. Об'єкт було знесено у 2011 році.

1 травня 1985 року варшавський архієпископ кардинал Юзеф Глемп заснував парафію Богоматері Королеви Польської Корони у Спалі.

У 1992 році поруч із церквою було збудовано польову церкву Армії Крайової. Його головним акцентом є Хресна дорога, виготовлена з дерева доглядачем Будинку пам'яті – Мечиславом Лісовським, яка називається Хресною дорогою Армії Крайової. У 2000 році, після 62-річної перерви , у Спалі відновили президентське свято врожаю. З 2005 року, з травня по жовтень, кожної другої неділі, проводяться Спальські ярмарки антикваріату та народних ремесел. У 2007 році захід було визнано найкращим туристичним продуктом 2007 року. Захід організовано Робертом Папісом.

Пам'ятники Згідно з реєстром пам'яток Національної ради спадщини Польщі до списку пам'яток включено такі об'єкти:

каплиця Богоматір Королева, дерев'яна, 1922, реєстраційний номер. : 418 від 16/04/1991 палацовий парк, поруч із палацом Президента Республіки Польща, 19 століття , реєстраційний номер : 1/PI-1/50 від 29.01.1950 залізобетонний міст через річку Піліца, на дорозі до Цебловіце, 1936, реєстраційний номер : 407 від 19.10.1989, названий 10 квітня 2011 року, у першу річницю катастрофи польського Ту-154 під Смоленськом, на честь генерала. Зброя Тадеуша Бука бункер у Коневці (приблизно 3 км на північ від Спали)

Музей під відкритим небом річки Пілиця в Томашові-Мазовецькому також включає:

металеві стовпи від вхідної брами до царської резиденції будівля приватного туалету королівської родини гауптвахта часів Другої Польської Республіки

Населення +Демографічні дані станом на 31 березня 2011 року Усі У допрацездатному віці У працездатному віці У пострепродуктивному віці Чоловіки 238 52 156 30 Жінки 201 41 136 69 Усі 484 93 292 99

Примітки

Посилання

Туристичний портал Spała: klapa.pl Архівні краєвиди міста в бібліотеці Полони