20-й уланський полк короля Вільгельма I (2-й Вюртемберзький) — кавалерійський полк Вюртемберзької армії. Його історія бере початок від кавалерійського полку, сформованого у Вюртемберзі 1809 року. Упродовж своєї історії полк неодноразово реорганізовувався та змінював назву. У 1871 році він увійшов до складу Німецької армії як вюртемберзький уланський полк та отримав загальнонімецьку полкову нумерацію. Полк брав участь у війнах і кампаніях Вюртемберзької армії та Німецької імперії. У 1916 році, під час Першої світової війни, був розформований, а його ескадрони розподілено між різними піхотними дивізіями.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie- Regimenter : 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild. с. 120—124

Історія формування

24 липня 1809 року король Фрідріх I Вюртемберзький наказав сформувати в Людвіґсбурзі драгунський полк із наявного кавалерійського резерву. Першим командиром полку був призначений підполковник фон Массенбах. Полк розмістили в Людвігсбурзі. 11 жовтня 1809 року король призначив кронпринца Вільгельма шефом полку, на честь якого він і отримав свою назву. У січні 1810 року полк став гарнізоном у Мергентхаймі. 28 травня 1810 року він отримав нову назву — 5-й кавалерійський полк драгунів кронпринца (), а 5 листопада 1810 року був переведений до нових місць дислокації — Кірхгайма та Нюртінгена, звідки згодом передислокувався до Есслінґена. 4 грудня 1814 року полк перейменували на 3-й кавалерійський полк драгунів кронпринца (). За короля Вільгельма I у 1816 році його назву було змінено на 3-й полк вершників (). У 1817—1866 роках полк неодноразово змінював місця дислокації між Людвіґсбурґом, Есслінґеном та Ульмом, перш ніж остаточно осісти в Людвіґсбурзі.

У 1866 році на престол вступив король Карл. Полк отримав назву 3-й полк вершників короля Вільгельма ().

Після повернення з походу 1870 — 71 років полк був перетворений на уланський, і 18 грудня 1871 року отримав назву 2-й Вюртемберзький уланський полк короля Вільгельма № 20 (). У грудні 1874 року його назву змінили на Уланський полк короля Вільгельма (2-й Вюртемберзький) № 20 (). Після вступу на престол короля Вільгельма II у 1891 році королеву Шарлотту Вюртемберзьку було призначено шефом полку.

Найвищим наказом від 6 листопада 1891 року було встановлено, що остаточною назвою полку має бути Уланський полк короля Вільгельма I (2-й Вюртемберзький) № 20 ().Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie-Regimenter: 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild, с. 120.

Бойовий шлях

Полк уперше взяв участь у бойових діях під час кампанії 1814 року проти Франції на боці союзників — Австрії, Пруссії та Росії. Переможні бої, в яких він брав участь, відбулися біля Бар-сюр-Оба та Арсі-сюр-Оба. 2 квітня 1814 року полк пройшов через Париж. 20 червня 1814 року він повернувся до свого гарнізону в Есслінґені.

Повернення Наполеона I з Ельби в березні 1815 року зумовило необхідність нового походу проти Франції. Спочатку 8 травня 1815 року полк просунувся до Рейну, а після отримання звістки про перемогу під Ватерлоо 21 червня 1815 року вступив на територію Франції. 26 листопада 1815 року полк знову повернувся до Есслінґена.

Під час кампанії 1866 року між Пруссією та Австрією полк виступив проти Пруссії у складі VIII союзного армійського корпусу. На лінії Таубер відбулося зіткнення з прусською Майнською армією, під час якого вюртемберзькі війська 24 липня 1866 року зазнали поразки поблизу Таубербішофсгайма.

У кампанії 1870 — 71 років проти Франції полк у складі вюртемберзької польової дивізії перебував під командуванням короля Пруссії та 4 серпня 1870 року перейшов Рейн біля Максау. 1-й та 2-й ескадрони просунулися до Вогезів. У складі III армії полк взяв участь у битві під Седаном 1 вересня 1870 року, після чого рушив до Парижа для його блокування. 28 січня 1871 року Париж капітулював.

Вранці 29 червня 1871 року в Штутгарті відбувся урочистий вступ вюртемберзьких військ після переможного завершення війни.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie-Regimenter: 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild, с. 122.

Однострій

Уланка із синього сукна, з обшлагами польського зразка; комір та обшлаги унтерофіцерів обшивалися срібним галуном; комір, обшлаги, парадний нагрудник, відвороти шапки, поля еполетів та погони — яскраво-жовтого (лимонного) кольору; металева фурнітура та ґудзики — білого кольору; чорна лакована уланська шапка з гербом, чорно-червоною кокардою та білим волосяним плюмажем; в унтерофіцерів верхня частина білого волосяного плюмажа мала чорно-червоне забарвлення, у офіцерів чорно-червоне забарвлення мала нижня частина плюмажа; на еполетах та погонах містився коронований вензель «W I» (Wilhelm I — Вільгельм I).

Перша світова війна

Після мобілізації полк виступив як дивізійна кавалерія 26-ї (1-ї Вюртемберзької) піхотної дивізії та брав участь у маневровій війні як на Західному, так і на Східному фронтах. До його основних завдань входили розвідка, охорона та підтримання зв'язку. Згодом для ведення окопної війни були залучені спеціалізовані стрілецькі підрозділи.

У складі 5-ї армії полк здійснив марш через Люксембург до Бельгії. Там він узяв участь у боях поблизу Лонгві та Лонгюїона 21–27 серпня 1914 року, а також у бойових діях уздовж річки Маас та в районі Аргоннського лісу. Надалі полк діяв у районах Лілля та Іпра.

У листопаді 1914 року полк було перекинуто на Східний фронт і підпорядковано 9-й армії Макензена. Тепер він виконував завдання з патрулювання та несення служби в окопах уздовж Вісли, на південному сході Східної Пруссії та вздовж річки Нарев. У вересні 1915 року 26-ту піхотну дивізію (1-шу Вюртемберзьку) передислокували до Південної Угорщини, де вона, діючи спільно з австро-угорськими військами, розпочала наступ на Сербію.

У середині грудня 1915 року полк повернувся на Західний фронт і до середини 1916 року займав позиції у Фландрії та поблизу Іпра. 7 липня 1916 року полк було розформовано, а його ескадрони розподілено між різними піхотними дивізіями. Надалі, аж до завершення війни, вони виконували функції дивізійної кавалерії у Верхньому Ельзасі, Лотарингії, на Сході в Україні та в Аргонському лісі.

У грудні 1918 року ескадрони окремо повернулися до Марбаха-на-Неккарі, де були демобілізовані та розформовані.

Традицію 20-го уланського полку згодом перейняв 1-й (Вюртемберзький) ескадронDie 1. Eskadron in der Königin-Olga-Kaserne in Ludwigsburg 18-го полку вершників в Людвіґсбурзі.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie-Regimenter: 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild, с. 124.

Джерела Bilder aus der Geschichte des Ulanen-Regiments König Wilhelm I. (2. Wttbg.) Nr. 20 von Frhr. Hiller v. Gaertringen, Stuttgart 1934 Tradition des ehem. Ulanen-Regiments König Wilhelm I. (2. Wttbg.) Nr. 20 von Eisenhart-Rothe und W. Beckmann, Berlin 1936

Примітки

Посилання Ulanen-.Regiment Nr. 20 (einschließlich Ersatz-Eskadron) (Bestand) // Deutsche Digitale Bibliothek. Landesarchiv Baden-Württemberg // Landesarchiv Baden-Württemberg. Ulanen-Regiment König Wilhelm I. (2. Württ.) Nr. 20 // Vestes Bellica.