Гянджинське ханство (; ) — монархічна держава, що існувала під сюзеренітетом Ірану та контролювала місто Гянджа й прилеглі території (нині — в межах Азербайджану) в період з 1747 до 1804 року.
Охоплювало території від хребта Муровдаг до річки Кура. Гянджинське ханство межувало з Шекінським, Карабаським, Ериванським ханствами, Газахським і Шамшадилським султанатами та Картлі-Кахетинським царством. Ханство адміністративно поділялося на Гянджинський, Самухський, Кюренбасанський, Шемкірський та Айримський магали (провінції, райони)Гянджинское ханство.
Ханством правили представники роду Зіядоґлу з тюркського племені Каджарів, які раніше обіймали посаду намісників Карабаху за часів правління іранської династії Сефевідів. Після смерті іранського шаха Надір-шаха (правив у 1736—1747 роках) Шахверді-хан Зіядоґлу захопив Гянджу за підтримки грузинських царів Теймураза II (правив у 1732—1762 роках) та Іраклія II (правив у 1744—1798 роках). Сплачуючи данину Карабаському ханству або Грузії, Шахверді-хан докладав усіх зусиль, щоб уберегти своє ханство від нападів сусідів.
У 1762 році він визнав владу правителя з династії Зендів — Карім Хана Занда (правив у 1751—1779 роках), який утвердив своє панування на більшій частині території Ірану. Після смерті Карім-хана в 1779 році відновився внутрішній хаос. У 1795 році Джавад-хан визнав владу правителя з династії Каджарів — Агі Мохаммеда Хана Каджара, чий вплив в Ірані на той час зростав.
Під час російсько-перської війни Росія, яка раніше підтримувала претензії Грузії на суверенітет над цим ханством, надавала першочергового значення володінню Гянджою. Генерал Павло Ціціанов неодноразово звертався до Джавад-хана із закликом визнати владу Росії, проте щоразу отримував відмову. 20 листопада 1803 року російські війська вирушили з Тифліса, а в грудні Ціціанов розпочав підготовку до облоги. Після потужного артилерійського обстрілу, 3 січня 1804 року о 5-й годині ранку, Ціціанов віддав наказ про штурм фортеці. Унаслідок запеклого бою російським військам вдалося захопити фортецю; Джавад-хан та його сини загинули.
Територію ханства Росія анексувала.
Гянджу перейменували на Єлизаветполь на честь дружини Олександра I — Єлизавети. У 1805 році імперський уряд офіційно скасував ханство й утворив Єлизаветпольський військовий округ. Нащадки династії Зіядоґлу-Каджарів у Російській імперії носили прізвище Зіядханових.
Див. також Хойське ханство Джунгарське ханство Османське вторгнення у західну Грузію (1703) Хронологія геополітичних змін (1701—1900) Гянджинська фортеця Дурранійська імперія Картлі-Кахетинське царство
Виноски
Джерела Ganja khanate Occupation of the Ganja Khanate ГЯНДЖИ́НСКОЕ ХА́НСТВО
Література
Azərbaycan xanlıqlarının qısa tarixi: Dərs vəsaiti/elmi red. C.M.Mustafayev, İ.M.Məmmədova ; rəyçilər F.R.Ağamalı, F.N.Məmmədov, R. H.İbadov.- Bakı: 2011.- 392 s. Atkin, Muriel (1980). Russia and Iran, 1780—1828. University of Minnesota Press. ISBN 978-0816609246. Barthold, W. & Boyle, J.A. (1965). «Gand̲j̲a». In Lewis, B.; Pellat, Ch. & Schacht, J. (eds.). The Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Volume II: C–G. Leiden: E. J. Brill. OCLC 495469475. Bournoutian, George (1976). The Khanate of Erevan Under Qajar Rule: 1795—1828. University of California. ISBN 978-0-939214-18-1. Swietochowski, Tadeusz (2004). Russian Azerbaijan, 1905—1920: The Shaping of a National Identity in a Muslim Community. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-52245-8. Рыжов К. В. Все монархи мира: Мусульманский Восток. XV—XX вв. (Справочник). — М.: Вече, 2004. — 544 с