Європейська конфедерація профспілок (ЄКП, ) — це профспілкова організація, що представляє інтереси працівників на європейському рівні. У своїй ролі європейського соціального партнера ЄКП виконує консультативну функцію при Європейській комісії, а також веде переговори щодо угод і робочих програм з європейськими роботодавцями. Вона координує національну та секторальну політику своїх членів із соціальних та економічних питань, зокрема в рамках інституційних процесів ЄС, включаючи європейське економічне управління та .

Історія ЄКП була заснована у 1973 році для координації та представництва працівників і їхніх профспілок на європейському рівні. Організація зростала в міру приєднання нових країн до ЄС.

Представництво та структура Наразі ЄКП представляє майже 45 мільйонів працівників по всій Європі і включає 94 національні конфедерації профспілок у 42 країнах, а також 10 Європейських профспілкових федерацій (ETUF). Вона має у своєму складі Жіночий комітет та Молодіжний комітет, які представляють інтереси цих двох груп відповідно.

Сьогодні генеральним секретарем організації є Естер Лінч, яку було обрано в грудні 2022 року. Президентом є Вольфганг Каціан (з Австрійської об'єднаної профспілки, ÖGB). Заступники генерального секретаря — Клаес-Мікаель Шталь та Ізабель Шоманн; конфедеративні секретарі — Джуліо Романі, Теа Ярц та Людовік Воє.

ЄКП координує діяльність 45 Міжрегіональних профспілкових рад (IRTUC), які організовують співпрацю профспілок через національні кордони в ЄС та захищають право на вільне пересування працівників. У співпраці з (ETUI), ЄКП створила UnionMigrantNet — мережу профспілкових контактних пунктів у державах-членах з метою надання допомоги мігрантам та їхнім сім'ям. Іншими профспілковими структурами, що діють під егідою ЄКП, є (Рада європейських спеціалістів та керівних працівників) та Європейська федерація пенсіонерів і літніх людей (FERPA).

Делегатський з'їзд (конгрес) ЄКП, який проводиться кожні чотири роки, затверджує та вносить зміни до статуту, визначає стратегію і загальну політику Конфедерації та обирає її керівний склад. Усі політики та заходи узгоджуються представниками членських організацій, які зберігають власну незалежність. 15-й конгрес відбувся у Берліні у травні 2023 року.

Місія та діяльність ЄКП заявляє, що її цілі включають просування , соціального захисту та рівних можливостей. Її діяльність зосереджена на трудових правах, стандартах життя та залученні громадян до демократичних процесів формування політики. На Паризькому конгресі 2015 року ЄКП узгодила Маніфест і Програму дій на чотири роки (до 2019 року). Ці документи зосереджені на трьох завданнях:

Сильна економіка, яка служить людям Сильніші профспілки заради демократичних цінностей та демократії на робочому місці Основа амбітних соціальних стандартів

Сильна економіка

ЄКП співпрацює з усіма керівними органами ЄС: Головуванням, Радою, Комісією та Парламентом. Її право представляти інтереси європейських працівників при формуванні макроекономічної політики та політики зайнятості ЄС закріплено в Договорі про ЄС. Вона бере участь у дворічних Тристоронніх соціальних самітах; реагує на пропозиції Європейської комісії; підтримує зв'язок з міжпартійною Інтергрупою депутатів у Європейському парламенті; і координує участь профспілок у низці дорадчих органів, включаючи тристоронні агентства ЄС з професійного навчання (CEDEFOP), поліпшення умов життя і праці (Eurofound), та безпеки і гігієни праці (EU-OSHA). Вона тісно співпрацює з Групою працівників в Економічному і соціальному комітеті.

На засіданнях Макроекономічного діалогу (MED), створеного у 1998 році, соціальні партнери обговорюють економічну політику з Радою ЄС з економічних та фінансових питань (ECOFIN), Європейським центральним банком (ЄЦБ) та Комісією. ЄКП прагне ширшої участі профспілок в економічному управлінні як на рівні ЄС, так і на національному рівні. ЄКП підтримує державні інвестиції, «зелену» економіку, справедливе оподаткування та якісні робочі місця для всіх. Вона виступає проти нестабільної зайнятості та політики жорсткої економії.

Сильніші профспілки

ЄКП сприяє колективним переговорам, соціальному діалогу та виробничій демократії. Таким чином вона сприяє розбудові потенціалу профспілок по всій Європі. Соціальний діалог між ЄКП та європейськими роботодавцями доповнює національні соціальні діалоги в державах-членах. ЄКП підтримує Європейські виробничі ради, а також консультації та участь працівників у прийнятті рішень. Міжгалузевий соціальний діалог ЄС був офіційно започаткований у 1985 році за підтримки тодішнього президента Комісії Жака Делора. Він пройшов три етапи: I – (1985–1991) Двосторонні заходи завершилися ухваленням резолюцій, декларацій та спільних висновків, які не мали обов'язкового характеру. II – (1992–1999) Угода між соціальними партнерами, підписана 31 жовтня 1991 року і згодом додана до Маастрихтського договору 1992 року у вигляді Соціального протоколу, дозволила європейським угодам соціальних партнерів набувати юридичної сили через рішення Ради. У 1997 році угоду було вписано в Амстердамський договір (статті 154 і 155 ДФЄС). Європейський соціальний діалог привів до впровадження трьох рамкових угод (про відпустку по догляду за дитиною у 1995 році — переглянуто у 2009 році; про роботу на умовах неповного робочого часу у 1997 році; та про строкові трудові договори у 1999 році) через Директиви ЄС. III – (1999–2005) У грудні 2001 року європейські соціальні партнери представили «спільний внесок» на Європейській раді в Лакені. Відповідно до угоди 1991 року (ст. 155 ч. 2 ДФЄС), це стало кроком до більшої незалежності та автономії соціального діалогу. З 2002 року соціальні партнери уклали автономні угоди про: Дистанційну роботу (2002) Стрес, пов'язаний з роботою (2004) Домагання та насильство на робочому місці (2007) Інклюзивні ринки праці (2010) Рамкові дії щодо безперервного розвитку компетенцій та кваліфікацій (2002), рамкові дії щодо гендерної рівності (2005) та рамкові дії щодо зайнятості молоді (2013). Вони впроваджуються самими соціальними партнерами на національному, регіональному рівнях та на рівні підприємств. Нова Багаторічна робоча програма соціальних партнерів діяла до 2017 року і передбачала угоду щодо активного старіння. У сфері колективних переговорів та політики заробітної плати ЄКП координує діяльність членських організацій з 1999 року. У 2012 році ЄКП також почала координувати участь профспілок в економічному управлінні ЄС та процесі Європейського семестру. Щороку ЄКП оновлює свої пріоритети та ініціативи щодо трудових відносин і розвитку заробітної плати з метою покращення умов праці та життя по всій Європі, досягнення кращої оплати праці для всіх працівників, забезпечення рівного ставлення, боротьби з нерівністю, підтримки розбудови потенціалу для здорових трудових відносин і просування колективних переговорів у всіх країнах ЄС. ЄКП виступає за цілісний підхід до залучення працівників, включаючи посилення прав на інформацію та консультації, участь у раді директорів у європейських формах компаній та підтримку Європейських виробничих рад. ЄКП наполягає на інформуванні та консультуванні працівників, зокрема, для завбачення змін або реструктуризації компаній (щоб скоротити втрати робочих місць), а також уздовж усього ланцюга субпідрядників.

Амбітні соціальні стандарти

ЄКП виступає за державні послуги, соціальний захист, гендерну рівність та стандарти охорони здоров'я і безпеки. Вона протистоїть дискримінації та соціальному демпінгу. ЄКП підтримує європейську соціальну модель, посилаючись на її роль у соціальній згуртованості та економічному зростанні.

ЄКП організовує прямі акції, включно з демонстраціями та кампаніями, і співпрацює з партнерами з громадянського суспільства для досягнення соціальної справедливості та прогресу для працівників і їхніх сімей по всій Європі. ЄКП визнана Європейським Союзом, Радою Європи та Європейською асоціацією вільної торгівлі як єдина представницька міжгалузева профспілкова організація на європейському рівні.

Виклики майбутнього

Під час свого конгресу в Парижі ЄКП обговорювала роль профспілкового руху в контексті глобалізації та політики жорсткої економії. Дискусію було розширено, щоб охопити майбутнє ЄС, який стикається з такими викликами, як надзвичайна ситуація з біженцями, Брекзит, зростання популізму та ксенофобії, а також масове невдоволення громадян і працівників своїми економічними та соціальними умовами. ЄКП розпочинає кампанії та акції, в тому числі за більш справедливу, сталу економічну модель, створення якісних робочих місць, та чесну торгівлю, вищу оплату праці та конвергенцію заробітних плат для європейських працівників, кращий захист для вразливих працівників, працівників із нестабільною зайнятістю та самозайнятих осіб, а також за більшу демократію на робочому місці, в економіці та в інституціях ЄС.

Членські організації Членська організаціяАбревіатураКраїнаOPZZПольщаEAKLЕстоніяÖGBАвстріяELAІспаніяSAKФінляндіяCATUSСербіяACV/CSCБельгіяADEDYГреціяCITUBБолгаріяPODKREPAБолгаріяCMTUМальтаDİSKТуреччинаKESKТуреччинаBSRBІсландіяKOZ SRСловаччинаHAK-İŞТуреччинаTÜRK-İŞТуреччинаAKAVAФінляндіяUNIOНорвегіяÉSZTУгорщинаYSНорвегіяSEKКіпрČMKOSЧехіяACДаніяFHДаніяCDLSСан-МариноDEOKКіпрLIGAУгорщинаCSDRРумуніяTALOЕстоніяSSMПівнічна МакедоніяSTTKФінляндіяFOR.U.MМальтаSZEFУгорщинаCFTCФранціяCFDTФранціяCGTФранціяFOФранціяCGSLB/ACLVBБельгіяOGBLЛюксембургCGTP-INПортугаліяABVV/FGTBБельгіяGWUМальтаUGT-PПортугаліяUGT-EІспаніяDGBНімеччинаGSEEГреціяMASZSZУгорщинаBHMІсландіяІсландська конфедерація праціASÍІсландіяNEZAVISNOSTСербіяNSZZПольщаNHSХорватіяICTUІрландіяCISLІталіяCGILІталіяUILІталіяLANVЛіхтенштейнLDFЛитваLPSK/LTUCЛитваLPSS (LDS)ЛитваLCGBЛюксембургKSSПівнічна МакедоніяFRĂȚIAРумуніяCNVНідерландиMOSzУгорщинаBNS (BMS)РумуніяCartel ALFAРумуніяUNSAФранціяFNVНідерландиLO-NНорвегіяCSdLСан-МариноZSSSСловеніяSACOШвеціяTCOШвеціяLO-SШвеціяSGBШвейцаріяTravail.SuisseШвейцаріяUSDAАндорраCC.OOІспаніяVCPНідерландиFZZПольщаTUCВелика БританіяTÜRK-SENКіпрSSSH/UATUCХорватіяUFTUMЧорногоріяLBASЛатвіяUSLСан-МариноUSMМонакоUSOІспаніяФедерація профспілок УкраїниФПУУкраїнаКонфедерація вільних профспілок УкраїниКВПУУкраїна

Генеральні секретарі та Президенти Генеральні секретаріEuropean Trade Union Confederation Archives; Instituut voor Sociale GeschiedenisBiographical dictionary of European labor leaders; A. Thomas Lane; British Library Cataloguing in Publication Data; 1995, ПеріодПрофспілка1973–1975, Бельгія1975–1976, Данія1976–1991, Люксембург1991–2003, Італія2003–2011, Велика Британія2011–20152015–2022, Італія2022–дотеперICTU, Ірландія ПрезидентиПеріодПрофспілка1973–1974, Велика Британія1974–1979, НімеччинаВім Кок1979–1982, Нідерланди1982–1985, Бельгія1985–1991DGB, Німеччина1991–1993TUC, Велика Британія1993–2003, Австрія2003–2007, Іспанія2007–2011, Швеція2011–2015, Іспанія2015–2019, Бельгія2019–2023, Франція2023–дотеперÖGB, Австрія

Див. також Конфедерація європейського бізнесу (BusinessEurope) Європейське трудове право Трудове право Франції

(Unió Sindical d'Andorra)

Примітки

Посилання

Архіви Європейської конфедерації профспілок (ЄКП), що зберігаються в Європейському університетському інституті - Історичні архіви Європейського Союзу.

Європейська соціальна модель Європейські соціальні партнери Європейська петиція за якісні державні послуги, доступні для всіх Солідарність в умовах економічної кризи. Виклики та очікування для європейських профспілок (Публікація Фонду імені Фрідріха Еберта для Конгресу ЄКП в Афінах 2011 року) Christophe Degryse (with Pierre Tilly), 1973–2013 : 40 years of history of the European Trade Union Confederation, European Trade Union Institute, 2013,