Ханги́ль () — корейська фонематична абетка. Її характерною особливістю є те, що літери абетки об'єднуються у групи, які приблизно відповідають складам.
Назва
Офіційні назви
Сучасна назва «хангиль» була запроваджена Чу Сігьоном 1912 року. Вона одночасно означає «велика писемність» давньокорейською і «корейська писемність» сучасною корейською мовою. Ханчею цю назву записати не можна, хоча перший склад, хан (한), що використовується в значенні «корейський», може бути записаний як 韓. Склад 글 у свій час виник від ієрогліфа 契, але зараз у такому вигляді записаний бути не може, оскільки натуралізувався в корейській мові. В Північній Кореї поширена назва «чосонгиль» (кор. 조선글), що відповідає іншій назві країни. Деякі вчені вважають, що первинно алфавіт називався «хунмін чоним» (кор. 훈민정음, 訓民正音)
Інші назви Чосонгиль (조선글), «чосонське письмо» — використовується у Північній Кореї у зв'язку з прийнятою самоназвою Кореї — «Чосон» (조선). Урігиль (우리글), «наше письмо» — назва, яка використовується і в Північній, і в Південній Кореї.
До початку ХХ століття в літературі хангиль практично не використовувалася, вважалася занадто простою. Замість неї використовували ханчу — письмо, що базується на китайських ієрогліфах. Літературна еліта Кореї називала хангиль зневажливо: Онмун (кор. 언문, 諺文; «народне письмо»). Амгиль (암글; «жіноче письмо»). 암, можливо, походить від ієрогліфа 陰, інь, який у позиції перед іменником означає жіночий рід. Ахеткиль або Ахегиль (아햇글 або 아해글; «дитяче письмо»).
Проте ці назви нині вважаються застарілими. Ханча рідко використовується в Південній Кореї і практично не вживається в Північній.
Історія Першою і довгий час єдиною писемною мовою в Кореї була китайська.
За часів держави Корьо було розроблено систему письма «хянчхаль» [] 향찰 / 鄕札 (місцеві літери) з метою запису корейських текстів китайськими ієрогліфамиDer Große Brockhaus in zwölf Bänden. F. A. Brockhaus, Wiesbaden 161979, Bd. 6, S. 454; Iksop Lee, S. Robert Ramsey: The Korean Language. State University of New York Press, 2000, S. 48ff..
Міністр Соль Чхон (薛聰) близько 692 року винайшов, чи скоріше систематизував, адміністративний шрифт «Ріду»Der Große Brockhaus in zwölf Bänden. F. A. Brockhaus, Wiesbaden 161979, Bd. 6, S. 454; Florian Coulmas: The writing systems of the world. Wiley-Blackwell, 1991, S. 116f.; Florian Coulmas: The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems. Wiley-Blackwell, 1999, S. 225; Seung-Bog Cho: On Idu. In: Rocznik Orientalistyczny 46:2 (1990), S. 23–32.. Цією системою записували переважно власні імена, пісні та вірші, а також маргіналії (нотатки на берегах) в китайськомовних текстах. Корейські слова записувалися або китайськими знаками з подібним значенням за принципом ребуса, або китайськими знаками, що мали подібну вимовуHo-min Sohn: The Korean language. Cambridge University Press, 2001, S. 124.
У XIII столітті використовувалася система спрощених китайських ієрогліфів, яка називалася «куґьоль» [] 구결 / 口訣 або «тхо» [] 토 / 吐 й слугувала для нотаток на берегах китайських текстів або для фонетичного відтворення корейських складівPunghyun Nam: On the Relations Between Hyangchal and Kwukyel. In: Young-Key Kim-Renaud (Hg.): Theoretical Issues in Korean Linguistics. Center for the Study of Language and Information, 1994, 419—423; Insup Taylor, Martin M. Taylor: Writing and literacy in Chinese, Korean, and Japanese. John Benjamins, 1995, S. 106; Florian Coulmas: The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems. Wiley-Blackwell, 1999, S. 273, 280; Iksop Lee, S. Robert Ramsey: The Korean Language. State University of New York Press, 2000, S. 51f.; 구결학회 www.kugyol.or.kr..
Абетка хангиль з 17 приголосних та 11 голосних була створена корейськими вченими в 1443 році на замовлення четвертого короля династії Чосон Седжона Великого. Хангиль, подібно до індійських різновидів писемності, є фонетичним (кожному звукові відповідає свій знак). Форма знаків була розроблена незалежно від інших алфавітів, проте деякі з них схожі на знаки деванагарі.
За легендою король Седжон винайшов візуальне вирішення знаків після огляду заплутаної риболовецької сіті, проте ці спекуляції було спростовано після виявлення в 1940 році документу від 1446 року «Хунмін Чонім Хере» («Пояснення і приклади „Хунмін Чонім“»). Цей документ пояснює дизайн букв, що позначають приголосні звуки, з позицій фонетики артикуляції, а дизайн літер, що позначають голосні, — з позицій філософії інь і ян і гармонії голосних.
Король Седжон пояснював, що він створив нову писемність тому, що корейська мова відрізняється від китайської, і використанню китайських ієрогліфів дуже важко навчитися простому людові. У той час грамоті виучувалися лише чоловіки, що належали до аристократичного прошарку суспільства («янбани»), а більшість корейців були неписьменні. Хангиль зустрів серйозний опір з боку літературної еліти, яка визнавала лише ханчу як писемність. Типовий приклад такого опору — протест Чхве Маллі та інших конфуціанських філософів у 1444 році.
Проєкт створення алфавіту було закінчено в кінці 1443 — початку 1444 року, і він був опублікований 1446 року під назвою «Хунмін Чонім» («Повчання народові про правильні звуки»). Алфавіт було названо за назвою цієї книги. Дата виходу в світ «Хунмін Чонім», 9 жовтня, святкується як День хангилю в Південній Кореї. Північнокорейський аналог святкується 15 січня. Паралельно до «Хунмін Чонім» з'явився коментар «Пояснення і приклади правильних звуків для навчання народу» (訓民正音解例). Обидві книги було написано китайською мовою.
Першою книгою, що була написана новою абеткою, стала збірка «Пісні дракона, що летить з неба» (龍飛御天歌), в якій оспівано заснування династії Чосон:Ho-min Sohn: The Korean language. Cambridge University Press, 2001, S. 136.
1449 року була надрукована металевими літерами перша книга абеткою хангиль, але вона не збереглася.
Пізніше уряд країни охолов до хангилю. Йонсангун, десятий король династії Чосон, 1504 року заборонив вивчення хангиля і наклав заборону на використання хангиля як канцелярського письма, а король Чунджон в 1506 році скасував міністерство Онмун (народного письма). Згодом хангиль використовувався переважно жінками та людьми, що не знали китайської.
У кінці XIX століття після спроб Японії поширити свій вплив на Корейському півострові в країні піднявся національний рух. Хангиль став національним символом. Після реформи Кабо (кор. 갑오 개혁, 甲午改革) в 1894 році хангиль вперше з'явився в офіційних документах. Після анексії Кореї Японією в 1910 році хангиль стали викладати в школах при протидії японській окупації, що проводила політику культурної асиміляції. Проте згодом, в роки японського колоніального правління, хангиль став стандартною мовою публікацій, наприклад, стандартна система хангиля від 29 жовтня 1933 року. 1940 року була опублікована система транскрибування хангиля на інші мови. В цей час корейська писемність була сумішшю ханчі й хангиля, на зразок змішаної японської системи, — лексичне коріння записувалося на ханчі, а граматичні форми на хангилі.
Після здобуття незалежності від Японії 1945 року Корея стала використовувати хангиль як офіційне письмо. Змішана система з тих пір здала позиції. Сьогодні вкраплення на ханчі можна знайти в заголовках газет, гаслах, назвах ресторанів.
У середині 1950-х років професор О. О. Холодович розробив систему транскрипції хангиля з використанням кирилиці. Незабаром ця система була доопрацьована радянським і російським кореєзнавцем Львом Концевичем і дістала назву Система Концевича.
Форма чамо
Приголосні
У таблиці нижче подано приголосні з транскрипцією Концевича (Кон.), Макк'юна-Райшауера- (MR), Єльською транскрипцією (Yale) та за «новою романізацією» (RR), запровадженою Південнокорейським міністерством культури й туризму. Літера Фонема Назва Кон. MR Yale RR Написання ㄱ // 기윽 кіик 기역 , кійок к / г k / g k g / k ㄴ // 니은 ніин н n n n ㄷ // 디읃 тіит 디귿 , тігит т / д t / d t d / t ㄹ // 리을 ріиль р / ль r / l l r / l ㅁ // 미음 міим м m m m ㅂ // 비읍 піип п / б p / b p b / p ㅅ // 시읏 сіит 시옷 сіот с s s s ㅇ // (/Ø/) 이응 іин – / н – / ng – / ng – / ng ㅈ // // 지읒 чіит ч / дж ch / j / t c j / t ㅊ // // 치읓 чхіит чх ch’ / t ch ch / t ㅋ // 키읔 кхіик кх k’ / k kh k ㅌ // 티읕 тхіит тх t’ / t th t ㅍ // 피읖 пхіип пх p’ / p ph p ㅎ // 히읗 хіит х / — h / — h h / — ㄲ // 된기윽 твенгіик 쌍기역 ссангіджок кк / к kk / k kk kk / k ㄸ // 된디읃 твендіит 쌍디귿 ссандігит тт / т tt / t tt tt / t ㅃ // 된비읍 твенбіип 쌍비읍 ссанбіип пп / п pp / p pp pp / p ㅆ // 된시읏 твенсіит 쌍시옷 ссансіот сс / т ss / t ss ss / t ㅉ // // 된지읒 твенджіит 쌍지읒 ссанджіит чч / т cch / t cc jj / t У таблиці наведено послідовність, яка прийнята у Північній Кореї.
У Південній Кореї використовуються різні послідовності абетки. Всі вони базуються на такій схемі: ㄱ (ㄲ) ㄴ ㄷ (ㄸ) ㄹ ㅁ ㅂ (ㅃ) ㅅ (ㅆ) ㅇ ㅈ (ㅉ) ㅊ ㅋ ㅌ ㅍ ㅎ ‹› (‹›) ‹› ‹› (‹›) ‹› ‹› ‹› (‹›) ‹› (‹›) ‹›/‹Ø› ‹› (‹›) ‹› ‹› ‹› ‹› ‹›
Голосні
Голосні та їхні поєднання не мають окремих назв. Довжина голосних у корейській мові важлива для розрізнення значень слів, проте на письмі довжина голосних не передається. Літера Фонема MR Yale RR Написання ㅏ / a a a ㅑ / ya ya ya ㅓ / ŏ e eo ㅕ / yŏ ye yeo ㅗ / o o o ㅛ / yo yo yo ㅜ / u wu u ㅠ / yu yu yu ㅡ / ŭ u eu ㅣ / i i i ㅐ / ae ay ae ㅒ / yae yay yae ㅔ / e ey e ㅖ / ye yey ye ㅚ / oe oy oe ㅟ / ue wi wi ㅢ / ŭi uy ui ㅘ / wa wa wa ㅝ / wŏ we wo ㅙ / wae way wae ㅞ / we wey we
У таблиці наведено послідовність літер, яка прийнята у Північній Кореї, тоді як у Південній Кореї використовується така послідовність:Samuel E. Martin: Reference Grammar of Korean. A Complete Guide to the Grammar and History of the Korean Language. Tuttle Publishing, 2006, S. 21f.
ㅏ ㅐ ㅑ ㅒ ㅓ ㅔ ㅕ ㅖ ㅗ ㅘ ㅙ ㅚ ㅛ ㅜ ㅝ ㅞ ㅟ ㅠ ㅡ ㅢ ㅣ ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹› ‹›
Склад абетки
Елементи хангиля називаються чамо (, 字母) або нассорі (). Ча (з цзи) означає «буква», а мо (з му) перекладається як «мама». Чамо — основні блоки, з яких побудована корейська писемність.
Всього існує 51 чамо, 24 з яких еквівалентні буквам звичайного алфавіту. Інші 27 чамо є комбінаціями з двох або трьох букв (диграфи і триграфи). З 24 простих чамо чотирнадцять є приголосними (чаим, , 子音 «дитячі звуки»), а останні десять є голосними (моим, , 母音 «материнські звуки»). З шістнадцяти диграфів п'ять сильних приголосних утворюються зі здвоєних простих приголосних (див. нижче), а останні одинадцять формуються з різних букв. Десять голосних чамо з'єднуються в одинадцять дифтонгів. Далі даний повний склад алфавіту: 14 простих приголосних: ㄱㄴㄷㄹㅁㅂㅅㅇㅈㅊㅋㅌㅍㅎ, а також застарілі ㅿㆁㆆㅱㅸㆄ 5 подвійних приголосних: ㄲㄸㅃㅆㅉ, а також застарілі ㅥㆀㆅㅹ 11 диграфів: ㄳㄵㄶㄺㄻㄼㄽㄾㄿㅀㅄ, а також застарілі ㅦㅧㅨㅪㅬㅭㅮㅯㅰㅲㅳㅶㅷㅺㅻㅼㅽㅾㆂㆃ і застарілі триграфи ㅩㅫㅴㅵ 10 простих голосних: ㅏㅓㅗㅜㅡㅣㅑㅕㅛㅠ, плюс застарілі ㆍ 11 дифтонгів: ㅐㅒㅔㅖㅘㅙㅚㅝㅞㅟㅢ, плюс застарілі ㆎㆇㆈㆉㆊㆋㆌ
Приголосні ㅊ (чхіит), ㅋ (кхіик), ㅌ (тхіит), і ㅍ (пхіип) є придиховими похідними від ㅈ (чіит), ㄱ (кійок), ㄷ (тігит) і ㅂ (піип) відповідно.
Подвійні букви: ㄲ (ссангійок: ссан- 쌍 «подвійний»), ㄸ (ссандігит), ㅃ (ссанбіип), ㅆ (ссансіот) і ㅉ (ссанджіит). Подвійне чамо використовується для позначення не здвоєного, а підсиленого звука.
Письмове позначення чамо
Зовнішній вигляд літер хангиля було розроблено на науковій основі.
Для прикладу, приголосна чамо ㅌ (придихове т, [tʰ]) складається з 3 горизонтальних ліній, кожна з яких має свій зміст: верхня показує, що ㅌ — проривний звук, як і ㄱ (к / ґ), ㄷ (т / д), ㅂ (п / б), ㅈ (ч / дж), кожна з яких має таку лінію (остання буква — це африкат); середня лінія показує, що ㅌ належить до придихових приголосних, як і ㅎ (х), ㅋ (кх), ㅍ (пх), ㅊ (чх), які також мають таку лінію; зігнута нижня лінія показує, що ㅌ належить до корональних звуків, як і ㄴ (н), ㄷ (т / д), і ㄹ (л / р). Дві застарілі приголосні, ᇰ і ᇢ, мають подвійний звуковий вияв і складаються з двох елементів, поставлених на письмі один над одним для того, щоб представити ці два звукових вияви: задньоязиковий н ([ŋ]) / німий звук для ᇰ і [m]/ [w] для ᇢ.