Велика частина Філіппін, в тому числі північний Лусон, є складовою частиною Філіппінського рухомого пояса, на півдні обмеженого Плитою Молуккського моря, Сундською плитою на південному заході і Південно-Китайським морем на заході і північному заході, Плитою Філіппінського моря на сходіRangin and Pubellier (1990) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p140 ff, на півночі закінчується в східній частині Тайваню, в зоні активних зіткнень між Північно-Лусонським жолобом і Південно-Китайською платформоюClift, Schouten and Draut (2003) in Intra-Oceanic Subduction Systems: Tectonic and Magmatic Processes, ISBN 1-86239-147-5 p84-86. Філіппінський рухомий пояс також називається Філіппінською мікроплитоюHashimoto, M, ed., (1981) Accretion Tectonics in the Circum-Pacific Regions, ISBN 90-277-1561-0 p320, а також Пояс Тайвань-Лусон-Міндоро Nicolas Pinet and Jean Francois Stephan (1989) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p165.
Філіппінський рухомий пояс є файним прикладом акреційної призми.
Хоча вони є частинами Республіки Філіппіни, Палаван з Каламіанськими островами, Сулу й півострів Замбоанга на заході Мінданао, є вершинами двох виступів Сундської плити. Вона тут має зіткнення з Філіппінським рухомим поясом. Жолоб Сулу є межею мікроблока Сулу і мікроблока Палаван. Палаванський жолоб є межею субдукції між Палаванським мікроблоком та плато островів Спратлі Південно-Китайського моряRangin and Pubellier (1990) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p148. Палаван/Каламіанська острівна дуга з 1981, відома як Палаванський блок і Палаванський мікроконтинентHashimoto, M, ed., (1981) Accretion Tectonics in the Circum-Pacific Regions, ISBN 90-277-1561-0 p303, а з 1989, як Палаванський мікроблокNicolas Pinet and Jean Francois Stephan (1989) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p167 Fig 1, p175, p177.
Філіппінський рухомий пояс межами на заході має Манільский, Негрос і Котабато жолоби, по яких іде субдукція Філіппінського рухомого пояса під Євразійську плиту. На сході це жолоби Філіппінський і Східний Лусон, де йде субдукція Плити Філіппінського моря під Філіппінський рухомий поясHashimoto, M, ed., (1981) Accretion Tectonics in the Circum-Pacific Regions, ISBN 90-277-1561-0 p299.
Філіппінський рухомий пояс складається з великої кількості різних блоків різноманітних за походженнямRangin and Pubellier (1990) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p149. Сім головних блоків, були визначені в Лусон: Східне Сьєрра-Мадре, Ангат, Замбалес, Центральна Кордильєра в Лусоні, Бікол і Острівний блок Катандуанес. У Центральних Філіппінах чотири провідних блоки: Панай, Міндоро, Сьобу і Богол. На Мінданао шість провідних блоків: Пацифік Кордильєр, Сурігао, півострова Пуджадо, Центральна Кордильєра Мінданао, хребет Дагумау, Замбоанга.Rangin and Pubellier (1990) in Tectonics of Circum-Pacific Continental Margins ISBN 90-6764-132-4 p148 fig 4.
Посилання