Пра́га ( , , ) — столиця та найбільше місто Чехії, адміністративний центр Середньочеського краю та Праги як окремого регіону, а також двох районів Середньочеського краю Прага-Захід та Прага-Схід. Прага розташована в західній частині Чехії, в історичній області Богемія.
У X—XII ст. Прага була столицею Чеського князівства, у XII—XVIII ст. — столицею Чеського королівства, у 1806—1867 рр. — столицею Чеського королівства у складі Австрійської імперії, у 1867—1918 рр. — провінційним містом Австро-Угорщини, у 1918–1939 та 1945–1948 рр. — столицею Чехословацької Республіки, у 1939–1945 рр. — німецького протекторату Богемії та Моравії, у 1948–1990 рр. — Чехословацької Соціалістичної Республіки, у 1990–1992 рр. — Чехословацької Федеративної Республіки, а з 1993-го — столицею Чеської Республіки.
Прага відома поетичними назвами: Місто ста веж, Мати міст, Злата Прага.
Символіка
Офіційними символами Праги є прапор та герб. Прапор Праги являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, воно складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг червоного і жовтого кольорів. Прапор іноді використовується з розміщеним на ньому гербом Праги. Герб має геральдичний щит іспанської форми і пофарбований в пурпурний колір. У центрі щита зображена кам'яна фортеця з двостулковими воротами та трьома вежами. Ворота на фортеці розкриті, решітка піднята. У воротах видно руку, закуту в срібні лицарські лати і стискаюча меч.
Історія Назва міста походить від чеського слова práh, що означає поріг. За легендою його засновником був князь Крок, донька якого провидиця Любуша вказала місце для побудови граду й пророкувала йому велику славу.
Перші історичні дані про поселення слов'ян на території сучасної Праги відносять до VI століття. Однак перші поселення на території сучасного міста датуються палеолітом. У другому столітті до н. е. в цій місцевості поселилися кельти, яких у першому столітті н. е. витіснили маркомани, й, можливо, свеви.
Найдавніший замок на території міста, Празький град, був збудований на лівому березі річки Влтави у IX ст. Відтоді Прага стала столицею Чеського князівства, наприкінці цього ж століття в місті була побудована ринкова площа.
У своєму повідомленні єврейський купець з Кордови в Іспанії Ібрагім ібн Якуб близько 965 р. згадує про Прагу. Оригінал цього повідомлення не зберігся. Проте фрагменти оповідання ібн Якуба використав в творі «Книга доріг та країн» Абу Абдулах аль-Бакрі, що писав її в 1068 р. у Кордові в Іспанії. Щодо Праги він цитує Ібрагіма ібн Якуба: «Що стосується краю Болеслава, то його відстань від міста Фарага [Прага] до міста [trkw] (Краків) [вимагає] трьох тижнів подорожі. Місто Фарага [є] найбагатше в краю [слов'ян] товарами. Прибувають до нього з міста trkw [Краків] Руси та Слов'яни з товарами, a також прибувають з ісламських країн, від євреїв та турків також з товарами, різними монетами, а з собою забирають рабів, олово та різні шкури». Отже купці з Русі вже в X ст. досягали Праги.
У першій половині XIII ст. навколо кам'яних будівель у районі майдану почали зводити фортечні стіни.
Прага була в економічному плані добре розвиненим містом, яке вело жваву торгівлю з сусідами й швидко розвивалося. Період особливого розквіту Праги в XIV ст. пов'язаний із діяльністю Карла IV. За його правління було збудовано Нове місто, кам'яний міст через Влтаву, відомий тепер як Карлів міст, засновано Карлів університет, розпочалося будівництво собору святого Віта. Прага стала столицею Священної Римської імперії.
1389 року відбувся єврейський погром, внаслідок якого було винищено тритисячну єврейську громаду міста. Наразі у місті залишилось декілька синагог, серед яких є і доби готики. Частково збереженими є єврейські цвинтарі.
Початок XV ст. у Празі позначився діяльністю проповідника і реформатора Яна Гуса, викладача Карлового університету. 1419 р., через п'ять років після його страти відбулася перша празька дефенестрація — радикальні гусити викинули з вікон сімох міських радників. Пражани підтримували таборитів під час гуситських воєн.
1526 р. королівство Богемія перейшло до рук Габсбургів, ревних католиків, у той час як жителі Праги симпатизували протестантам. При імператорі Рудольфі II Прага знову стала столицею Священної Римської імперії. Рудольф II був меценатом, запрошував до себе астрологів, магів, науковців, музикантів та митців, а тому Прага стала культурним центром Європи. В той час у Празі мешкали астрономи Тихо Браге та Йоган Кеплер, художник Джузепе Арчімбольдо тощо.
У 1618 відбулася друга празька дефенестрація, яка поклала початок Тридцятирічної війни. Після поразки в битві на Білій горі у 1621 на Старомєстській площі було страчено 27 найвизначніших представників чеської шляхти, багатьох інших було вислано з міста. Внаслідок саксонської та шведської окупації населення Праги зменшилося з 60 до 20 тис.
1689 рр. місто постраждало від сильної пожежі, але після пожежі почалася інтенсивна відбудова. 1713–1714 рр. в Празі востаннє була епідемія чуми, яка спричинила від 12 до 13 тисяч смертей. Втім, у XVIII ст., населення міста продовжувало зростати, і 1771 у ньому налічувалося вже 80 тисяч мешканців. у 1757 під час битви під Прагою місто постраждало від обстрілу пруської армії.
1784 року чотири окремі муніципалітети: Мала Страна, Нове Місто, Старе Місто і Градчани об'єдналися в одне місто. Єврейський квартал Йосефов приєднався до Праги 1850. У 1817 утворилося перше передмістя — Карлин.
З початком промислової революції Прага стрімко розвивалася. Змінився і національний склад населення міста. До 1848 більшість пражан були німцями, а в 1880 німці становили лише 14 %, у 1910 — 6,7 %. Причиною такої зміни став приплив чеського населення з Моравії. У 1861 чехи здобули більшість у міській раді.
XX століття Після Першої світової війни, з утворенням Чехословаччини, Прага знову стала столицею. На той час вона була містом із високим рівнем індустріалізації. 1930 її населення досягло 850 тисяч осіб.
В часи Другої світової війни Прага була окупована німцями, а Празька фортеця стала резиденцією Протекторату Богемії та Моравії, що був проголошений 15 березня 1939. Протягом осені усі чеські культурні та освітні установи були закриті, чимало чехів, що намагалися чинити опір було розстріляно або заслано в концтабори. Першою жертвою став студент Карлового університету Ян Оплетал, смертельно поранений в ході демонстрації до дня незалежності Чехії 28 жовтня 1939. В 1942 був страчений Алоїз Еліаш, прем'єр-міністр 1939—1941 років.
5-8 травня 1945 року в очікуванні німецької капітуляції у Празі спалахнуло антинімецьке повстання, на боці повстанців виступила дивізія РВА під командуванням С. Буняченка, що врятувало місто від руйнування німцями. Наближення радянський військ 8 травня змусило німецькі війська капітулювати, і заради уникнення полону здатися американцям. 9 травня радянські танки були в центрі Праги. Дивізія Буняченка також намагалась здатися в полон американцям, проте американці не прийняли капітуляції й після 15 травня російські військові були знищенні радянськими.
з 5 січня по 20 серпня 1968 Прага стала центром Празької весни — народних протестів проти радянського впливу. Протести були придушені радянськими військами. Чеські війська не чинили активного опору, завдяки чому Прага не зазнала руйнувань. Радянські танки покинули Прагу 11 вересня 1968.
XXI ст 28 жовтня 2022 Президент України Володимир Зеленський присвоїв Празі почесну відзнаку «Місто-рятівник» за виявлені гуманізм, милосердя і солідарність з Українським народом, всебічну допомогу громадянам України, які вимушено залишили Батьківщину внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також вагому підтримку України у захисті її незалежності та суверенітету.Володимир Зеленський присвоїв Празі почесну відзнаку «Місто-рятівник» // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 28 жовтня 2022 р.
Географія
Територія Праги простяглася уздовж обох берегів річки Влтава. Довжина річки в межах міста — 23 км, середня глибина — 2,75 м, максимальна — 10,5 м. У річку на території Праги впадають 5 струмків на лівому березі і 4 — на правому.
Місто багате на зелені насадження, вони становлять трохи менше половини його території.
Клімат
Клімат помірно континентальний, зими відносно м'які, малосніжні. Середня температура січня становить близько нуля градусів, у липні цей показник дорівнює +19 градусам за Цельсієм.
Населення +Іноземні мешканці міста (2015)Національність Населення (2015) 45,533 26,281 21,098 11,277 3,959 3,909 3,651 3,400 3,288 3,151 2,851 2,204 2,087 2,069
На сьогодні місто має понад 1 240 000 мешканців (переважає жіноче населення), крім того у 2011 році до столиці щодня їздило 217 686 людей на роботу або навчання, переважно із Центральночеського краю. Прага є важливим туристичним центром і в розпал туристичного сезону її населення збільшується приблизно вдвічі.
У першій половині 90-х рр. XX ст. зростає кількість іноземців. У 2001 році в Празі проживало 61 477 іноземців, у 2011 році вже 178 177, які становили 14 % населення. Станом на 31 грудня 2009 року в Празі проживало 50 138 громадян України, 17 967 громадян Словаччини, 17 509 громадян Російської федерації і 10 699 громадян В'єтнаму. Переважну більшість громадян України становлять чоловіки, які приїхали на роботу.
В місті є кілька циганських громад, передусім у Лібні, західній частині Сміхова та Жижкові. Частка циган є нижчою як середньостатистичний рівень в Чехії. При переписі населення у 2001 році відсоток населення, яке віднесло себе до циганської національності становило половину в порівнянні із загальнодержавним середньостатистичним показником, нижчий є тільки в краї Височина. Згідно з дослідженням Міністерства праці та соціальних справ та Європейського Соціального Фонду проведеного у 2006 році в Празі є 6 соціально маргіналізованих циганських громад, які нараховують приблизно 9 000 осіб. Згідно з переписом міського магістрату проведеного у 2007 році в місті знаходиться приблизно 2 000 безхатченків.
Прага має високий рівень еміграції та імміграції. Між емігрантами високу частку становлять іноземці. Мешканці Праги найчастіше переселяються в Центральночеський край, конкретно у райони Прага—схід та Прага—захід, де утворюється метрополітна область, яка нараховує приблизно 200 000 осіб і постійно зростає.
В минулому в Празі проживало змішане населення, крім чехів і німці та євреїв, з середньовіччя також мали свої квартали італійці. Архітектурні пам'ятки італійського походження становлять велику частину Малої Страни. Збереглося кілька синагог та історичних будівель у колишньому єврейському кварталі та його околицях.
Державною мовою Чехії є чеська, нею розмовляє все населення міста. Пражани знають також мови, важливі для спілкування з туристами — англійську, німецьку. Російською мовою спілкуються не дуже охоче, однак у сфері бізнесу, послуг, передусім в галузі туризму, ресторанному бізнесі та кіосках з ексклюзивним товаром чи одягом її знання становить великий попит. Спілкування українською мовою також не викликає особливих труднощів, українська ближча за своїм словниковим запасом до чеської, ніж російська, однак ставлення до українців теж досить упереджене.
Приблизно дві третини містян невіруючі, більшість віруючих сповідує католицизм. Крім католицьких храмів у Празі є також лютеранські, греко-католицькі, православні, а також синагоги.
Адміністративний поділ Прага зазвичай поділяється на 112 кадастрових територій, 57 міських районів, 22 адміністративні райони та 10 районів.
У випадку Праги, 112 кадастрових територій за законом територіально ідентичні реєстраційним районам муніципалітету.
57 міських районів здійснюють свої самостійні повноваження в межах своєї території, з яких 22 більші міські райони мають назви, подібні до назв адміністративних районів (Прага 1 — Прага 22).
22 адміністративні райони (Прага 1 — Прага 22) здійснюють делеговані повноваження державного управління на території однойменного міського району, а можливо, і на території одного або кількох менших міських районів.