Марі́я Кюрі́ (, , до шлюбу Марія Саломе́я Склодо́вська; — ) — французька та польська науковиця (фізика і хімія), викладачка університету, громадська діячка. Перша жінка, яка стала лауреаткою Нобелівської премії, та єдина у світі отримала дві Нобелівські премії: з фізики (1903) та з хімії (1911). Її чоловік, П'єр Кюрі, був співлауреатом її першої Нобелівської премії, що зробило їх першою подружньою парою, яка отримала Нобелівську премію, і започаткувала сімейну спадщину Кюрі з п'яти Нобелівських премій: її дочка Ірен Жоліо-Кюрі і зять Фредерік Жоліо-Кюрі отримали також Нобелівську премію. Авторка «Трактату про радіоактивність» (1910).
У 1898 році оголосила про можливість існування нового радіоактивного елемента в руді уранової смолки. З чоловіком П'єром, який відмовився від власних досліджень на її користь, того ж року оголосила про існування полонію і радію. У 1902 році вони одержали радій. Обоє науковців відмовилися патентувати відкриття; разом нагороджені медаллю Деві (1903). У 1906 році вона стала першою жінкою, яка стала професором Паризького університету.
Біографія
Ранні роки Марія Склодовська народилася 7 листопада 1867 року у Варшаві у Королівстві Польському в Російській імперії молодшою з п'яти дітей у родині відомих учителів Броніслави, уродженої Богуської, та Владислава Склодовських. Марія росла в сім'ї, де наукова робота була у пошані: мати була директором гімназії, а батько викладав математику і фізику.
Старші брати й сестри Марії (на прізвисько Маня) — Зофія (1862 р. н., на прізвисько Зося), Юзеф (1863 р. н., на прізвисько Йозьо), Броніслава (1865 р. н., на прізвисько Броня) та Гелена (1866 р. н., на прізвисько Гела).
Як по батьківській, так і по материнській лінії родина втратила своє майно та статки через патріотичну участь у польських національних повстаннях, спрямованих на відновлення незалежності Польщі (останнім було Січневе повстання 1863—1865 років). Це прирекло наступне покоління, зокрема Марію та її старших братів і сестер, на важку боротьбу за просування в житті. Дід Марії по батьковій лінії, Юзеф Склодовський, був директором Люблінської початкової школи, у якій навчався Болеслав Прус, Prus: Śledztwo biograficzne (Prus: A Biographical Investigation), Kraków, Wydawnictwo Znak, 2017, , pp. 49–50., який став провідною постаттю в польській літературі.
Владислав Склодовський викладав математику і фізику — предмети, які хотіла вивчати Марія, а також був директором двох варшавських гімназій для хлопчиків. Після того як російська влада скасувала лабораторні заняття в польських школах, він привіз значну частину лабораторного обладнання додому і навчав своїх дітей користуватися ним. Зрештою його звільнили за пропольські настрої і змусили перейти на менш оплачувану роботу. Сім'я також втратила гроші через невдалу інвестицію і врешті-решт вирішила заробляти на життя, перетворивши частину будинку на пансіон для хлопчиків, де вони жили і навчались. Мати Марії, Броніслава, керувала престижною варшавською школою-інтернатом для дівчаток; вона пішла з посади після народження Марії. Вона померла від туберкульозу в травні 1878 року, коли Марії було десять років. Менш ніж за три роки до цього старша сестра Марії, Зофія, померла від епідемічного висипного тифу, заразившись від одного з вихованців пансіону. Батько Марії був атеїстом, а мати — ревною католичкою. Смерть матері та сестри змусила Марію відмовитися від католицизму і стати агностиком. Марія блискуче вчилася і в початковій, і в середній школі. Коли їй виповнилося десять років, вона почала відвідувати школу-інтернат Й. Сікорської; потім відвідувала гімназію для дівчат, яку закінчила 12 червня 1883 року із золотою медаллю. Після цього вона провела наступний рік у селі з родичами свого батька, а наступний рік із батьком у Варшаві, де трохи викладала.
Марія росла під час російського правління у Польщі й брала активну участь у русі молодих інтелектуалів та антиклерикальних польських націоналістів. Не маючи змоги вступити до звичайного вищого навчального закладу, оскільки була жінкою, вона та її сестра Броніслава вступили в підпільний Летючий університет (іноді перекладається як Плавучий університет), польський підпільний патріотичний вищий навчальний заклад, який приймав студенток.
Через бідність сім'ї і заборону на вступ жінок до Варшавського університету Марія Склодовська не могла здобути освіту в Польщі. Із сестрою Бронею вони вирішили, що Марія протягом п'яти років працюватиме гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут у Парижі, після чого Броня візьме на себе витрати на вищу освіту сестри. Через це Марія влаштувалася спочатку домашньою вчителькою у Варшаві, а потім протягом двох років гувернанткою в Щуках у поміщицькій родині Жоравських, які були родичами її батька. Працюючи в цій родині, вона закохалася в їхнього сина, Казімєжа Жоравського, майбутнього видатного математика. Його батьки відкинули ідею одруження з бідною родичкою, а Казімєж не зміг їм протистояти. Втрата Марії стосунків із Жоравським була трагічною для обох. Невдовзі він здобув докторський ступінь і продовжив академічну кар'єру математика, ставши професором і ректором Краківського університету. Проте, будучи старим чоловіком і професором математики у Варшавській політехніці, він споглядально сидів перед пам'ятником Марії Склодовській, встановленим у 1935 році перед Радієвим інститутом, який вона заснувала у 1932 році.
На початку 1890 року Броніслава, яка кількома місяцями раніше одружилася з польським лікарем та громадським діячем Казимиром Длуським, запросила Марію приєднатися до них у Парижі. Марія відмовилася, бо не могла дозволити собі навчання в університеті; їй знадобилося б ще півтора року, щоб зібрати необхідні кошти. Їй допоміг батько, який зміг знову отримати більш прибуткову посаду. Весь цей час вона продовжувала займатися самоосвітою, читаючи книги, обмінюючись листами і сама займаючись репетиторством. На початку 1889 року вона повернулася додому до батька у Варшаву. Вона продовжила працювати гувернанткою і залишалася там до кінця 1891 року. Вона займалася репетиторством, навчалася у Летючому університеті й розпочала свою практичну наукову підготовку (1890—1891) у хімічній лабораторії Музею промисловості та сільського господарства на Краківському проспекті, 66, неподалік від Старого Міста. Лабораторією керував її двоюрідний брат Юзеф Богуський, який був асистентом російського хіміка Дмитра Менделєєва в Петербурзі.
Переїзд до Франції Броня здобула медичну освіту в Парижі й, ставши лікарем, запросила сестру до себе; відтак наприкінці 1891 року Марія переїхала до Франції та вступила до Сорбонни. У Парижі вже Марі, як її називали у Франції, ненадовго знайшла притулок у сестри і зятя, а потім винайняла горище ближче до університету, у Латинському кварталі, і продовжила вивчати фізику, хімію й математику на природничому факультеті. Вона виживала за рахунок своїх мізерних ресурсів, зігріваючись холодними зимами, носячи весь одяг, який мала. Вона настільки зосередилася на навчанні, що іноді забувала про їжу. Удень Марія вчилася, а вечорами давала уроки, ледве заробляючи на прожиття. У 1893 році, закінчивши курс першою, здобула ступінь ліценціата з фізики Сорбонни (еквівалент магістра). Через рік за допомогою стипендії вона змогла здобути другий ступінь і стала ліценціатом із математики, закінчивши рік другою. Почала працювати у промисловій лабораторії Габріеля Ліппмана.
Шлюб
У 1894 році Марія Склодовська, яка досліджувала намагніченість сталі, у будинку свого друга, польського фізика-емігранта, зустріла П'єра Кюрі, керівника лабораторії у Муніципальній школі промислової фізики і хімії, який вивчав фізику кристалів і залежності магнітних властивостей речовин від температури. Її польський друг сподівався, що П'єр надасть Марії можливість попрацювати у своїй лабораторії. Зійшовшись на ґрунті захоплення фізикою, через рік, 25 липня 1895 року, одружилася з ним.
Початок сімейного життя був майже злиденним:
Першу дочку Ірен народила у вересні 1897 року. Вже за три місяці Склодовська-Кюрі завершила своє дослідження з магнетизму і почала шукати тему для дисертації.
Наукова діяльність
Дослідження радіоактивності У 1896 році Антуан Анрі Беккерель виявив, що уранові сполуки випромінюють глибоко проникливе випромінювання. На відміну від рентгенівських променів, випромінювання Беккереля було не результатом збудження від зовнішнього джерела енергії, наприклад від світла, а внутрішньою властивістю самого урану.
Зачарована цим загадковим явищем і перспективою започаткування нової галузі досліджень, Склодовська-Кюрі вирішила розпочати вивчення цього випромінювання. Ставши до роботи на початку 1898 року, вона передусім спробувала встановити, чи існують інші речовини, окрім сполук урану, які випромінюють відкриті Беккерелем промені. Оскільки Беккерель помітив, що в присутності сполук урану повітря стає електропровідним, Склодовська-Кюрі вимірювала електропровідність поблизу зразків інших речовин, використовуючи кілька точних приладів, розроблених і побудованих П'єром Кюрі і його братом Жаком.
Пізніше Кюрі писала:
Незабаром Склодовська-Кюрі зробила набагато важливіше відкриття: уранова руда, відома під назвою уранової смоляної обманки, випускає сильніше випромінювання Беккереля, ніж сполуки урану і торію, і принаймні в чотири рази сильніше, ніж чистий уран. Кюрі висловила припущення, що в урановій смоляній обманці міститься ще не відкритий і сильно радіоактивний елемент. Навесні 1898 року вона повідомила про свою гіпотезу і про результати експериментів Французьку академію наук.
Потім подружжя Кюрі спробувало виділити новий елемент. П'єр відклав власні дослідження з фізики кристалів, щоб допомогти Марії. У липні та грудні 1898 року Марія і П'єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм (на честь Польщі — батьківщини науковиці) і радієм. Оскільки Кюрі не виділили жоден із цих елементів, вони не могли надати хімікам вирішального доказу їхнього існування. Тому вони вирішили екстрагувати два нові елементи з уранової смоляної обманки. Щоб екстрагувати їх у вимірних кількостях, науковцям необхідно було переробити величезні кількості руди. Протягом подальших чотирьох років Кюрі працювали в примітивних і шкідливих для здоров'я умовах.
У той період зарплатні чоловіка не вистачало, щоб утримувати сім'ю. Попри те, що інтенсивні дослідження і маленька дитина займали майже весь її час, Марія Кюрі в 1900 році почала викладати фізику в Севрі, у навчальному закладі, який готував вчителів середньої школи. Овдовілий батько чоловіка переїхав до них і допомагав наглядати за Ірен.
У вересні 1902 року Кюрі оголосили, що їм вдалося виділити одну десяту граму хлориду радію з кількох тонн уранової смоляної обманки. Виділити полоній їм не вдалося, оскільки він виявився продуктом розпаду радію. Аналізуючи сполуку, Склодовська-Кюрі встановила, що атомна маса радію дорівнює 225. Сіль радію випромінювала блакитне світло й тепло. Ця фантастична речовина привернула увагу всього світу. Визнання і нагороди за його відкриття прийшли до подружжя Кюрі майже одразу.
Завершивши дослідження, Марія Кюрі написала свою докторську дисертацію. Робота називалася «Дослідження радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. На думку комітету, який присудив Склодовській-Кюрі науковий ступінь, її робота була найбільшим внеском, коли-небудь внесеним до науки докторською дисертацією.
Нобелівська премія з фізики. Визнання
У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Анрі Беккерелю і подружжю Кюрі. Марія і П'єр Кюрі отримали половину нагороди «на знак визнання … їхніх спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем». Склодовська-Кюрі стала першою жінкою-лауреатом Нобелівської премії. І Марія, і П'єр Кюрі хворіли і не змогли поїхати до Стокгольма на церемонію вручення премії. Вони отримали її влітку наступного року.