Никифоров Юрій Валерійович (16 вересня 1970, Одеса) — радянський, український і російський футболіст, опорний півзахисник. Був гравцем збірних СРСР/СНД, збірної України і збірної Росії.

Клубна кар'єра Народився 16 вересня 1970 року в Одесі. Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» (Одеса). Перші тренери — Е. Лучин та Ю. Скорик. Футбольну кар'єру розпочав у клубі другої ліги СКА (Одеса), проте вже в середині 1987 року перейшов до принципового суперника одеських армійців, «Чорноморця». Дебют Никифорова в чемпіонаті СРСР відбувся 30 червня 1988 року в Москві в матчі проти столичного «Локомотива», на 59-й хвилині він замінив свого старшого брата Олександра Никифорова. Разом з «Чорноморцем» завоював путівку до Вищої ліги. Перед молодим гравцем відкривалося яскраве футбольне майбутнє, й у 1988 році він перейшов до київського «Динамо», яким керував Валерій Лобановський. Втім, Юрій переважно виступав за дубль киян, а у 1989 році зіграв 2 поєдинки в першій команді. Того ж року повернувся до «Чорноморця», де виступав на позиції захисника. У 1991 році зайняв з ним 4-е місце в чемпіонаті, а в 1992 році, після здобуття Україною незалежності, разом з одеситами став першим володарем кубку України.

На початку 1993 року Никифоров виїхав до Росії, де став лідером оборони московського «Спартака». Вперше в футболці москвичів вийшов на поле 8 березня 1993 року в програному (0:2) виїзному поєдинку першого туру у Вищій лізі проти ростовського «Ростсельмаша». Юрій вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Іллю Цимбаларя. У складі «червоно-білих» Олег Романцев використовував Юрія на різних позиціях — від захисника до півзахисника. Вже в своєму дебютному сезоні у складі москвичів Никифоров виграв чемпіонат Росії та дебютував у розіграші Ліги чемпіонів. 1994 рік також виявився для Юрія успішним — «Спартак» став чемпіоном Росії та володарем кубку Росії. Відзначився й дебютним голом у футболці «Спартака», 3 серпня 1994 року на 17-й хвилині переможного (6:2) виїзного поєдинку 18-о туру Вищої ліги проти «Уралмаша». У 1995 році разом з москвичами зайняв 3 місце, а у 1996 році втретє в кар'єрі став переможцем чемпіонату Росії. Протягом 4 років у складі «Спартака» зіграв 85 матчів та відзначився 16-а голами. Після сильного для «Спартака» сезону 1995/96 років — 1/4 фіналу в Лізі чемпіонів — на Никифорова звернули увагу західноєвропейські клуби.

Влітку 1996 року перейшов до іспанського «Спортінга» (Хіхон). В іспанському клубі виступав разом з Ігорем Ледяховим та Дмитром Черишевим. У Ла-Лізі свій перший матч провів 2 вересня, в якому «Спортінг» на виїзді з рахунком 3:2 переміг «Еспаньйол». Того сезону хіконський колектив був аутсайдером чемпіонату, але Никифоров допоміг йому зберегти прописку у вищому дивізіоні іспанського футболу. Проте, вже наступного року «Спортінг» посів останнє 20-е місце й вилетів до Сегунда Дивізіону. Юрій за ці два сезони відіграв 65 матчів, але не побажав виступати в нижчому дивізіоні.

У 1998 році Никифоров підписав контракт з ПСВ (Ейндговен), в якому виступав разом зі своїм співвітчизником — Дмитром Хохловим. Команда регулярно грала в Лізі чемпіонів, але без особливого успіху. Набагато краще в Юрія й ПСВ йшли справи в національних футбольних змаганнях. У 1999 році разом з ейндговенцями зайняв 3-є місце в національному чемпіонаті, а роком пізніше завоював свій перший титул чемпіона Нідерландів. У сезоні 2000/01 років ПСВ захистив чемпіонський титул, а в 2002 році — став віце-чемпіоном. У 2001 році за Юрія пропонував 10 мільйонів доларів англійський «Лідс Юнайтед», але в останній момент трансфер зірвався й гравець продовжив виступати за ПСВ. По завершенні контракту з ПСВ на правах вільного агента перейшов у «Валвейк» (під керівництвом Мартіна Йола), у складі якого провів 29 поєдинків та відзначився 1 голом. Але по завершенні сезону Никифоров вирішив, що Нідерланди йому набридли, й настав час для нового виклику у кар'єрі. У 2003 році він виїхав до Японії. Підписав контракт з «Урава Ред Даймондс». Там у 2004 році отримав важку травму, через яку не грав протягом пів року. Тим не менше, у складі японського клубу встиг стати володарем Кубку Джей-ліги. Але наслідки травми дали про себе знати, і у січні 2005 року Юрій заявив про завершення ігрової кар'єри.«Никифоров решил завершить карьеру» Спорт-Экспресс. 14 січня, 2005. .

Кар'єра в збірній У 1987 році, частково завдяки грі 17-річного Юрія, якому аплодував Пеле, юнацька збірна СРСР стала чемпіоном світу з футболу серед юніорів. Никифорову на тому турнірі також вдалося стати найкращим бомбардиром турніру (5 голів у 6 матчах). Незважаючи на те, що ФІФА приз найкращого бомбардира на тому турнірі вручив гравцеві збірної Кот-д'Івуара — Мусса Траоре, саме Никифоров може вважатися найкращим бомбардиром турніру, оскільки забив 5 м'ячів провівши на полі 499 хвилин, тоді як африканський гравець забив 5 м'ячів, провівши на полі 570 хвилин. Через рік (1988) Юрій у складі збірної СРСР стає чемпіоном Європи серед юніорів.

У збірній СРСР дебютував 11 вересня 1990 року в переможному (2:0) поєдинку проти Норвегії. За збірну України зіграв 3 гри. Дебютував 29 квітня 1992 року в товариському матчі зі збірною Угорщини (1:3). Це був перший матч в історії збірної України. Перед матчем Юрію, як чинному на той момент капітану базового клубу національної збірної — одеського «Чорноморця», було запропоновано вивести команду на гру з капітанською пов'язкою. Однак, Никифоров відмовився, заявивши, що одна справа клуб, інше — збірна. Один з футболістів збірної Росії, чий підпис стояв під «Листом чотирнадцяти». У 1994 році отримав запрошення від Павла Садирина на Чемпіонат світу в США. Виступав там у всіх трьох поєдинках Росії: програних (0:2) з Бразилією та зі Швецією (1:3), а також у виграному (6:1) з Камеруном. У 1996 році на Євро 96 зіграв у двох матчах: з Німеччиною (0:3) та Чехією (3:3).

Останній великий турнір для Никифорова відбувся 2002 року. На Чемпіонаті світу 2002 року був гравцем стартового складу й зіграв 3 поєдинки: з Тунісом (2:0), Японією (0:1) і Бельгією (2:3).

У складі збірної СРСР зіграв 6 матчів, збірної СНД — 4, а в складі збірної Росії — 55 матчів (6 голів). У 2005 році був гравцем збірної Росії з пляжного футболуЧи збережеться російська команда-мрія? Стаття в газеті «Спорт-Експрес» від 9 серпня 2005 року.

Стиль гри Універсальний гравець, за свою кар'єру виступав на різних позиціях на полі — від нападника до захисника.

Після завершення футбольної кар'єри Після завершення кар'єри оселився в іспанському місті Хіхон. Деякий час працював в агентській фірмі, займався бізнесомМаксим Розенко: «Юрій Никифоров: "Слідчі влаштували мені перехресний допит ... "» . «Советский спорт—Футбол», 24—30.07.2013 № 29(424), грав за ветеранів місцевого «Спортінга»«Місто Хіхон» . 22.03.2013.

У січні 2014 року проходив навчання у Вищій школі тренерів в Росії, після чого працював у павлодарському «Іртиші». Потім допомагав Дмитру Хохлову в «Кубані», до якого приєднався і в роботі з «Динамо-2», а також з молодіжним складом «Динамо». 7 жовтня 2017 року ввійшов до тренерського штабу Дмитра Хохлова, після призначення останнього головним тренером основної команди московського «Динамо».

Статистика виступів Клубна

Клубні виступиЛігаКубокКубок ЛігиКонтинентальніЗагалом Сезон Клуб Ліга Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі ГолиСРСРЧемпіонатКубок СРСРКубок ФедераціїЄвропаЗагалом1987Одеса50501988Чорноморець (Одеса)Вища ліга10101989Динамо (Київ)Вища ліга20201990Чорноморець (Одеса)Вища ліга1701701991302302УкраїнаЛігаКубок УкраїниКубок ЛігиЄвропаЗагалом1992Чорноморець (Одеса)Вища ліга1821821992/93243243РосіяЛігаКубок РосіїКубок Прем'єр-лігиЄвропаЗагалом1993Спартак (Москва)Вища ліга2302301994262903521995228502781996145852210ІспаніяЛігаКубок ІспаніїКубок лігиЄвропаЗагалом1996/97Спортінг (Хіхон)Ла-Ліга382314131997/98271271НідерландиЛігаКубок НідерландівКубок лігиЄвропаЗагалом1998/99ПСВЕредивізі25131503321999/0029310503532000/01261401204212001/0219020602702002/03ВалвейкЕредивізі291291ЯпоніяЛігаКубок ІмператораКубок Джей-лігиАзіяЗагалом2003Урава Ред ДаймондсДжей-ліга1200040-1602004000000-00 Країна СРСР552552Україна425425Росія85152259720Іспанія653653Нідерланди12861286Японія1200040-160Усього38731004022541336

У збірній

СНДРікМатчіГоли199240Загалом40УкраїнаРікМатчіГоли199230Загалом30РосіяРікМатчіГоли1993201994921995811996133199740199840199900200000200170200280Усього556

Матчі за збірну України # Дата Місце Суперник Рахунок Турнір 1.(1) 29 квітня, 1992«Авангард»,Ужгород Україна 1:3 ТМ 2.(2) 16 жовтня, 1992Стадіон університету Ратгерс, Піскатавей, США0:0 ТМ 3.(3) 20 жовтня, 1992«Вароші», Ньїредьхаза, Угорщина2:1 ТМ

Досягнення Клубні Чорноморець (Одеса) Кубок Федерації футболу СРСР Володар (1): 1990

Кубок України Володар (1): 1992

Спартак (Москва) Вища ліга Чемпіон (3): 1993, 1994, 1996 Кубок Росії Володар (1): 1993/94

ПСВ Ередивізі Чемпіон (2): 1999/00, 2000/01 Щит Йогана Кройффа Володар (3): 1998, 2000, 2001

Урава Ред Даймондс Кубок Джей-ліги Володар (1): 2003

Збірні СРСР Чемпіонат світу U-17 Володар (1): 1987

Чемпіонат Європи U-18 Володар (1): 1988

Росія Кубок Легенд''' Володар (2): 2009, 2010

Сім'я Дружина — Наталія, дочка — Олександра.

Має брата Олександра, який також був професіональним футболістом.

Примітки

Посилання Реєстр матчів гравця на офіційному сайті ФФУ

Профіль гравця на сайті soccerpunter.com Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль на сайті legioner.kulichki.com Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)» Профіль на сайті «Одесский футбол» Профіль на сайті «Сборная России по футболу» Статистика на сайті КЛИСФ Профіль гравця на сайті sportbox.ru Профіль гравця на сайті sports.ru Профіль гравця на сайті bombarder.narod.ru Профіль гравця на сайті sport-strana.ru Профіль на офіційному сайті ФК «Спартак» (Москва) Профіль гравця на сайті fanat1k.ru Біографія Статистика виступів за збірну України на сайті «Футбольная Украина» Матчі за збірні на сайті RSSSF Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті zerozero.pt