Сі́верський Доне́цьУ назві відбувається чергування і/оULIF : називний відмінок Доне́ць родовий відмінок Дінця́ давальний відмінок Дінцю́, Дінце́ві знахідний відмінок Доне́ць орудний відмінок Дінце́м місцевий відмінок на/у Дінцю́, Дінці́ кличний відмінок Дінцю́ (також Діне́цьЕнциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 2. — С. 509—524.) — річка півдня Східноєвропейської рівнини, що тече через Бєлгородську область Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії; права й найбільша притока Дону. Головна водна артерія сходу України.
Дослідники річки Дослідженням річки займався радянський гідротехнік Нестор Пузиревський і багато інших природознавців.
див. Дослідники природи Сходу України
Гідрологічний контроль і керування станом поверхневих вод водойм басейну Сіверського Дінця здійснює Сіверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів (СДБУВР) Державного агентства водних ресурсів України.
Назва та етимологія
Відомі назви річки: Танаїс Малий Дон ДонецьН. Є. Михайличенко. Взаємодія гідронімії та ойконімії (на матеріалі Центрального та Східного регіонів України // Λογος όνομαστική Сіверський ДонецьЕнциклопедії про розташування Сєверодонецька і не тільки. — 202. — 14 вересня. Північний Донець Назву річка отримала через те, що текла з Сіверського князівства, на відміну від витоків ДонуІ. В. Муромцев Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). — К.: Наукова думка, 1966. — 104 с.І. Ю. Саратов. Слово про Сіверський Донець // Вечірній Харків, 1975, 15 травня (Природа і ми), про що і пише мандрівник XVI століття Алессандро Ґваньїні: «Є також інший Дон, менша річка, котра бере свій початок у Сіверському князівстві, а називається — Сіверський Донець. Ця річка вище від Азова впадає у великий Дон»Олександр Гваньїні. Хроніка Європейської Сарматії. 2-ге видання, доопрацьоване . Упорядкування та переклад з польської о. Юрія Мицика. (Переклад здійснено за виданням: Aleksander Gwagnin. Kronika Sarmacyey Europskiej, przetłumaczona przez Paszkowskiego. Kraków, 1611). — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — 1008 с. // Книга VII. Хроніка Великого князівства Московського і держав, які до нього належать. стор. 584Олександр Гваньїні. «Хроніка європейської Сарматії». — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» // «Дзеркало тижня. Україна». — 2007. — 14 грудня..
Фізіографія Сіверський Донець — найбільша річка сходу України й найбільша притока Дону. Загальна протяжність річки становить 1053 км, а в межах України — близько 718 км, площа басейну 98 900 км², середня річна витрата при впаданні до Дону — 200 м³/секБлизняк Е. В., Овчинников К. М., Быков В. Д. Гидрография рек СССР, Гидрометеоиздат, Ленинград, 1945.
Сіверський Донець бере початок на Середньоруській височині, біля села Подольхи в Прохоровському районі Бєлгородської області РосіїАнтимонов Н. А. Природа Белгородской области, Белгородское книжное издательство, 1959. Координати джерела , висота джерела близько 200 м над рівнем моря. У басейні Сіверського Дінця понад 3000 річок, з яких 425 мають довжину понад 10 км, і 11 річок понад 100 кмРідній край, Харківський державній педагогічній університет, Харків, 1999 ISBN 966-7542-20-3. Понад тисяча з них безпосередньо впадає в Сіверський ДонецьДемченко М. А. Гидрография Харьковской области. // Материалы Харьковского отдела Географического общества Украины. Выпуск VIII. Харьковская область. Природа и хозяйство. Издательство Харьковского Государственного Университета, Харьков, 1971. Живлення Сіверського Дінця переважно снігове, тому витрата води протягом року нерівномірна. Весняна повінь займає близько 2 місяців з лютого по квітень, у цей період вода підіймається на 3—8 м.
Ширина русла в основному коливається від 30 до 70 м, інколи досягаючи 100—200 м, а в зоні водосховищ — 4 км. Дно русла переважно піщане, нерівне, зі змінною глибини від 0,3 м на перекатах до 10 м на плесах. Річка взимку замерзає з поверхневою товщиною льоду від 20 до 50 см. Період замерзання зазвичай становить два-три місяці з середини грудня по кінець березня.
Сіверський Донець впадає до Дону за 218 км від його гирла, поблизу смт Усть-Донецьке, на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки становить 195 м, середній ухил 0,18 м/км. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c поблизу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульоваВишневський В. І. Гідрологічні характеристики річок України, «Ніка-Центр», Київ, 2003.
На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.
У верхній течії (до міста Бєлгорода) перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Нижче Бєлгорода утворено Бєлгородське водосховище, ще нижче, після впадіння річки Вовча розташовано Печенізьке водосховище, що забезпечує водою місто Харків.
Нижче за Печенізьке водосховище до Дінця впадають річка Уди і найбільша притока Сіверського Дінця — Оскіл. Далі долина розширюється, в заплаві багато стариць. У середній течії Сіверський Донець підживлюється водами річки Дніпро через канал Дніпро — Донбас, а нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас, що забезпечує водою Донецький вугільний басейн. У районі Донецька (Ростовська область) річка перетинає Донецький кряж і тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами. У нижній течії впродовж 230 км річка шлюзується, відрізняється слабкою течією і переважною шириною 100—200 м. Поблизу гирла річка розбивається на три рукави.
Важливі об'єкти на Сіверському Дінці (від джерела до гирла) Держава Область Відст. від гирла, км Відст. від джерела, км Назва Тип Примітки Бєлгородська 1053 0 витік (джерело) біля с. Подольхи Прохоровського р-нуБєлгородська 990 63Бєлгород місто Бєлгородська 990 63Бєлгородське водосховище Харківська 940 113Печенізьке водосховище Харківська 874 179Печеніги селище ← середньорічн. витрата 24,5 м³/секГосударственный водный кадастр. Ежегодные данные о режиме и ресурсах поверхностных вод суши. Части 1 и 2, Том II, Выпуск 3. ВНИИГМИ-МЦД, Обнинск 1989 Харківська 837 216Чугуїв місто ← середньорічн. витрата 20,5 м³/сек Харківська 634 419річка Берека і канал Дніпро — Донбас права притока довжина 102 км, сточище 2680 км² Харківська 600 453Ізюм місто ← середньорічн. витрата 52 м³/сек Харківська 580 473Оскіл ліва притока довжина 436 км, сточище 14 680 км² Донецька 518 535Райгородок селище ← початок каналу Сіверський Донець — Донбас Донецька 516 537Казенний Торець права притока довжина 129 км, сточище 5410 км² Луганська 482 571Рубіжне місто Луганська 432 621Лисичанськ місто ← середньорічн. витрата 106 м³/с Луганська 430 623Сіверськодонецьк місто Луганська 306 747Луганськ місто Ростовська 222 831 Донецьк місто ← початок судноплавної зони Ростовська 197 856Каменськ-Шахтинський місто ← середньорічн. витрата 159 м³/с Ростовська 0 1053 гирло за 218 км від гирла Дону. Примітки до таблиці:Сайт Северско-Донецкого Бассейнового Управления Водных Ресурсов
Рекреація Сіверський Донець також є важливим місцем відпочинку для жителів Бєлгородської (Російська Федерація), Харківської та Донецької областей через що уздовж його берегів розмістилось багато баз відпочинку різноманітних типів. Найбільш відомим рекреаційним об′єктом є село Коробів Хутір, яке раніше називалось Коробові Хутори, розташоване біля міста Зміїв Харківської області. Воно здобуло славу завдяки унікальним природним умовам, різноманітним культурним та історичним пам′яткам, а також розвиненій інфраструктурі європейського рівня. У розташованих далі селах знаходяться популярні пляжі, що відвідуються як місцевими жителями, так і гостями з інших селищ та міст, і санаторії, де проводять дієві лікування та профілактику багатьох захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, нервової та дихальної систем. Взагалі відрізок від Змієва до Ізюма є одним із найпопулярніших рекреаційних регіонів Східної України, потенціал якого не розкривається через недостатній розвиток транспортної інфраструктури та брак фінансування.
Історія Сіверський Донець відігравав важливу роль в житті давньої людини. Річка не тільки служила джерелом води і їжі, але пізніше засобом пересування, захисним кордоном і торговим шляхом. Крім цього, до виникнення картографії річки служили природними рубежами розселення племен і народів. Люди селилися на території басейну Сіверського Дінця з давніх часів.
Кам'яна доба
Палеоліт Перші археологічні свідчення належать до шельської і ашельської епох раннього палеоліту. Кам'яні знаряддя (рубила), пов'язані з цими епохами, виявлені дослідниками на берегах Сіверського Дінця в Ізюмському районі Харківської області, в Луганській областіБорисковский П. И. Палеолит Украины, Материалы и исследования по археологии СССР (МИА), т. 40, Москва-Ленинград, 1953.
Однак перші виявлені стоянки людей в басейні Дінця припадають на мустьєрську епоху середнього палеоліту. Досліджено кілька таких стоянок у Луганській і Ростовській областях Шрамко Б. А. Древности Сіверського Дінця, Видавництво Харківського Державного Університету, Харків, 1962. У басейні Сіверського Дінця відома ціла низка археологічних пам'яток пізнього палеоліту. Такі стоянки виявлено близько Балаклеї, на південь від Ізюма, на північ від Луганська і в нижній течії річки в Ростовській області. На цих стоянках виявлені крем'яні знаряддя і вироби з кісток. Наприклад, поблизу села Щурівка Балаклійського району знайдені такі знаряддя разом з кістками мамонта. Добре досліджена Міньєвська стоянка поблизу села Богородичного у Слов'янському районі Донецької області, що належить до Мадленської епохи палеоліту. В цілому, за археологічними даними, до кінця палеоліту велика частина басейну Сіверського Дінця вже була населена первісними людьми.
Мезоліт Дослідники виявили безліч мезолітичних стоянок в басейні Сіверського Дінця. Найвища щільність у середній течії від Ізюма до Луганська. Всі мезолітичні стоянки мають характерні особливості (численні призматичні нуклеуси, свідоцтва полювання на диких коней тощо), що свідчить про етнічну однорідність племен, що мешкали в басейні. У мезолітичних стоянках виявлені найдавніші прикраси басейну, зроблені з молюсків Чорного моря, пофарбованих червоною вохрою. Це, зокрема, свідчить про контакти цих племен з людьми, що населяли південну Україну.
Неоліт Майже всі неолітичні поселення басейну також були розташовані вздовж берегів Сіверського Дінця та його приток. Виявлено археологічні свідчення одомашнення бика, в гирлі річки Оскіл виявлений найдавніший човен, видовбаний зі стовбура дерева. Виникає характерна для центральної України гребенчато-накольчата кераміка. Деякі дослідники вважають, що схожість неолітичних пам'яток Сіверського Дінця і одночасних пам'яток на території Полтавської, Чернігівської, Київської, Черкаської, Запорізької та Волинської областей дозволяє об'єднати всі ці неолітичні пам'ятки в одну дніпро-донецьку культуру.
Енеоліт