Луї́за Ра́йнер (; 12 січня 1910, Дюссельдорф, Німецька імперія — 30 грудня 2014, Лондон, Велика Британія) — німецька акторка театру, кіно та телебачення. Перша акторка, що отримала два «Оскари», та перша лауреатка премії два роки поспіль. На момент смерті була найстаршою з лауреатів премії «Оскар».
Біографія Дочка Генріха Райнера і Емілі Райнер (до шлюбу Кенігсбергер), Луїза народилася в ДюссельдорфіParker, John (1947) Who's Who in the Theatre, 10th revised ed. London: Pitmans; p. 1176 та виросла в Гамбурзі, а пізніше у Відні (Австрія), де здобула освіту. Деякі джерела вказують її місцем народження ВіденьMonush, Barry. Encyclopedia of Hollywood Film Actors, Hal Leonard Corp. (2003) p. 618Affron, Charles, and Edelman, Rob. International Dictionary of Films and Filmmakers, St. James Press (1997) pp. 997—999. Описуючи своє дитинство, вона заявила: «Я народилася у світі руйнування. Відень мого дитинства був світом голоду, бідності та революції»Osborne, Robert A. Academy Awards Illustrated: A Complete History of Hollywood's Academy Awards, ESE California (1969) p. 71. Її батько був бізнесменом, який оселився в Європі, провівши більшу частину свого дитинства в Техасі, куди його відправили сиротою у віці шести років. Сім'я Райнерів належала до вищого класу єврейських родинBrenman-Gibson, Margaret. Clifford Odets, Applause Books (2002)
Вперше Луїза з'явилася на сцені в 1928 в театрі Дюмонт свого рідного міста"How Hollywood 'Discovered' Its Latest Foreign Star" by Dan Thomas, Laredo Morning Times, 17 November 1935 p. 13. Пізніше грала в таких п'єсах, як «Мадемуазель» Жака Деваля, «Люди в білому» Сіднея Кінгслі, «Свята Іоанна» Джорджа Бернарда Шоу, «Міра за міру» Вільяма Шекспіра, «Шість персонажів у пошуках автора» Луїджі Піранделло. Крім того, працювала у віденському театрі Макса Рейнхардта. Вона вже знялася в кількох німецьких фільмах, коли зустріла агента голлівудської кіностудії «Metro-Goldwyn-Mayer».
Будучи єврейкою, напередодні Аншлюсу Райнер була змушена виїхати до Голлівуду (1935). За сприянням Луїса Б. Маєра вона знялася в кількох великих проєктах його студії: «Великий Зігфельд» (1936), «Добра земля» (1937) і «Великий вальс» (1938).
За ролі в перших двох картинах Райнер отримала два «Оскари» підряд. Такий успіх був безпрецедентним для іноземки, проте за словами самої акторка, ці дві премії — найгірше, що відбулося в її кар'єрі. На думку багатьох критиків, гра Райнер у фільмі «Добра земля» була не такою доброю, як гра Грети Гарбо у фільмі «Дама з камеліями». З легкої руки Райнер з'явилося уявлення про «оскарівське прокляття»: вигравши заповітну статуетку, актор вже не може зіграти нічого путнього.
Після 1938 Луїза Райнер зіграла ще в кількох фільмах, жоден не був успішним. Вона хотіла виконувати серйозні ролі, однак керівництво студії не погоджувався на це. Крім того, Райнер вимагала підвищення гонорару, через що їй створили репутацію непростої і запальної людини. Розчарувавшись у Голлівуді, акторка розірвала контракт з кіностудією і одружилася з драматургом Кліффордом Одетсом (через три роки розлучилася). Попри всі складнощі з кіноіндустрією, Луїза Райнер була однією з акторок, що розглядалися на роль Скарлетт О'Гари у фільмі «Віднесені вітром».
1 травня 1939 року Райнер вперше зіграла в театрі Великої Британії, а в травні 1942 — в театрі США. У 1943 вона з'явилася у фільмі «Заручники», а в наступному році остаточно покинула Голлівуд. Незадовго до цього одружилася з видавцем Робертом Ніттелом. Народила дочку Франческу і була у шлюбі до смерті чоловіка у 1989 році.
Попри те, що в 1940-ві Райнер стала громадянкою США, велику частину життя вона провела у Великій Британії, де мешкала у квартирі, яка раніше належала Вів'єн Лі.
Після відходу з кіно Райнер стала епізодично з'являтися на телебаченні. Наприкінці 1950-х вона відхилила роль у фільмі «Солодке життя» Федеріко Фелліні. У віці 87 років Райнер несподівано повернулася в кіно, зігравши в угорській кіноверсії роману Достоєвського «Гравець».
Її також можна було побачити на ювілейних церемоніях вручення «Оскарів» в 1998 і 2003 роках.
Луїза Райнер отримала Зірку на Голлівудської алеї слави.
Фільмографія : Великий Зігфельд / The Great Ziegfeld — Анна Гельд
Примітки